Зміст та підготовка розділів курсової роботи

В першій частині - теоретичній - дається аналіз наукової літератури, який включає:

а)історико-педагогічний аспект проблеми;

б) її філософське і психологічне обґрунтування з позиції з сучасної педагогічної науки; в) ведучі концепції сучасної педагогічної теорії з даної проблеми. У висновках чітко виділити опорні теоретичні положення, з яких виходити при розробці основних питань теми.

Огляд літератури з проблеми робиться на підставі аналізу кількох робіт — філософської, педагогічної та психологічної спрямованості вітчизняних і зарубіжних авторів. Він передбачає коротку характеристику того, що відомо про досліджувану проблему, в якому напрямку це питання розглядалось. Роботу з літературою необхідно розділити на етапи: аналіз літературних джерел власної бібліотеки, бібліотеки навчального закладу;  попередній вибір по каталогах, реферативних оглядах, списках літератури;  аналіз першоджерел, їх ксерокопіювання, конспектування;  пошук в Інтернеті за ключовими словами, прізвищами авторів; запис необхідних цитат краще вести на окремих картках з вказівкою вихідних даних джерел і сторінок.

В другій частині – практичній (експериментальній) - описати педагогічний досвід роботи з даної проблеми школи (окремого учителя), використовуючи матеріали спостережень, бесід з учителями, дітьми, батьками або публікації в педагогічній періодиці. Особливо цінним є опис особистого педагогічного досвіду чи елементів експерименту.

Практична частина роботи (експериментальне дослідження)

Перший підрозділ експериментальної частини присвячений розкриттю питанню про організацію експериментального дослідження, його теоретичним засадам та представленню ходу та аналізу констатувального етапу педагогічного експерименту. На початку слід вказати, які теоретичні зсади стали підґрунтям для проведення дослідження. Потім зазначається база дослідної роботи (назва та номер навчального закладу), контингент учнів та учителів, що були включені у дослідження. Необхідно визначити мету експериментального дослідження, зазначити, що воно відбувалося у 3 етапи (констатувальний, формувальний та контрольний), а потім детально зупинитися на розкритті кожного з етапів педагогічного експерименту.

Констатувальний етап педагогічного експерименту. Визначається мета і його завдання. Як правило, завдання стосуються вивчення і визначення критеріїв та показників, за допомогою яких автор буде судити про рівні розвитку явища, яке вивчається. Далі визначаються та описуються рівні розвитку педагогічного явища, яке обране об’єктом дослідження. Не слід забувати про посилання на роботи науковців.

Далі необхідно дібрати адекватні критеріям та показникам діагностичні завдання, які дозволять вивчити стан досліджуваного явища чи процесу на практиці. Таких завдань може бути 3-5. методи вивчення мають бути різними (спостереження, бесіди, анкети, вивчення продуктів діяльності учнів, вивчення педагогічної документації тощо). Записи ведуть у вигляді протоколів спостережень, фрагментів занять. Математичний аналіз узагальнюється у вигляді графіків, таблиць, схем. Кількісні показники співставляють та аналізують, дають їм педагогічне пояснення.

Наступним кроком є описання ходу та аналізу діагностичного дослідження. Тут варто вказати назву діагностичного завдання, його мету, хід, інструкції для обстежуваних. Потім дається розгорнутий аналіз отриманих результатів. У кінці підрозділу, що висвітлює питання проведення та наслідків констатувального етапу, слід вказати, як надалі буде проводитися робота.

Також на цьому етапі обираються контрольна та експериментальна групи. Вони мають мати однакову кількість дітей та приблизно однаковий рівень розвитку. Після проведення діагностичного дослідження “сильніша група” буде називатися контрольною і в ній експериментальне дослідження не буде проводитися. Інша група – експериментальна, у якій буде проведена робота за проведеною автором програмою. Саме описанню ходу роботи у цій нрупі буде присвячений наступний підрозділ.

Формувальний етап експериментального дослідження

На цьому етапі дослідження перевіряться цінність розробленої автором програми (методики) та вірогідність сформульованої на початку роботи гіпотези.

Перевірка гіпотези здійснюється за рахунок введення у навчально-виховний процес нових умов та форм, методів роботи та вивчається їх вплив на виховання учнів. Тут повністю описується нова система роботи та описується, чим вона відрізняється. Обґрунтовується передбачувана її ефективність.

Контрольний етап експериментального дослідження

Проводиться повторне діагностичне дослідження у контрольній та експериментальній групі. Автору необхідно показати перевагу експериментальної роботи над традиційною. Дається обробка кількісних та якісних даних у вигляді таблиць, схем та діаграм. Дані контрольного етапу порівнюються з даними констатувального етапу дослідження. Необхідно зробити висновки та можливі методичні рекомендації.

У висновках здійснюється узагальнення за усією темою дослідження на основі теоретичних висновків першої частини і даних експерименту, накреслюються шляхи удосконалення даного аспекту в практиці роботи школи.

Висновки і практичні рекомендації повинні бути обґрунтовані й відповідати завданням, зазначеним у вступі.

Оформлення списку використаних джерел. Правила цитування та посилання на використані джерела

Список використання джерел і літератури складається з дотриманням загальних вимог до робіт, що готуються до друку. Бібліографія складається в алфавітному порядку (спочатку література, написана українською та російською мовами, потім – література написана іноземними (англійською, німецькою та ін. мовами) згідно з вимогами Держстандарту.

До списку використаних джерел включається весь перелік наукових видань, якими користувався автор в процесі і підготовки робот, як друковані тексти, так і електронні ресурси. У разі використання електронних ресурсів (Інтернету) потрібно вказувати прізвище автора, назву роботи та обов‘язково надавати посилання на сайт, на якому розміщена ця робота. Не дозволяється використовувати анонімну інформацію з Інтернету, списувати («скачувати») реферати за обраною темою. Бібліографія містить, як ті твори, на які є посилання в тексті, так і ті, які не цитуються, але були використані в процесі підготовки роботи.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту (Бюлетень ВАК 2009, вип. 5) (див. Додаток Г).

При написанні курсової роботи необхідно давати посилання на джерела, з яких автор роботи наводить цитати чи думки.

Якщо аналізується якась робота, чи викладається інформація з певної роботи, то потрібно у квадратних дужках вказати цифру, яка є номером цієї роботи у списку літератури, без пробілів до і після цієї цифри, наприклад, [14].

У посиланні на використані джерела зазначається їх порядковий номер у списку літератури та сторінка, які проставляються у квадратних дужках (наприклад: [5, с. 28]).

Цитати потрібно оформляти таким чином: точна цитата в лапках «…», пробіл, після цього у квадратних дужках ставиться номер за переліком літературних джерел, кома, пробіл, маленька буква «с» (сторінка), крапка, пробіл, номер сторінки за першоджерелом, наприклад: «Я знаю лише одне, що нічого не знаю» [15, с. 56], після відкриття квадратної дужки і перед її закриттям пробіл не ставиться. Після викладу певної цитати «своїми словами» використовується аналогічна форма посилання – [1, с. 35].

Якщо цитата наводиться не з роботи автора думки, а з дослідження, у якому аналізується творчість автора наведеної у цитаті думки, то посилання роблять таким чином: у квадратних дужках пишеться «цит. за» ( після крапки – пробіл) і далі цифра, яка є номером роботи, з якої наводиться цитата у списку літератури, потім – кома, пробіл, буква «с», крапка, пробіл і номер сторінки за джерелом цієї цитати, після відкриття квадратної дужки і перед її закриттям пробіл не ставиться, наприклад, [цит. за 7, с. 345].

Якщо в цитаті пропущені слова чи фрази, то на їхньому місці ставлять трикутні дужки (через редакцію «вставка» – «символ») і три крапки в них, наприклад: «Якщо люди потребують лише матеріальні цінності, <…> то вони істоти свиноподібні» [3, с. 261]. Якщо перераховується кілька джерел без вказування сторінок, то посилання має наступний вигляд: [12; 37; 89].

При підборі літератури корисно дотримуватися принципів "від загального до конкретного", тобто ознайомитися спочатку з коротким і найбільш загальним викладом теми. Для цього слід звернутися до відповідного літератури. Важливим орієнтиром в пошуках необхідної літератури предметно-тематичні вказівки в збірниках праць класиків педагогіки. З метою повного їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги й картотеки кафедр та бібліотек факультету, університету, а також провідних наукових бібліотек міста, бібліографічні посібники, прикнижкові та пристатейні списки літератури, виноски й посилання в підручниках, монографіях і словниках тощо, а також покажчики змісту річних комплектів спеціальних періодичних видань.

Закінчивши збір літературного матеріалу і провівши дослідно-експериментальну роботу - скласти текст роботи. Виклад матеріалу повинен бути логічним і послідовним. Всі положення, що висувалися, повинні бути наслідком попереднього, природно витікати із нього з однієї сторони, а з другої - причиною наступного, що готує йому грунт. Не захоплюватися зауваженнями і судженнями, які не викликані попереднім аналізом, навіть, коли вони самі по собі цікаві.

.

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Середній об'єм курсової - 30 сторінок рукописного (до 25 - машинного) тексту. Обов'язкові поля і нумерація сторінок. Це комп’ютерний текст, шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14, міжрядковий інтервал – 1,5, абзацний відступ – 1,25 см, всі береги – 2 см. Слід у тексті чітко розрізняти тире ( – ) та дефіс (-), які відрізняються розміром і наявністю пробілів до і після тире. Після ініціалів при прізвищах робити пробіл, наприклад, Т.Г. Шевченко. Століття позначати скорочено і за допомогою римських цифр, наприклад, ІІІ ст. до н.е.

Заголовки відділяються зверху і знизу двома інтервалами. На одній сторінці суцільного тексту - 28-29 друкованих рядків, в рядку - до 60 знаків з проміжками між словами включно.

Весь змістовний матеріал роботи поділяється на розділи або глави й параграфи. Нумерацію розділів подають римськими цифрами. Нумерацію підрозділів, таблиць подають арабськими цифрами без знака №.

Заголовки структурних частин курсової роботи та розділів слід друкувати посередині (редакція – без абзацного відступу) жирно великими літерами (розмір шрифту – 14) без крапки в кінці.

Наприклад:

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Назви підрозділів слід друкувати посередині (редакція – без абзацного відступу) жирно маленькими буквами (розмір шрифту – 14) без крапки в кінці. Наприклад:

1.1. Категорійно-понятійний апарат ………

Кожну структурну частину (тобто «ВСТУП», «РОЗДІЛ І…», «РОЗДІЛ ІІ…», «РОЗДІЛ ІІІ…», «ВИСНОВКИ», «ЛІТЕРАТУРА») треба починати з нової сторінки.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу (без крапки в кінці!).

Загальна нумерація сторінок починається з титульного листка, але порядковий номер на ньому не ставиться. Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами. Усі сторінки роботи нумеруються від титульної до останньої, без пропусків або літерних додатків. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, на ньому номер сторінки не ставиться, другою –сторінка, що містить «зміст», на ній також номер не ставиться, а наступна сторінка вже має номер — 3 і далі по порядку. Порядковий номер сторінки розміщується праворуч на верхньому полі сторінки.

Такі структурні частини, як «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ» не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщенні згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином.

Обов'язковою умовою є грамотність і чітка логіка викладу, правильність мовностилістичного оформлення. Текст повинен бути старанно вивіреним автором після друку.

У роботі не рекомендується вести виклад від першої особи однини: "Я спостерігав", "Я вважаю", "Мені здається", "На мою думку" і т. ін. - чи множини: "Ми отримуємо", "Ми спостерігаємо", "Ми маємо" і т.д. Допускаються звороти із збереженням першої особи множини, в яких виключається займенник "ми", тобто вживаються означено-особові речення: "спостерігаємо", "досліджуємо", "маємо на увазі" та ін.

У окремих випадках можна використовувати вирази "на наш погляд", "на нашу думку", або "на думку автора дипломної роботи", або "вивчення передового педагогічного досвіду свідчить про те, що .,.", або "на основі зробленого аналізу можна стверджувати ...", або "проведені досліди підтвердили ..." чи "дають підстави вважати, робити висновки ..." і т. ін.

При згадуванні в тексті прізвищ (наприклад, вчених-дослідників) їхні ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (С.О.Макєєв, а не Макєєв С.О., як це прийнято в списках літератури).