5.3. Перші люди.

Відомі також перші кандидати на звання людини – людина вміла та людина Рудольфська, які можливо є потомками австралопітеку Гарі (рис. 50) [130].

Рис. 50. Реконструкції людини умілої та людини з озера Рудольфа [130].

Для цього часу характерна галькова або олдувайська культура. Цей термін застосовують щодо вілафранкських комплексів із Південної і Східної Африки. Аналогічні знахідки на інших територіях одержали назву пре-ашель.   Подібність цих культур зумовлюється спільними функціональними задачами, які вирішувалися за допомогою відповідних знарядь (артефактів). Перші знахідки важко було ідентифікувати, оскільки їх знаходили поряд із кістковими рештками відразу декількох представників гомінід.  Спочатку припускали, що знаряддя були виготовлені зинджантропом, який є більш пізньою формою ( ці гомініди жили близько 1,7 млн. років тому). Проте, невеликий розмір головного мозку і ряд інших ознак свідчать про помилковість такого твердження. Пізніше були виявлені кісткові залишки інших більш прогресивних істот, що жили близько 2 млн років тому і названих презинджантропами. Вивчення цієї знахідки привело до висновку, що саме цей гомінід міг бути одним із творців олдувайської культури. Артефакти віднайдено і поряд з іншими представниками прегомінід, до яких належать парантроп, грацільні австралопітеки, австралопітек Бойса та інші.

 Морфологічно хабіліси суттєво не відрізнялися від інших австралопітеків [42, 44, 46, 59, 60, 130]. Вони мали зріст близько 120-160 см і масу 30-40 кг. На двох ногах вони пересувалися досить швидко (як і більшість приматів), але вже міг і ходити кроком, тому що перший палець стопи вже не був відведеним у бік. Об'єм головного мозку цих істот був близько 700 см³ (500-800 см³), а його морфологія суттєво не відрізнялася від структури мозку всіх прегомінід (рис. 51) [143].

1 2

Рис. 51. Реконструкція ендокранів людини вмілої (1) та людини з озера Рудольфа (2) [143].

Проте вже спостерігається перше суттєве збільшення його розмірів. На цій стадіїї мозок перетнув ту межу, яка була характерною для людиноподібних мавп. Можливою причиною цього була більш м’ясоїдна дієта. Якщо раніше, перевагу для розмноження становили особини, метаболізм мозку яких був не дуже активний, так як в живленні переважала рослинна їжа, а робота мозку забирала багато енергетичних ресурсів організму(«неекономні» особини були зайвими), то зараз якраз стали виживати ті особини, метаболізм мозку яких був активніше, тому що мясна їжа є набагато калорійнішою та містить багато важливих нейромедіаторів (це дозволило їм вижити). Таким чином виживати стали особини, активність мозкових процесів яких була інтенсивнішою і це стало закріплюватися в потомстві природнім добором. Добре сформованими в мізках були ділянки, пов'язані із загальною чутливістю (верхньо-тім'яна і постцентральна), а також зона стереогнозу і ручної рецепції. Вони стали основою для виникнення більш високого рівня функціонування головного мозку і зробили можливим подальше виникнення абстрактного мислення і трудової діяльності.

Хабіліси активно використовують знаряддя праці, які вже самі й виробляють [42]. Це були переважно примітивні форми, проте вони були вже достатніми (мали ріжучу кромку), щоб відокремити м'ясо від шкіри, відчленини шматок м’яса, кінцівку. Той хто виробляв кращий інстумент, той швидше набирав здобичі та швидше з нею втікав, доки не прийшли більші хижаки. Відповідно мав більші шанси повернутись з «полювання» та нагодувати своїх самок та дитинчат. З часом інструменти дозволили вже відганяти конкурентів від здобичі, завдяки можливо більшій згуртованості самців та кращому розподілу функцій в їх стаді. До теорії висунутої Ою Лавджоєм [90] вдало приєднується теорія, що була створена Ф. Енгельсом («трудова теорія», у відповідності до якої труд створив людину).Хабіліси виготовляли декілька типів знарядь, які за формою поділялися на чопери або ударники (основний тип), уніфаси і біфаси (1 – 2 сколи робочої поверхні), клівери (сокироподібні), сфероїди (кулеподібні), поліедри (гранчасті). Найбільш поширеними були чопери. Вони становили собою гальки розміром 7-10 см із декількома сколами робочої поверхні й природним опуклим торцем, який замінював рукоятку (рис. 52) [42].

 

Рис. 52. Чоппери (Олдувайська культура) [42].

Для виготовлення знарядь у хабілісів ще не існувало певних норм. Кожнен винаходив власний спосіб оброблення каменю методом спроб і помилок. У тих місцях, де гальки було мало, для виготовлення знарядь використовували шматки лави або кварцу. Знаряддя олдувайської культури були інвентарем, за допомогою якого хабіліси забезпечували себе різноманітною рослинною і тваринною їжею.

Засвоєння навичок трудової діяльності зумовило порівняльно високу швидкість еволюції пізніх австралопітеків і наступний перехід до Homo еrectus здійснювався вже винятково за рахунок розвитку матеріальної культури і приведення в дію механізму зворотних зв'язків між фізіологічним і культурним розвитком. Природний добір як фактор біологічної еволюції почав сприяти більш ефективному виготовленню знарядь праці, умінню пригасити агресивність і здатності до колективних дій, тому що тільки такі соціальні ознаки забезпечували виживання.

Також в цей же час існувала альтернативна популяція антропоїдів, що також має відношення до Олдувейської культури – людина Рудольфська (Homo rudolfensis) [42].

Час існування – 2,3-1,5 млн років тому. Характерними відмінностями Homo rudolfensis від Homo habilis є більша масивність і більші розміри зубів (хоча деякі дослідники вважають, що ці відмінності можуть бути пояснені статевим диморфізмом). Обличчя Homo rudolfensis помітно сплощене, а скулова частина розгорнута вперед. Форма лицьового скелету дає можливість зближувати Homo rudolfensis з стародавнішим Kenyanthropus platyops. Об'єм мозку Homo rudolfensis – в середньому понад 700 см³ (до 770 см³) [143]. Проте в цілому Homo rudolfensis доволі слабко відрізняється від Homo habilis. Його залишки були знайдені у тих же районах і тих шарах, що і залишки Homo habilis.

Відомі й інші види першолюдей:

Людина гаутенгенська (Homo gautengensis) – вид вимерлих африканських гомінідів, що жив приблизно 1,8 млн років тому [42, 130]. Мав великі зуби для пережовування рослинної їжі і відносно невеликий мозок. Його місце в еволюційній лінії розвитку людей не є на даний момент зрозумілим.

Таким чином, вже 2млн. р. т. на Землі існував цілий ряд антропоїдів, що розвивалися в різних еволюційних напрямках. І лише один якийсь із них дав початок генетично сучасним людям, першими представниками яких були очевидно архантропи.