Дидактична гра «інтерв'ю»

1. Яка нова сила виходить у XV ст. на авансцену української історії, яка в майбутньому відіграла визначну роль в історичній долі України? (Козацтво)

2. Коли з’явилися перші писемні згадки про українських козаків? (XV ст..)

3. Хто поклав початок козакуванню? ( Здобичники )

4. Яке життя було в степу? (Небезпечне)

5. Що приваблювало сміливих людей? ( Вільне життя в степу та боротьба з ворогами-татарами )

6. Хто йшов у козаки? (Селянські хлопці, й міщани, й шляхетські сини )

7. Що створило козацтво у 50-х роках XVI ст. ? (Військово-політичну організацію – Запорізьку Січ )

8. Що було закладено у війську Запорозькому? ( Своєрідний військово-адміністративний устрій, заснований на принципах козацького демократизму)

9. Коли виник козацький флот? ( У першій половині XVIст.)

10. Скільки на кораблі розміщувалося козаків? ( 50-70 козаків)

11. Між ким була укладена Брестська унія у 1596 році ? ( Між католиками і православними.)

12. Проти кого почали вибухати козацькі та селянські повстання? ( Проти польських панів. )

13. Хто очолив 20-30-х роках XVII ст. повстання? ( Досвідчені ватажки Тарас Федорович, Павло Бут, Яків Остряниця, Дмитро Гуня. )

14. Що зробили поразки козацьких повстань у XVII ст.? ( Ще більше погіршили й без того тяжке становище українців. Були знищені тисячі непокірних козаків і селян.)

Гра «мудра сова»

1. К оли почався процес занепаду Київської держави?

2. Яка причина її недовговічності?

3. Що підривало силу і міць держави?

4. Хто посприяв остаточному занепаду Київської держави?

5. Хто став першим українським королем.

6. Ким і коли відбулося коронування?

7. Хто хотів організувати хрестовий похід проти татар та церковну унію Галицько-волинської держави з Римом?

8. Чому не склався похід?

9. Хто не раз спустошував землі?

10. З якими сусідами князь уміло впроваджував політику вдалого співіснування?

11. На скільки років продовжила своє співіснування Галицько-Волинська держава?

12. Хто у XIV – ХVI с т. заволодів землями України ?

Розділ V там земля мила, де мати народила

Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні. Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.

Усіх членів сім’ї завжди об’єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.

І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім’я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.

Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.

Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам’яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім’ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко:

Та де б не ходив я в далекій дорозі,

В чужім чи у ріднім краю,

Я згадую вогник у тихій тривозі

І рідну хатину свою.

Бо дивляться в далеч засмучені очі,

Хоч тінь там моя промайне.

Бо світиться вогник у темнії ночі,

Мов кличе додому мене!

Щоб велося од хліба до хліба.

Кожна людина повинна пам’ятати свій перший будинок і своїх батьків. Це є одним з основних життєвих принципів будь-якої людини, про кого б не йшлося.

Б атьківська хата – це родинне вогнище. Звідси ми мандруємо в широкий світ з піснею, повчанням. Дідусеві казки, бабусині вишиванки ведуть кожну людину до рідної хати. У цій хаті були перші радощі, клопоти.

З давніх-давен хата – символ родинного вогнища, де зберігаються кращі традиції, що потім переходять у спадок дітям. Це – любов до батьків, рідної мови, природи, пісні, праці. Тут виховуються поети, захисники рідної землі, хлібороби, які вміють відчувати дихання землі.

Мати – стоїть на землі вища і святіша від усіх богинь. Слово «мама» росте разом з нами тихо, як ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка і гладить дитину по голівці лагідна рука. Мама найдорожча в світі людина, берегиня роду. Вся гордість світу – від неї. Без сонця не цвітуть квіти, без матері немає ні поета, ні героя . . . І стосовно батьківщини у віршах, піснях народ її називає ненька або мати.

Батько – господар дому. Він опікується сім’єю. Скрізь по Україні знають слово тато. Закарпатці називають тата няньком. У багатьох місцевостях побутує ще й слово отець. «Шануй отця й матір своїх» - казали старі люди. Збереглося слово отець у значенні «Бог», «Отець небесний».

Земля – берегиня всього роду людського. Вона нас годує, одягає, напуває. Грудочку землі люди здавна беруть із собою в далеку подорож на спомин про рідний край. Недарма в народі кажуть: «Рідна земля і в жмені мила. Рідна земля — мов колиска золота.»