Відділ освіти Локачинської райдержадміністрації
Локачинська районна
психолого-медико-педагогічна консультація
Логопедичний кабінет
Дисграфія
та її корекція
Підготувала
районний логопед
Луцюк Н.А.
Практичний посібник пропонується класоводам для роботи з дітьми, що мають вади мови і письма, загальне мовне недорозвинення.
Дидактичний матеріал для занять з виправлення дисграфії містить вправи для розвитку фонематичного сприймання, розрізнення приголосних за дзвінкістю і глухістю, твердістю і м'якістю, а також для розвитку зв'язної мови.
Вправи розміщено у такій послідовності:
для розвитку фонематичного слуху;
для автоматизації вимови звуків і диференціації їх у віршах, прозових творах, скоромовках ;
для автоматизації вимови звуків і диференціації їх під час складання оповідань на задані теми і за малюнками.
Пропонований посібник допоможе проводити індивідуальну чи групову роботу з дітьми на різних етапах навчання, виховувати в них увагу, логічне мислення, навички самоконтролю в процесі виправлення вад звуковимови.
На протязі перших років навчання школярі вправляються в різних видах письма, кожен з яких має певне значення для формування навичок повноцінної писемної мови, відповідає завданням навчання, закріплення і перевірки відповідних знань і вмінь.
Писемна мова, на відміну від усної, формується лише в умовах цілеспрямованого навчання, тобто механізми писемної мови складаються в період навчання грамоти і удосконалюються в ході подальшого навчання. Оволодіння грамотою – складна розумова діяльність, що вимагає певного ступеня зрілості багатьох психічних функцій дитини.
Письмо, в будь-якій формі, починається із задуму. Збереження задуму сприяє гальмуванню всіх сторонніх тенденцій: забігання наперед, повторів, тощо. Наступне – аналіз звукового складу слова, яке потрібно записати. Перша умова письма – визначення послідовності звуків у слові. Друга – уточнення звуків, тобто перетворення звукових варіантів, що чуємо в даний момент, в чіткі обумовлені мовні звуки – фонеми. Спочатку ці процеси відбуваються цілком усвідомлено, в подальшому – автоматизовано. Акустичний аналіз і синтез проходить за участю артикуляції.
Ще одна операція письма – заміна фонем (звуків, що чуємо) графемами (письмовими значками) з урахуванням просторового положення їх елементів.
На заключному етапі письма проходить моторна операція процесу – відтворення з допомогою рухів руки зорового образу літери (графеми переводяться в кінеми). По мірі написання букв і слів кінематичний контроль підкріплюється зоровим контролем, читанням написаного.
Початковий процес навчання грамоти має за ціль виховання складної єдності, до якої входять уявлення про акустичний, артикуляторний, оптичний і кінестетичний образ слова.
Для оволодіння письмовою мовою істотне значення має ступінь сформованості фонетико-фонематичних процесів і лексико-граматичної побудови мови дитини. Недоліки звуковимови, фонематичного і лексико-граматичного розвитку знаходять більш чи менш чітке вираження в письмі у вигляді змішування літер, викривлення складової структури слів, помилок у словотворенні, узгодженні, в бідності синтаксичних побудов, в писемній мові школярів.
Процес письма в нормі здійснюється на основі достатнього рівня сформованості певних мовних і немовних функцій: слухової диференціації звуків, правильної їх вимови, мовного аналізу і синтезу, просторових уявлень.
Несформованість будь-якої з вказаних функцій може викликати порушення процесу оволодіння письмом - ДИСГРАФІЮ. Під цим терміном розуміється часткове порушення письма, хоча в початковій школі правильніше говорити не про порушення, а про труднощі формування, становлення навичок письма. Основним симптомом дисграфії є наявність стійких специфічних помилок. Виникнення таких труднощів у учнів масових шкіл не пов'язано ні з розумовою відсталістю, ні з важкими порушеннями слуху чи зору, ні з нерегулярністю шкільного навчання.
Специфічні логопатичні помилки на письмі
(пам'ятка для вчителя)
І. Помилки, обумовлені несформованістю фонематичних процесів і слухового сприйняття:
пропуски букв і складів – “трва” (трава), “кродил” (крокодил);
перестановки букв і складів – “вінко” (вікно), “звяв” (взяв), “пеперисав” (переписав);
недописування літер і складів – “червони” (червоний), “лопат” (лопата), “білоч” (білочка);
нарощування слів лишніми буквами і складами – “тарава” (трава), “бабабуся” (бабуся);
викривлення слова – “махазинатур” (механізатор);
написання слів разом та їх вільний поділ – “нас тупила” (наступила), “виситнастні” (висить на стіні);
невміння визначити межі речень в тексті, написання речень разом – “День теплий сонце. Ще добре гріє діти прийшли. Дубовий гай”;
заміна однієї букви іншою вказує на те, що учень виділив у складі слова певний звук, але для його позначення вибрав невідповідну букву. Це може мати місце:
при нестійкості співвідношення фонеми з графемою, коли не утвердився зв'язок між значенням і зоровим образом літери;
при нечіткому розрізненні звуків, що мають акустико-артикуляційну подібність;
при нечіткому розрізненні букв, що мають подібність в написанні;
9) порушення пом'якшення приголосних – “тін” (тінь), “лалка” (лялька).
ІІ. Помилки, обумовлені несформованістю лексико-граматичної сторони мови:
аграматизми – “Діти сиділи на великі крісла”;
написання прийменників разом і роздільне написання префіксів – “в зяв” (взяв), “влісі” (в лісі).
Таким чином, огляд помилок письма учнів показує, що дисграфія є одним з проявів системного порушення мови, що охоплює всі сторони мовного розвитку дитини, а також стан ряду її немовних функцій. Вона утруднює засвоєння мовних знань і вмінь не лише в початковій школі, а й в наступних ступенях навчання – при вивченні морфології і синтаксису.
Корекційну роботу слід розпочинати з виправлення вад звуковимови, а пізніше (можливо і паралельно) – з виправлення вад письма.
Розглянемо окремі види письма, які доцільно застосовувати в корекційній роботі.
Списування:
а) з рукописного тексту;
б) з друкованого тексту;
в) ускладнене завданнями логічного і граматичного характеру.
Списування як найпростіший вид письма є найбільш доступний дітям, які страждають дисграфією. Цінність його – в можливості узгоджувати темп читання матеріалу, що списується, його промовляння і запису з індивідуальними можливостями дітей. Необхідно якомога раніше навчити дітей при списуванні запам'ятовувати склад, а не букву, що випливає з уявлення про склад як основну одиницю вимови і читання. Виходячи з цього, специфічним завданням письма є правильне поскладове промовляння, узгоджене з темпом письма. У тих випадках, коли дитина погано засвоює цю вимогу, допускає численні пропуски букв, корисно пропонувати для списування слова і тексти, розділені на склади рисочками.
З перших вправ на списування бажано виховувати у школярів методи самоперевірки, для чого педагог, передивляючись роботи, не виправляє помилки, а лише відмічає їх на полях відповідних рядків, пропонуючи учням звірити свій запис із текстом підручника, картки, дошки. Дещо пізніше вводиться прийом взаємоперевірки. Учні попарно обмінюються зошитами, кольоровим олівцем відмічають на полях помічені помилки. Зошити власникам, які і вносять виправлення. При оцінюванні робіт слід враховувати якість першочергового виконання завдань, виправлення помилок у відповідності з помітками на полях, а також повноту виявлених помилок у відповідності з помітками на полях, а також повноту виявлених помилок у роботі товариша.
Слуховий диктант із зоровим самоконтролем відповідає принципу взаємодії аналізаторів, що приймають участь в процесі письма. Після написання диктанту учні по черзі читають речення (всі інші звіряють з написаним), коментують написане, пояснюють орфограми. Ще один варіант перевірки – вчитель, обходячи парти, відмічає в себе, а потім повідомляє учням кількість помилок кожного.
На кілька хвилин відкривається текст диктанту, записаний на дошці чи таблиці, для виправлення помилок. Учні роблять виправлення не ручкою, а кольоровим олівцем (щоб відрізнити їх від поправок, які були, можливо, під час диктанту). При перевірці робіт вчитель відмічає кількість виправлених помилок, записуючи це число під першим у вигляді дробу: 5/3, тобто з п’яти допущених дитиною помилок виправлено три. Подібні завдання поступово привчають дітей до перечитування, перевірки того, що вони пишуть (і в класі, і вдома). Фіксуючи кількість помилок, можна згодом оцінити динаміку розвитку цих навичок.
Підбір мовного матеріалу дітям-дисграфікам є досить складним, так як в будь-якому , навіть у самому нескладному тексті може виявитися дещо недоступне для учнів на даному етапі. Корисним видом роботи, що виключає помилки, пов'язані з невивченими темами, є графічний диктант. Найбільш підходящим матеріалом для проведення такого диктанту є диференціація змішуваних пар звуків. Графічний диктант виконує контрольну функцію, проте є легкою формою контролю, так як виключає з поля зору учнів інші орфограми. Перевірка засвоєння вивченого проходить в полегшених умовах, тому не є останньою стадією контролю, подібно звичайному текстовому диктанту, де перед учнями стоїть одночасно кілька завдань. Однак саме графічний диктант дозволяє тренувати учнів розрізняти звуки, що змішуються, на таких складних по звуковому складу словах, які не можуть бути введені в текстові диктанти. Тут ніби звужується “промінь уваги” дитини, сконцентровуючись на двох змішуваних звуках, які вона повинна виділити з насиченого звукового ряду (слово, фраза, текст).
Проводиться графічний диктант наступним чином. Перед дітьми ставиться завдання визначити на слух тільки певну пару звуків, наприклад дзвінкий [з] і глухий [с]. Слова, що не мають вказаних звуків, при записі позначаються прочерком; ті, що містять один звук, при позначаються однією відповідною літерою; ті, що містять два звуки – двома літерами в тій послідовності, в якій вони слідують в складі слова. Якщо один зі звуків зустрічається в слові двічі, то і буква записується двічі. Так, продиктована фраза: “В сосновому лісі смолистий запах” – в запису виглядає наступним чином: _ сс с сс з . В ході графічного диктанту вчитель окремо промовляє слова фрази. При першому прослуховуванні учні загинають пальці по числу слів. При наступному читанні записують, звіряючи число письмових позначень з кількістю слів у реченні. Кожне речення записується з нового рядка.
Окрім перевірки основної теми диктанту, цей вид роботи дозволяє закріпити і ряд інших навичок письма: учні сприймають на слух і відображають в записі поділ тексту на речення, речень – на слова; привчаються виділяти прийменники. Графічні диктанти розширюють словниковий запас дітей, тоді як при текстовому запису вибір слів обмежений складністю їх написання.
Помилки в графічних диктантах бувають такі:
пропуск слова-рисочки в реченні;
пропуск букви, особливо коли вона зустрічається в слові 2-3 рази. Наприклад, при диференціації [б-п] – слово барабан позначено б (замість бб).
Помилки першого виду долаються за допомогою попереднього аналізу фрази на слова, вибіркового називання другого, четвертого, першого слова. Учні свідомо прагнуть запам'ятати кожне речення. Об'єм слухової пам'яті помітно збільшується. Учень, що допустив помилку другого виду, при перевірці диктанту повинен вголос промовити слово, відтворюючи кожен звук. Поступово удосконалюються навички точного і швидкого аналізу слів по звуковому складу з опорою на артикуляцію.
Як правило, діти із задоволенням пишуть графічні диктанти. Нові позначення не викликають у них труднощів, так як існує певний принцип запису при різних темах.
При
перевірці навичок визначення кількості
звуків у словах.
Диктуються слова: Учні позначають звуки:
Стук . . . .
Зимовий . . . . . . .
Під час перевірки вміння визначати кількість складів.
Диктування слів чи Запис:
показ картинок:
слива __ __
кіт __
Для закріплення теми “М'який знак”.
Перший місяць весни березень. __ ць __ нь
Під час вивчення теми “Прийменники”.
На сходах стояв дідусь з ліхтарем. \/ __ __ __ \/ __
КОРЕКЦІЙНА РОБОТА
Диференціація звуків [и] – [і].
№ 1.
Прочитайте склади і слова. Склади зі звуком [и] вимовляйте твердо, а зі звуком [і] – м'яко.
Пи – пі пити – піти ти – ті тин – тінь
Би – бі бити – бінокль ди – ді диво – діло
Ги – гі гиря – гірка ни – ні низ – ніж
Хи – хі хист – хід ли – лі лис – ліс
Ви – ві вити – вітер си – сі син – сік
№ 2.
Уважно слухайте склади і слова. Підніміть руку, коли почуєте, що склад вимовляється м'яко.
Склади: ти, ті, ли, лі, си, сі, зі, зи, ді, ні, ни, ди.
Слова: тин, ліс, син, сім, дим, тінь, лис, лин, дім, лід, ріг, ріс, Рим.
№ 3.
Спишіть слова, вставляючи пропущені букви – и чи і .
Утворіть від поданих слів множину.
М.ска, тар.лка, в.лка, с.льн.ця, хл.бн.ця, сковор.дка, чайн.к, б.дон.
№ 4.
Прочитайте речення. Стежте за вимовою звуків [и] , [і]. Узгоджуйте слова в реченні.
У лісі багато шипшин… . Шипшин… – лікарська рослина. Шипшин… потрібно розводити у садах.
У полі дозріває жит… . Жит… хліб дуже смачний і корисний. Я дуже люблю жит… хліб із свіжим маслом.
№ 5.
Виразно прочитайте слова із звуками [и], [і].
Складіть словосполучення із словами.
З р а з о к : Сіра – сира; сіра пташка, сира картопля.
Ніс – низ, місто – намисто, літо – липа, ріка – риба, сіла – сила.