Свято «Всі ми – це одна велика родина, що зветься йменням звучним Україна»

Мета: Вчити учнів з повагою та любов’ю ставитися до рідної держави, свого народу, звичаїв і традицій; поглибити знання учнiв про Україну, прищеплювати любов до рідного краю; розширити змiст поняття громадянин України; розвивати мовлення учнiв; виховувати патрiотичнi почуття приналежностi до українського народу.

  Обладнання: презентація на тему «Всі ми – це одна велика родина, що зветься йменням звучним Україна», олівці, аркуші паперу.

Хід заходу

1. Вступне слово

Вчитель. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.

Ось небо блакитне і сонце в зеніті! Моя Україна — найкраща у світі! Моя Україно — це ліс і озерця, Безмежні степи і чарівні джерельця. Красиві пейзажі і гори високі, Маленькі струмочки і ріки глибокі. Міста старовинні і замки прекрасні, Великі будови і дуже сучасні. Сади чарівні, мальовничії села, Моя Україна — це пісня весела. Це щира, багата, як світ, її мова, Крилата, така мелодійна, чудова! Її обереги — верба і калина, Найкраща у світі — моя  Україна. Бо нам найрідніша, Вітчизна і мати. То як же нам, дітям, її не кохати! Моя Україна — козацькая слава! Така волелюбна і мирна держава. Вона дорога нам, і рідна, і мила, Бо світ перед нами, як мати, відкрила. Вітчизна свята, дорога Україна, Для кожного з нас ти у світі — єдина.

2. «Мозкова атака»

–Діти, а що для вас Батьківщина?

3. Інсценізація

Вчитель:  Засперечались одного разу діти, яка стежка найкраща?

Діти:  1. – Да магазину, - там є цукерки.

           2. – Ні, до школи, - там є діти.

           3. – Ні, до річки, - там можна купатись.

           4. – Ні, в садок, - там повно яблук та груш.

           5. – Ні, у поле, - там простір широкий.

Але тут увійшла мама.

Діти запитують її: (хором)

–Яка стежка найкраща?

Вчитель:  Мама подивилась на дітей, лагідно посміхнулась і відповіла:

Мати:  Додому, діти! До рідного дому!

4. Колективна робота

Вчитель:   А якщо об’єднати разом усі родини, всіх людей, які живуть в Україні, то як тоді ми їх назвемо?(Народ.)

Так, народ України, український народ. Ми всі одна сім’я, повинні жити дружно. Кожне сердечко, мов листочок на одному великому дереві в одному краю.

Давайте спробуємо доповнити вірш, вставляючи останнє слово. 

Фарби дасть мені матуся, Малювати я … (навчуся). Намалюю рідний край – Дім в селі, ставок і… ( гай), Синє небо, жовте … (сонце) Загляда до нас в (віконце), Чорнобривці в квітниках, Полуниці на грядках, І хліба вже чималі, В небі линуть… (журавлі). Тут і гори, і долини, Тут річки, моря, рівнини, Тут тварини і птахи, Ось струмок сховавсь у мхи. Мати в аркуш подивилась, Посмішка в очах з’явилась. І сказала мати сину: –Я молюсь за …(Україну), І я вірю, Матір Божа Україні …(допоможе)!

• Що намалював хлопчик?

–Кому він показав малюнок?  –Чи сподобався малюнок мамі?  –Чому мама молилась за Україну?

5. Поетична сторінка (декламація учнями віршів про Україну)