Цікавими є дві останні популяційні класифікації рас: Класифікація м. Г. Абдушелішвілі

М. Г. Абдушелішвілі [60] запропонував досить дробні та точні визначення окремих расових категорій. Найбільш великі підрозділи – континентальні раси, далі – локальні різновиди континентальних рас, потім – антропологічні типи, за ними – варіанти, та найнижча категорія – різновиди варіантів. Ця схема расової класифікації має вигляд:

• Західний (Евро-африканський) расовий стовбур

Австралійська раса

Андаманська різновидність (лише андаманский тип)

Негритоська різновидність (континентальный та філіппінський типи)

Австралоїдна різновидність (австралійський тип)

Меланезійська різновидність (меланезійський тип)

Тасманійська різновидність (тасманійський тип)

Полінезійська (перехідна) різновидність (полінезійський тип)

Айнська (перехідна) різновидність (айнський варіант)

Африканская раса

Ефіопська (перехідна) різновидність (ефіопський тип)

Негрська різновидність (суданський, східноафриканський типи)

Центральноафриканська різновидність (центральноафриканський тип)

Південноафриканська різновидність (південноафриканський тип)

Европейська раса

Південноіндійська (перехідна) різновидність (палеоіндійський та мезоіндійський типи)

Південноєвропейська (індо-середземноморська) різновидність (індо-євразійський, передньоазійський, східносередземноморський, західносередземноморский типи)

Північноєвропейська різновидність (західнобалтійський, східнобалтійський, лапоноїдний типи)

Центральноєвропейська різновидність (західноєвропейський, центрально-східноєвропейський типи)

• Східний (Азійсько-американський) расовий стовбури

Азійська раса

Уральська (перехідна) різновидність (субуральський, та західносибірський типи)

Сибірська різновидність (північноазійський та кентральноазійський типи)

Південносибірська (перехідна) різновидність (казахстанський, алтайсько-саянський, притяньшанський типи)

Тибетська (перехідна) різновидність (тибетський тип)

Південномонголоїдна різновидність (острівний та континентальний типи)

Східномонголоїдна різновидність (амуро-сахалінський та далекосхідний типи)

Арктична різновидність (острівний та континентальний типи)

Американская раса

Північноамериканська різновидність (атлантичний та тихоокеанський типи)

Центрально-південноамериканська різновидність (каліфорнійський, центральноамериканський, андський, амазонський, патагонський, вогнеземельський типи)

Класифікація а. І. Дубова

В 1994 г. на міжнародній конференції пам’яті В. П. Алєксеєва А. І. Дубов в своїй доповіді представив власну схему поділу людських рас. Він розділив раси на основні (базові) та метисні. Метисні раси – це ті, основні морфологічні характеристики яких не можуть бути отримані в результаті метисизації сучасних рас. Схема А. І. Дубова виглядає так [24]:

Тропічний (негроїдний) підвид

Койсанська раса

Негрильська раса

Негрська раса

Сахельська (ефіопська) метисна раса

Папуасько-меланезійська метисна раса

Південний подвид

Веддоїдна раса

Австралоїдна раса

Дравідійська метисна раса

Полінезійська метисна раса

Західний підвид

Південноєвропеоїдна раса

Північноєвропеоїдна раса

Середньоєвропеоїдна метисна раса

Уральська метисна раса

Східний підвид

Монголоїдна раса

Південномонголоїдна метисна раса

Американоїдна метисна раса

Існують і інші класифікації рас на даний момент. Проте єдиного погляду на цю проблему не існує. Зокрема в останньому варіанті, запропонованому А. І Дубовим можна не погоджуватись з віднесенням до тропічного підвиду негрильської та папуасько-меланезійської рас. Вони можуть бути віднесеними до південного підвиду. Заслуговує особливого місця андаманська раса, віднесена до негрильських та метисна айноїдна (близька до попередньої за складом гаплогруп y-хромосом). Негрська раса також має метисну природу (Афро-Азійську). Із неї слід виокремити пігмеїв. Американоїдну расу, що є метисною між Західним та Східним підвидами можна підвищити до рівня окремого підвиду. Крім цього можливим є виокремлення трьох стовбурів людства: Африканського (койсанці, пігмеї та метисні негроїди) континентального Євразійського (весь західний підвид, андаманці, айноїди, монголоїдна та південномонголоїдна раси, та окремо американоїдна раса) та берегового Євразійського (негрилі, папуасько-меланезійська метисна раса, весь південний підвид).

Цікавою є расова класифікація Зубова О. О. [27, 28] Він виділяє на основі однонтологічних ознак наступні расові стовбури та раси:

Західний стовбур, який містить 5 рас.

Европеоїдна раса. Природний ареал – Європа, Північна Африка, Близький Схід, Середня та Центральна Азія та Індостан, Північна Індія. Відрізняється від інших рас в першу чергу сильним профілюванням лиця. Решта ознак широко варіюють. Волосcя європеоїдів пряме або хвилясте, рідше кучеряве, звично м’яке (особливо у північних груп). надбровні дуги виступають над поверхнею лобу мало, розріз очей широкий, хоча очна щілина може бути невеликою, ніс звично досить великий, але при цьому вузький, різко виступає, перенісся високое, товщина губ невелика або середня, ріст бороди та вусів сильний. Кисть руки та підошва широкі. Колір шкіри, волосся та очей варіює від дужеь світлих відтінків у північних груп до дуже темних у південних та східних популяцій. На межах ареалу утворює плавні переходи до уральської, південно-сибірської, монголоїдної, негроїдної, ефіопської та дравідійської рас.

Негроїдна раса. Розуміється або як синонім великої екваторіальної раси, або як екваторіальна раса в межах африканського континенту, або як синонім малої негрської раси. Від цього залежить включення до цієї групи негрильскої і койсаноїдної рас та екваторіальних рас східного надрасового стовбура.

Негрська раса. Розповсюджена на великій території Африки південніше Сахари. Характерні ознаки: дуже темна шкіра, волосся сильно кучеряве, ніс дуже широкий, зі сплощеним переніссям, дуже великий міжочний простір, губи дуже товсті, доліхоцефалія, лице низьке, сильно прогнатне.

Пігмейська раса. Негрильська (або пігмейська, або центральноафриканська) раса – варіант великої екваторіальної раси. Розповсюджена в екваторіальних дощових лісах Центральної Африки. Характерні риси: дуже низький зріст, сильний ріст бороди, вусів та волосся на тілі, дуже широкий та короткий ніс з пласким переніссям та часто випуклою спинкою, порівняно тонкі губи.

Консаноїдна раса. Капоїди (бушмени, койсанська раса), також південноафриканська або бушменська раса – варіант екваторіальної раси, розповсюджений в засушливих областях Південної Африки. Характерні ознаки: низький зріст, досить пласке лице, маленька нижня щелепа, завдяки чому лице набуває підтрикутну форму, ніс досить вузький, перенісся дуже пласке, развинутий епікантус, порівняно світла жовтувато-бура шкіра, коротке спірально-завите волосся, яке може бути довше, ніж у сусідніх негрських груп, стеатопігія у жінок, дуже слабкий ріст бороди та вусів. Багато ознак нагадуюють монголоїдні.

Східний стовбур, який містить 4 раси:

Моголоїдна раса. Розповсюджена переважно в Азіїи. Іноді об’єднується з американоїдною расою в велику азіатсько-американську расу. Характерні риси: сплощене лице зі скронями, що видаються, частіш високе, високі орбіти, ортогнатизм та мезогнатизм, ріст бороди, вусів та волосся на тіле дуже слабке, разріз очей вузький, часто зустрічається епікантус, ступінь виступання носу варіює, але частіш незначна, перенісся звично вігнуте, товщина губ від малої до середньої, ширина роту невелика. На межах ареалу має плавні переходи до європеоїдної, дравідійської, веддоїдної, меланезійської, полінезійської, уральської та південносибірської рас.

Американоидная раса – раса, розповсюджена в Північній та Південній Америці. Епікантус порівняно рідкісний у дорослих, хоча досить частий у дітей. Характерні ознаки: високе велике лице з широкою нижньою щелепою, мезогнатизм, великий ніс, часто «орлиної» форми, з високим переніссям, широкий рот, очна щілина більш широка, чим у азіатських монголоїдів, проте вужче, ніж у європеоїдів, сплощеність лиця помітно менша, ніж у монголоідів, проте більше, ніж у інших рас, ріст бороди та вусів слабкий. Часто об’єднуються з власно монголоїдною расою в азіатсько-американську. Заселення Америки відбувалось в основному через район Берінгова проливу. Багато викопних залишків та ознак окремих сучасних популяцій можуть свідчити про давнє проникнення в Америку людей із Полінезії та Меланезії.

Австралоїдна раса. Корінне населення Австралії. Характерні ознаки: велика масивність доліхокранного черепу при невеликій масивності решти скелету, сильні надбровні дуги, великі прогнатні щелепи, великі зуби, коротка шия, дуже темна пігментація шкіри, дуже широкий ніс з порвняно високим переніссям, ріст бороди та вусів сильний. Найбільш морфологічно близькі до австралоїдної раси веддоїдна та меланезійська раси, з якими іноді об’єднується в австрало-веддоїдну расу.

Веддоїдна раса. РОзповсюджена в Центральній та Південній Індії, на Шрі-Ланці, в Південно-Східній Азії та Індонезії. Характерні ознаки: грацильна конституція, вкорочена шия, темна шкіра, широкий ніс з пласким переніссям, широкі губи, ріст бороди та вусів від середнього до сильного. Може бути описана як грацильний варіант австралоїдної раси, з якою іноді об’єднується в австрало-веддоїдну расу. Від австралоїдної раси відрізняється також меншим ростом бороди та вусів, меньшим прогнатизмом, менш широким носом, меншим зростом. Існують чисельні переходи до монголоїдної, дравідійської та європеоїдної рас.

До складу однієї раси можуть входити різні антропологічні типи (малі раси), що виникають внаслідок постійної метисизації (панміксії). Антропологічний тип – це умовний термін для узагальненого опису сукупності людей, які мають схожість за певним стійким комплексом антропологічних ознак, що історично склалися на певній території в певних умовах. Іноді різні народи, що є сусідами можуть мати один і той же антропологічний тип в своєму складі (наприклад понтійський тип характерний як для українців, так і для кримських татар). До складу одного народу можуть входити різні антропологічні типи (в складі українців є понтійський, динарський, балтський, карпатидський, або альпійський, нордійський типи). У відповідності до сучасної популяційної расової концепції в Європі виділяються наступні антропологічні типи білої раси (за О. О. Зубовим, [27, 28, 29]): нордичний (іноді виділяють підтипи – скандо-нордиди, східні нордиди, англо-саксонські нордиди, північні атлантиди та келтські нордиди, субнордики, трьондери), альпійський (підтипи – альпініди, карпатиди, гориди, валлонці), фальский (підтипи – фаліди, борребі, брюн, палео-атлантиди, беріди, полісский, кавкасіон, мехтоїди), балкано-кавказький (кавкасіони, вірменоїди, іноді динарці та альпійці в широкому розумінні), динарський (динарці, ультрадинарці, норики, іноді карпатиди), середземноморський, або медитиранічний, який іноді обєднують з орієнтальним типом в один (понтійці, степові понтійці, сурсько-донський тип, анатоліди, іберо-кавказці, медітераніди, грацильні медитерраніди, атланто-середземноморці, атлантиди, нижньодунайці, біскайці, берберіди, євроафриканіди), орієнтальний (арабіди, іноді каспіки, закаспійці, індо-афганці, або північні індіди, грацильні індіди, індобрахіди іраніди), борребю, брюнн (в західній, центральній та південній Європі, Північній Африці), нордичний, балтійський (балти, західні балти, іноді східні балти), східно-балтійський (східно-балтійці), біломоро-балтійський (біломоро-балтійці, або сублапоноїди), балкано-кавказський, каспійський, понтійский (іноді виокремлюють понтійців, північних понтійців та сурсько-донський тип), динарський, вірменоїдний, орієнтальний, альпійський, кавкасіонський (іноді відносять до балкано-кавказського типу), паміро-ферганський (східна Європа та Азія). Межі між цими типами є умовними. Іноді одні й ті ж підтипи відносять до різних типів, як ми це бачимо вище (додаток Б).

Таким чином, усе сучасне людство належить до єдиного поліморфного виду Homo sapiens (рис. 104). Ця єдність базується на:

• спільності походження і соціально-психічного розвитку;

• необмеженій здатності до схрещування;

• практично однаковому рівні загального фізичного і розумового розвитку представників різних рас.

Загальна картина сапієнтації виглядає як нерівномірна мозаїчна еволюція різних груп давніх людей, одні з яких поглинали (асімілювали) інших. Вона супроводжувалася змішанням і потоками генів між популяціями. Це уповільнювало дивергенцію і призводило до розвитку за сіткоподібним типом (протікання з заміщенням).

Рис. 104. Поліморфізм будови черепів представників різних рас: верхній ряд – череп бушменів (профіль та анфас), череп африканського пігмею; середній ряд – череп негроїда (анфас та профіль), череп монголоїда; нижній ряд – черепи австралоїда, американоїдна та європеоїда [7].

Одночасно на теренах нашої планети існували різні морфологічні та культурологічні варіанти людей, пристосованих до тих чи інших умов довкілля. При цьому, швидкість змін будови тіла неспівпадала з темпами молекулярної еволюції. В різних колективах роль праці та соціальний устрій були неоднаковими. Не було чіткої відповідності між морфологічною організацією та культурою. У такій ситуації практично неможливо визначити конкретних предків. Такий розвиток подій відповідає загальним процесам самоорганізації будь-яких складних систем у межах Всесвіту.