Вправи для розвитку зовнішньої уваги

1. Одну-дві хвилини учень розглядає малюнок на листівці. А потім, сховавши її, розповідає про побачене. Сусід за партою контролює розповідь товариша, тримаючи перед очима аналогічну листівку.

2. Учень розглядає зовнішність свого сусіда по парті (які він має очі, брови, ніс, брови, як одягнений тощо). Після цього розповідає про побачене. В свою чергу, сусід контролює розповідь.

3. Учні класу попарно стають обличчям один до одного. Перші виконують будь-які, бажано прості рухи або вправи, другі повторюють. За кілька хвилин «дзеркала» та «відображення» міняються ролями.

4. Одному учневі потрібно прослухати голоси товаришів. Відтак, сівши спиною до громади, назвати ім`я того, хто ставить запитання (пізніше замість запитання – одне слово, одна голосна, одна приголосна, потім учні намагаються змінити власні голоси).

5. Дві групи школярів (3-4 учасники у кожній групі) стоять у протилежних стін класної кімнати, спиною до партнера. За командою вихователя кожен починає одночасно розмовляти зі своїм «абонентом», коли час вичерпано, переказують отриману від партнера інформацію.

6. Із заплющеними очима визначити на дотик вартість монети, пізніше – відшукати голку, що лежить під газетою на столі.

7. За рукостисканням, із заплющеними очима (попередньо вивчивши руки партнерів), визначити, хто простягнув руку.

8. Попередньо спалити сірника за відсутності учня або розрізати лимон чи апельсин. Попрохати визначити пахощі у кімнаті.

9. Пригадати найприємніші, найнеприємніше пахощі.

10. Пригадати смак полуниці, лимона, смородини, кавуна тощо.

11. За командою вихователя впродовж однієї хвилини учні подумки перелічують всі предмети, котрі є у кімнаті, назви яких починаються літерою «п», «с», «д» та ін.

12. Перший учень називає предмет, наприклад, «підлога», другий повторює це слово, називаючи ще наступне – «стеля», третій – повторює два попередніх слова і називає наступне – «вікно» й так далі.

Друга група вправ – це завдання для розвитку внутрішньої уваги.

Наприклад, називається іменник «сосна» чи «колиска» учні повинні уявити цей предмет і намагатися думати виключно про нього. Проте досвід показує, що думка не може довго утримуватися на заданому об’єкті, а «перестрибує» на інші предмети. Тому вкрай важливо домогтися, щоб впродовж тривалого часу утримувати певну проблему або предмет в думках з метою всебічного дослідження.

Третя група вправ має на меті навчити швидко і легко змінювати увагу з об’єкта на об’єкт. Якщо за допомогою попередніх вправ ми домагалися тренування навичок швидкого і міцного привертання уваги до заданого об’єкта (зосередження), то тепер необхідно виховати вміння відвертати (розсереджувати) увагу для перемикання її на інший об’єкт.

Так, можна запропонувати школярам зосередити увагу на долоні, наприклад, потім – на дверях, на вікні, на картині, на стіні й т.д.

Далі вправи на зосереджування уваги ускладнюються: двері класної кімнати; звуки за вікном; ніготь правого мізинця; голос у коридорі; пахощі у кімнаті. Ускладнення полягає у чергуванні різновидів уваги у будь-якій послідовності при зміні об’єктів.

Четверта група вправ спрямована на розвиток спеціальної уваги.

1. Скласти розповідь про свого друга за допомогою виключно прикметників, або дієслів. Необхідно відгадати про кого іде мова.

2. Кидаючи м’яч, назвати якесь число. Вихователь негайно вказує, що робити з ним (наприклад, «плюс» десять»). Гравець, у якого м’яч, кидає його наступному гравцю зі словами результату додавання.

3. Один учень починає співати знайому усім пісню, другий підхоплює, відтак третій та решта, доки «хор» не доспіває пісню до кінця і т.д.

Істотний вплив на творче самопочуття учнів справляють уява і фантазія.

Саме уява перенесе дитину із світу повсякденної дійсності, де немає підґрунтя для перемоги, в інший світ – світ мрії, марення щасливого життя, де тільки й можлива творчість. Без уяви неможливо розвинути творчу особистість. Тому, в першу чергу, треба дати життя своїй уяві.

У словнику слів іншомовного походження сказано: «Фантазія – це здатність до творчої уяви». Словник з психології стверджує: «Фантазія – це синонім уяви. Уява ж, у свою чергу, синонім фантазії».

Але варто зазначити, що функції фантазії значно ширші й включають у себе компоненти, які входять в уяву.

Ось деякі вправи для розвитку фантазії та уяви.