- •Матеріали з епідеміології
- •Санітарно-протиепідемічний режим лікарні
- •Протиепідемічна робота поліклініки
- •Санітарно-протиепідемічний режим лікарні та протиепідемічна робота поліклініки
- •Внутрішньолікарняні інфекції і їх профілактика.
- •Кишкова паличка Стафілокок
- •Структура епiдемiчного процесу
- •Характеристика джерела iнфекцiї
- •Iнфiкованi люди. Iнфiкованi тварини
- •Протиепідемічні заходи в осередку інфекційної хвороби
- •Ротиепідемічні заходи в осередках інфекцій з аерозольним механізмом передачі
- •Грип та інші гострі респіраторні хвороби
- •Дифтерія
- •Протиепідемічні заходи в осередках інфекцій з фекально-оральним механізмом передачі (шигельоз, гепатит а).
- •Заходи щодо нейтралізації джерела збудника
- •Кишкові інфекції
- •Мал. 2. Реалізація механізму передачі при кишкових інфекціях.
- •Мал. 3. Хатня муха, її яйця, личинки і лялечка.
- •Малярія
- •Гепатити в, с, d
- •Мал. 7. Механізм і шляхи передачі при гепатитах в, с, d.
Протиепідемічна робота поліклініки
http://ukrmedserv.com/content/view/779/316/lang,uk/
http://www.moz.gov.ua/ua/portal/Pro_20060206_0.html
Протиепідемічна робота поліклініки здійснюється за планом, узгодженим із санітарно-епідеміологічною станцією.
У функції поліклініки входять:
1) виявлення джерел збудника та їх ізоляція;
2) диспансерне спостереження за перехворілими;
3) виявлення контактних, спостереження за ними і лабораторне обстеження;
4) організація осередкової поточної дезінфекції;
5) вакцинація людей;
6) підготування санітарного активу і санітарно-освітня робота.
Як правило, першим розпізнає інфекційного хворого дільничний терапевт. Тому одним з основних його обов’язків є раннє виявлення епідемічного осередку на обслуговуваній дільниці. Після встановлення діагнозу інфекційної хвороби лікар зобов’язаний заповнити карту термінового повідомлення і негайно направити її у санепідемстанцію. Крім цього, робиться запис у журнал реєстрації гострозаразних захворювань, ведення якого обов’язкове для усіх лікувально-профілактичних закладів.
За своєчасну госпіталізацію інфекційних хворих відповідає дільничний лікар. У тих випадках, коли хворий залишається вдома, лікар повинен забезпечити його лікування й епідеміологічне спостереження за осередком, що повинно проводитися до закінчення заразного періоду реконвалесцента. Основні ж заходи щодо ліквідації епідемічного осередку здійснюються працівниками санепідемстанції. Зокрема, вони забезпечують систематичну поточну дезінфекцію, здійснювану, як правило, родичами хворого під керівництвом помічника епідеміолога. У разі госпіталізації хворого осередок піддається заключній дезінфекції, що здійснюється дезінфекційним відділом СЕС.
Деякі протиепідемічні заходи проводять й інші лікарі: фтизіатр, дерматовенеролог, отоларинголог.
Однак консультативним, методичним і контролюючим центром щодо протиепідемічної роботи поліклініки є кабінет інфекційних захворювань (КІЗ). Лікар КІЗу консультує хворих з підозрою на інфекційні захворювання, забирає матеріали від них для лабораторних досліджень, здійснює амбулаторне лікування, санує носіїв, займається диспансеризацією перехворілих, надає консультативну допомогу іншим лікарям поліклініки, контролює протиепідемічну роботу дільничного персоналу в осередках, вивчає й аналізує інфекційну захворюваність на території обслуговування, а також готує звітність про неї і проведені протиепідемічні заходи.
КІЗ необхідно спланувати таким чином, щоб він мав ізольований вхід і вихід, що дозволяє уникнути контакту інфекційних хворих з іншими відвідувачами поліклініки. У дитячих поліклініках рекомендується навіть при вході для хворих дітей організувати фільтр з ізолятором або мати приймальні бокси, де повинні працювати досвідчені спеціалісти.
Профілактика внутрішньополіклінічних заражень повинна забезпечуватися не лише правильним плануванням приміщень і режимом у цих закладах, а також більш повним обслуговуванням хворих удома, особливо в періоди епідемічного неблагополуччя. Важливо суворо стежити за тим, щоб особи з підвищеною температурою і катаром верхніх дихальних шляхів обслуговувалися в першу чергу.
Поточна й заключна дезінфекція у кабінетах поліклініки здійснюється подібно до дезінфекції у стаціонарах.
У КІЗі допомогу лікареві надає медична сестра, яка працює під його керівництвом. Основними обов’язками медичної сестри КІЗу є:
1) підготовка перед амбулаторним прийомом лікаря робочих місць, контроль за наявністю необхідних інструментів і документації;
2) допомога лікарю у проведенні інструментальних досліджень;
3) виконання лікувально-діагностичних призначень лікаря в поліклініці і вдома у хворого;
4) стеження за своєчасним отриманням результатів лабораторних досліджень;
5) ведення обліку диспансерних хворих;
6) участь у санітарно-освітній роботі серед хворих;
7) оформлення під контролем лікаря медичної документації
8) систематичне підвищення своєї кваліфікації.
Старша медична сестра поліклініки керує роботою дільничних медичних сестер в епідемічних осередках; зберігає і видає препарати для лікування інфекційних хворих; перевіряє санітарний режим у поліклініці.
Поліклініки здійснюють велику роботу стосовно специфічної профілактики інфекційних захворювань на лікарських дільницях. Особливо багато часу цьому приділяє персонал дитячих поліклінік. Дільничні педіатри є основними організаторами профілактичної роботи серед дітей. На кожну дитину заводять карту щеплень, у яку заносять усі відомості про проведену вакцинацію із зазначенням термінів, кратності щеплень і серій препаратів.
Відповідальність за імунізацію дітей і підлітків, які мешкають на території, що обслуговується поліклінікою, несе головний лікар поліклініки.
Захисні щеплення, як і вся профілактична і протиепідемічна робота, здійснюються при повсякденній допомозі лікаря КІЗу і безпосередній взаємодії з санепідемстанцією.
Не менш важливим є проведення санітарно-освітньої роботи серед хворих. Відповідно до існуючих офіційних рекомендацій, кожен лікар і середній медичний працівник зобов’язані щомісячно 4 год свого робочого часу виділити для пропаганди медичних і гігієнічних знань серед населення. Зміст цієї роботи визначається конкретною санітарно-епідеміологічною ситуацією та особливостями крайової патології.
