Гра «листоноша»

Кожному учню класу присвоюється особистий номер, який є його поштовою адресою. Усі уважно слухають текст і на клаптику паперу пишуть лист будь-якому учню, указавши його номер. Отримавши лист, адресат надсилає відповідь тому учню, який його прислав. Таким чином увесь клас охоплений листуванням.

Допомагають учителю передавати листи обрані листоноші. Перемагає той, хто за відведений час (15-20 хвилин) надіслав більше листів і отримав більше відповідей.

Гра «учена рада»

Увесь клас слухає інформацію вчителя. Учням пропонується набір ролей фахівців: редактор, автор, критик, незнайко, історик і т.д.. Кожен може обрати собі роль будь-якого учасника вченої ради. Пропонується переказати текст із позиції обраної ролі. Члени ради оцінюють виступ. Виграє той виступаючий, який у найбільш оригінальній формі перекаже текст.

Дидактична гра «голосування ногами»

Вчитель зачитує питання. Якщо відповідь правильна , учні роблять крок уперед, якщо ні – стоять на місці.

1. Жовто-блакитне знамено – це другий національний символ нашої держави.(Так)

2. Захопити стяг ворога означало поразку. (Ні)

3. Учені вважають, що форми прапорів, зображення на них та їхній колір залишалися незмінними упродовж тривалого періоду – поки зберігалася стара народна віра (Так)

4. Історичні джерела свідчать, що в 1410 році в Грюндвальдській битві полки Галицько-Волинського князівства билися під корогвами, на синьому полі яких був зображений золотий тигр. (Ні)

5. Пізніше ці кольори зустрічаються в гербах західних російських землях. (Ні)

6.Прапори виготовляються, як правило, відповідно до кольорів герба тієї чи іншої країни. (Так)

7. Так, зі 104 гербів українських міст у XVIII – XIX ст.. у 86 зустрічається жовтий колір, 51 – блакитний. (Так)

8. 7 лютого 1230 року Верховна Рада прийняла постанову про Державний прапор України. (Ні)

9. Ним став трикутний стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг: верхня –– жовтого кольору, а нижня – синього. (Ні)

10. Кольори прапора мають відбивати блакитне небо над золотими ланами пшениці – бо символами нашої країни є чисте небо і пшенична нива. (Так)

І сторичне значення козацтва

(Інформація для вчителя)

У XV ст. на авансцену української історії виходить нова сила, яка в майбутньому відіграла визначну роль в історичній долі України. Це було козацтво – суспільна верства вільних людей, котрі виконували не лише оборонні функції, спрямовані на захист кордонів від турецько-татарської агресії, але й активно господарювали, засновували нові поселення. Перші писемні згадки про українських козаків з’явилися наприкінці XV ст.. Початок козакуванню поклали здобичники, які виходили в степ для полювання на дикого звіра, рибальства, збирання меду диких бджіл, а на зиму поверталися додому, до Черкас, Канева, Києва тощо. Життя в степу було небезпечним, бо на кожному кроці можна було зіткнутися з татарами, але там, у степу, була воля. Поступово ці озброєні сміливці виділяються в окрему групу людей, їх починають називати козаками. Вільне життя в степу та боротьба з ворогами-татарами приваблювали сміливих людей. В козаки йшли і селянські хлопці, й міщани, й шляхетські сини, бо «козак» у понятті народу – це справжній рицар, відважна, мужня людина.

У 50-х роках XVI ст.. козацтво створило свою військово-політичну організацію – Запорізьку Січ – спочатку на острові Мала Хортиця у пониззі Дніпра, далі на острові Велика Хортиця. Потім з’явилися Томасівська, Кам’янська, Хортицька, Задунайська Січ та інші в багатьох містах Подніпров’я.

У війську Запорозькому було закладено своєрідний військово-адміністративний устрій, заснований на принципах козацького демократизму, започатковано специфічні політичні інституції, зокрема інститут військових рад.

Козацький флот виник у першій половиніXVIст. Козацькі кораблі – «чайки» - мали довжину 20 м, а ширину 3-4м, а висоту – 2.5м. На кораблі розміщувалося 50-70 козаків, а то й кілька гармат. У 1596 році була укладена Брестська унія між католиками і православними.

Поразки козацьких повстань у XVII ст.. ще більше погіршили й без того тяжке становище українців. Були знищені тисячі непокірних козаків і селян. Шляхтич знову почував себе повноправним паном – карав і милував селянина, збільшував повинності, перерозподіляв землі й підтримував унію. Це були роки так званого «золотого спокою»(1638-1648), але це був спокій лише для магнатів і шляхти, які не винесли ніяких уроків з подій кінця XVI – початку XVIIст. В українському суспільстві відбувалося поступове накопичення сил перед вирішальною сутичкою з майбутньою машиною Речі Посполитої.