- •Ідейно-тематичний зміст і поетика кобзарських дум та історичних пісень.
- •Жанри фольклорної прози.
- •Літописи як різновиди художньої прози.
- •«Слово про Ігорів похід» у колі світових епосів.
- •Ідейний зміст «Енеїди» і.Котляревського.
- •Сентиментально-реалістична і бурлескно-реалістична традиції прози г.Квітки-Основ’ яненка.
- •Стильові течії українського класичного і «запізнілого» романтизму.
- •Конфлікти й характери драматургії м.Костомарова.
- •Творчість «Руської трійці».
- •Творчість Тараса Шевченка і Біблія.
- •Феномен мистецької творчості т.Шевченка як ідейно-художньої єдності.
- •Образ України у творчості т.Шевченка.
- •Гуманізм «Народних оповідань» Марка Вовчка.
- •Ідеологічний характер роману п.Куліша «Чорна рада».
- •Мотиви і образи поезії п.Куліша.
- •«Кларнетизм» ранньої творчості п.Тичини.
- •Роль і місце м.Хвильового-письменника і критика в літпроцесі 20-30-х рр. Хх ст.
- •Проблематика романів ю.Яновського «Чотири шаблі» та «Вершники» (порівняльний аналіз).
- •Імпресіоністичний характер новелістики г.Косинки.
- •Проблематика, жанрові особливості драматургії м.Куліша.
- •«Неокласицистична» та «Празька школа» української поезії (спільне та відмінне).
- •Характер ліризму у творчості в.Сосюри.
- •Жанр усмішки у творчості Остапа Вишні.
- •Новаторський характер кіноповістей о.Довженка.
- •Художнє моделювання давнини у поезії м.Зерова.
- •Особливості змістоформи драматургії і.Кочерги.
- •Індивідуальний тип світовідчування у поезії є.Плужника.
- •Новаторство творчості б.-і.Антонича.
- •Тема голодомору в українській романістиці.
- •Антитоталітарний характер творчості і.Багряного.
- •16. Роман «Люборацькі» а.Свидницького як внесок в українську літературу.
- •17. Художній світ поезії п.Грабовського.
- •18. Національний колорит творчості о.Стороженка.
- •19. Внесок б.Грінченка у розвиток народної теми.
- •20. Реалізм і романтизм творчості і.Нечуя-Левицького.
- •21. Жанровий спектр драматургії м.Кропивницького
- •22. Історизм творчості м.Старицького.
- •23. Жанр комедії і трагікомедії у творчості і.Карпенка-Карого.
- •24. Гуцульщина у художньому моделюванні ю.Федьковича.
- •25. Гумор і сатира у творчості в.Самійленка
- •26. Епічний дискурс Панаса Мирного: повістева та романна проза.
- •27. Ліризм творчості я.Щоголева.
- •28. Тема України у творчості і.Франка.
- •29. Новаторський характер поем і.Франка.
- •30. Драматургія і.Франка: конфлікти і характери.
- •31. Образ «нової» людини у прозі і.Франка.
- •32. Український модернізм та авангардизм: характерні риси і художні напрями.
- •33. Художня проза м.Коцюбинського: еволюційний розвиток стилю.
- •34. Тема митця і мистецтва у творчості Лесі Українки.
- •35. Політичний та психологічний зміст конфлікту в драматичних поемах Лесі Українки.
- •36. Поети «Молодої музи»: індивідуальна дикція, стиль.
- •37. Особливості малої прози в.Стефаника у контексті «Покутської трійці».
- •38. Естетизм творчості м.Вороного й Олександра Олеся.
- •39. Народне життя у моделюванні а.Тесленка, с.Васильченка.
- •40. Проблемний характер творчості в.Винниченка й о.Кобилянської.
- •42. «Кларнетизм» ранньої творчості п.Тичини.
- •55. Тема голодомору в українській романістиці.
- •48. Характер ліризму у творчості в.Сосюри.
Ідейний зміст «Енеїди» і.Котляревського.
«Енеїда» стала точкою відліку нової української літератури. Вона мала у світовій літературі багато предтеч-переробок поеми римського поета Марона Публія Вергілія (70-90 рр. до н. е.).
Назва твору пов’язана з ім’ям головного героя – Енея. За грецько-римською міфологією, Еней – син дарданського царя Анхіза і богині Афродіти.
За жанром «Енеїда» І. Котляревського — це епічна, бурлескно-травестійна поема:
поема - тому, що це віршований великого розміру твір, в якому змaльовуються значні події, яскраво розкриваються людські характери;
епічна - бо в ній говориться про людей, їх вчинки, переживання, боротьбу в розповідній формі;
травестійна - бо автор переодяг античних героїв Вергілієвої «Енеїди» в українське вбрання, переніс їх в історичні умови українського життя ХVІІІ ст.;
бурлескна - бо події і люди змальовуються в жартівливому, знижувальному тоні.
Котляревський не висміював чи принижував оригінал, а у відомому для всіх сюжеті дав опис зовсім нового, маловідомого досі для світу життя українського народу.
Гумор «Енеїди» — не розважальний. Ніби жартуючи, Котляревський відтворив минуле України, сучасне і заглянув у майбутнє.
Тема: засудження жорстокості панів, паразитизму і морального звиродніння, хабарництво і лицемірство чиновників. 3атхлості життя в Російській імперії Котляревський протиставив волелюбних і незалежних, веселих і буйних троянців-запорожців.
В основі сюжету лежить відомий античний міф: на десятий рік війни між греками та троянцями за чарівну Олену греки зруйнували Трою, а Еней із залишками троянців за велінням богів Середземним морем поплив до Латинської землі, щоб там заснувати нове царство. Мандри Енея описав Вергілій у епопеї «Енеїда», а І. Котляревський в образах троянців і царів зобразив мешканців України другої половини XVIII — початку ХІХ ст. «Енеїда» Вергілія розповідає у піднесеному і урочистому тоні про доблесть і мужність Енея — предка роду Юлїїв, прославляє завойовницьку політику Риму, а поема І. П. Котляревського є пародією на цей твір і уславлює волелюбні прагнення українського народу. І як бачимо, виходячи зі змісту поеми, перша сюжетна лінія домінyє над другою, що дозволяє зробити висновок про те, що герої «Енеїди» І. П. Котляревського — це типи національних характерів, а конкретніше — запорізьких козаків.
Котляревський згідно з вимогами жанру дотримується сюжету, запозиченого у Вергілія.
Як бачимо, зміст обох творів схожий. І все-таки «Енеїда» оригінальна насамперед за композицією: у римського автора 12 частин, а в Котляревського — тільки 6. Ряд епізодів український письменник зовсім випускає, а деякі, навпаки, розгортає у ширші картини, пекло і рай описує по-своєму, інші картини теж оригінальні, бо вони в дусі українського фольклору, та й дія відбувається в. Котляревський часто в полотно твору вплітає епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків, учнів. Прийоми гостей, полювання, готування до війни, «субітки» тощо у Вергілія відсутні.
1 частина – загибель Трої поневіряння троянців, знайомство Енея з Дідоною. Спочатку Енея автор не возвеличує, але на протязі всього твору ми бачимо все більше позитивних якостей цього героя.
2 частина поневіряння й мандри Енея, розкриття його внутрішніх якостей і переживань.
3 частина знайомство Енея з ворожкою Сивілою, яка стала провідником до пекла. Змалювання пекла та його жителів. Це були не лише низькі прошарки суспільства сварливі люди, але й чиновники та пани.
4 частина потрапляння Енея з Троєю на острів до злої чарівниці, яка перетворювала людей на тварин.
5 частина під дією сна Турн виступає проти Енея.
6 частина доходять до перемир’я.
Котляревський не возвеличував своїх героїв він намагався щоб читача самі дали оцінку персонажам, він тільки подекуди характеризував їхні вчинки.
