17. Художній світ поезії п.Грабовського.

    Грабовський поет-борець, поет революційного гарту, поет мужності, і це справді так. Про що б не писав Грабовський, які б теми не порушував, завжди його твори кликали сучасників на боротьбу проти кривди й несправедливості, захищали знедолених. Та водночас лірика поета й сповнена болем, перейнята гіркотою від того, що кращій частині суспільства доводилося жертвувати правом людини на особисте щастя, йти на страждання, віддавати власні сили, здоров'я, а то й життя заради високих ідеалів.

Не дуже широкий спектр поетичних мотивів Грабовського, і все ж у його ліриці та ліро-епосі виділяються ті теми, які звучали злободенно, причому автор свідомо намагався знайти свій підхід у їх художній інтерпретації. Його слово було звернене насамперед до освічених кіл громадянства, котрі мали найкращі можливості полегшити долю і особистості, і нації.

     У   цьому   пристрасному   заклику, яким   розпочинається   вірш  «Уперед за край рідний та волю»,  акумульовано   найзаповітніші бажання Грабовського, які, власне, були визначені всією його революційною діяльністю, його найсокровеннішими сподіваннями. У цьому заклику органічно поєдналася його любов до України з прагненням побачити її народ звільненим від тієї важкої кормиги, яка отруювала кожну мить життя знедоленої людини. Поет звертався до тих своїх сучасників, «хто не хоче конати, статись трупом гнилим живучи».

В інтонації вірша звучать ритми тієї енергійної дикції кликати мужніх до боротьби:

                                              Уперед до звершення

                                              замірів, Що поклав

                                              дев'ятнадцятий вік; Скиньмо

                                              владу катів-бузувірів, Щоб

                                              людиною став чоловік!

     У поезіях збірки «Пролісок» вилилася туга за рідним краєм, за близькими людьми, за тією громадською працею, якій було віддано поетом весь юнацький запал.

Образ України окреслюється в багатьох віршах збірки «Пролісок»: «До України», «Україна приснилась мені», «Народові українському», «О, яка ж ти сумна, Україно моя», «До Русі-України», «До галичан». З віршів постає чарівна природа рідної землі, з'являються окремі подробиці українського побуту, протиставлені за принципом антитези суворій сибірській реальності, Впадає в око й те, що вимріяні картини далекого краю свідчать про бажання героя бачити рідну землю багатою і щасливою. Як правило, кожен з таких образів підсилює контраст між бажаним і реальним.

Патріотизм Грабовського — це патріотизм революціонера, що бореться за «світло правди», воює проти «лютого зла».

Поет пристрасно бажав національного возз'єднання українського народу, розшматованого штучними кордонами реакційних імперій. Він закликає і наддніпрянців, і наддністрянців до спільної дружної праці на благо рідної землі, Національну свободу можна здобути тільки власними силами — така ідея вірша «До Русі-України», що завершується промовистими рядками:

                                              Щоб Русь порізнена

                                              устала З-під віковічного

                                              ярма і квітом повним

                                              розцвітала

                                              У згоді з ближніми всіма!

    Поезії:   «Справжні  герої, «Надія», «До товариства», «Вночі». «Співець». Збірка: «Пролісок» «Кобза»