5. Ідейний зміст «Енеїди» і.Котляревського.

«Енеїда» стала точкою відліку нової української літератури. Вона мала у світовій літературі багато предтеч-переробок поеми римського поета Марона Публія Вергілія (70-90 рр. до н. е.).

Назва твору пов’язана з ім’ям головного героя – Енея. За грецько-римською міфологією, Еней – син дарданського царя Анхіза і богині Афродіти.

За жанром «Енеїда» І. Котляревського — це епічна, бурлескно-травестійна поема:

поема - тому, що це віршований великого розміру твір, в якому змaльовуються значні події, яскраво розкриваються людські характери;

епічна - бо в ній говориться про людей, їх вчинки, переживання, боротьбу в розповідній формі;

травестійна - бо автор переодяг античних героїв Вергілієвої «Енеїди» в українське вбрання, переніс їх в історичні умови українського життя ХVІІІ ст.;

бурлескна - бо події і люди змальовуються в жартівливому, знижувальному тоні.

Котляревський не висміював чи принижував оригінал, а у відомому для всіх сюжеті дав опис зовсім нового, маловідомого досі для світу життя українського народу.

Гумор «Енеїди» — не розважальний. Ніби жартуючи, Котляревський відтворив минуле України, сучасне і заглянув у майбутнє.

Тема: засудження жорстокості панів, паразитизму і морального звиродніння, хабарництво і лицемірство чиновників. 3атхлості життя в Російській імперії Котляревський протиставив волелюбних і незалежних, веселих і буйних троянців-запорожців.

В основі сюжету лежить відомий античний міф: на десятий рік війни між греками та троянцями за чарівну Олену греки зруйнували Трою, а Еней із залишками троянців за велінням богів Середземним морем поплив до Латинської землі, щоб там заснувати нове царство. Мандри Енея описав Вергілій у епопеї «Енеїда», а І. Котляревський в образах троянців і царів зобразив мешканців України другої половини XVIII — початку ХІХ ст. «Енеїда» Вергілія розповідає у піднесеному і урочистому тоні про доблесть і мужність Енея — предка роду Юлїїв, прославляє завойовницьку політику Риму, а поема І. П. Котляревського є пародією на цей твір і уславлює волелюбні прагнення українського народу. І як бачимо, виходячи зі змісту поеми, перша сюжетна лінія домінyє над другою, що дозволяє зробити висновок про те, що герої «Енеїди» І. П. Котляревського — це типи національних характерів, а конкретніше — запорізьких козаків.

Котляревський згідно з вимогами жанру дотримується сюжету, запозиченого у Вергілія.

Як бачимо, зміст обох творів схожий. І все-таки «Енеїда» оригінальна насамперед за композицією: у римського автора 12 частин, а в Котляревського — тільки 6. Ряд епізодів український письменник зовсім випускає, а деякі, навпаки, розгортає у ширші картини, пекло і рай описує по-своєму, інші картини теж оригінальні, бо вони в дусі українського фольклору, та й дія відбувається в. Котляревський часто в полотно твору вплітає епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків, учнів. Прийоми гостей, полювання, готування до війни, «субітки» тощо у Вергілія відсутні.

1 частина – загибель Трої поневіряння троянців, знайомство Енея з Дідоною. Спочатку Енея автор не возвеличує, але на протязі всього твору ми бачимо все більше позитивних якостей цього героя.

2 частина поневіряння й мандри Енея, розкриття його внутрішніх якостей і переживань.

3 частина знайомство Енея з ворожкою Сивілою, яка стала провідником до пекла. Змалювання пекла та його жителів. Це були не лише низькі прошарки суспільства сварливі люди, але й чиновники та пани.

4 частина потрапляння Енея з Троєю на острів до злої чарівниці, яка перетворювала людей на тварин.

5 частина під дією сна Турн виступає проти Енея.

6 частина доходять до перемир’я.

Котляревський не возвеличував своїх героїв він намагався щоб читача самі дали оцінку персонажам, він тільки подекуди характеризував їхні вчинки.