51. Художнє моделювання давнини у поезії м.Зерова.

Захоплюючись світовою класикою, М. Зеровзвернув увагу на шедеври давньої української літератури. Часто автор, зображуючиминуле, шукав у ньому відповіді на питання своєї епохи. На основі історичного матеріалунамагався осмислити сучасні проблеми і конфлікти, побачити спільне і відмінне в обохперіодах, оцінити минуле з погляду сучасності.

Упоезіях М. Зерова нерідко зустрічаються імена князів Святослава та Ігоря. Особливу рольвиконують образи Києва та Дніпра, які зв’язують пласти минулого і сучасного.Центральним у оригінальній поезії неокласика є цикл „Київ”. Це місто в свідомості М. Зерова є духовним, культурним, науковим центром всього східного слов’янства.

Чимало місця в поетичних рядках, присвячених періоду Київської Русі, займаютьобрази державних діячів. Звернення до них давало можливість М. Зерову показати нетільки важливі соціально-політичні, але й естетичні та моральні проблеми як минувшини,так і сучасності.

М. Зеров настільки звикся з давньоукраїнськими образами, що міг сам, власнимиочима споглядати світ і події часів князя Святослава. На це вказує авторське пояснення: „Сонет навіяний „Словом о полкуІгоревім”. „Сон Святослава” дійсно приснився мені.

Доречно звернути увагу і на архаїзми, до яких часто звертається М. Зеров, аби

передати колорит тієї епохи.

Минулеукраїнського народу, його славна історія були прикладом для поета у відстоюваннівласної правоти.

Отже, М. Зеров у процесі творчої праці виявляв глибоке розуміння явищ

давньоукраїнської культури, даючи оцінку вчинкам героїв, шукав і знаходив різні, часомнесподівані способи для пояснення своїх думок. Пишучи про героїв давнини, вінакцентує увагу на особливостях сучасного життя з його проблемами, нікчемністю, злоюволею тих, що тримають у своїх руках владу і виступають від імені народу.

Протягом літературної діяльності поет нераз доводив свою увагу та захоплення визначними творами та образами давньоукраїнськоїкультури, які послужили йому імпульсом до розгортання художньої уяви у процесінаписання ряду творів на теми історичного минулого.

М. Зеров зумів не тільки майстерно змалювати суспільно-політичне життя наших предків, а й уміло проникнути в духовний світ героїв, показатиглибинну сутність особистості, відтворити внутрішню атмосферу епохи, наблизити її до

сучасника.

52. Особливості змістоформи драматургії і.Кочерги.

Іван Кочерга — один з найцікавіших українських драматургів XX століття. Він залишив багату сценічну спадщину, осяяну глибокою естетичною і філософською думкою.

Тематика творів І. Кочерги: у своїх драматичних творах письменник порушує такі теми: влада долі над людиною, невідповідність життя і мрій, пошук щастя, любов до людей, до батьківщини. Більшість драм І. Кочерги - це твори на історичну тему.

Історія українського народу в творчості І. Кочерги: знання драматургом історії України, вивчення архівних документів допомогли І. Кочерзі написати твори на історичну тему. "Фея гіркого мигдалю", "Алмазне жорно", "Свіччине весілля", "Майстри часу", "Ярослав Мудрий" - це твори драматурга на історичну тему.

Драматична поема - улюблений жанр І. Кочерги:І. Кочерга - майстер драматичної поеми. Його драматичні твори написані віршами і є зразком високої майстерності автора. Драматург умів опоетизовувати матеріал, подавати його так, щоб він звучав по-сучасному.

Значення драматичної спадщини митця: твори І. Кочерги підносять моральні цінності нашого народу: любов до батьківщини і ненависть до ворогів, працьовитість, доброзичливість, уславлюють наших пращурів. Тому його твори - це патріотичні п'єси, на яких виховувалось не одне покоління нашого народу.

Активність людини як у прагненні особистого щастя, так і в утвердженні права свого народу на вільний розвиток підкреслюється драматургом усією системою художніх засобів у творі«Свіччине весілля». Історична точність автора, який спеціально вивчав і добре знав історію Києва, виявилась у поемі в достовірності показу громадського та побутового життя мешканців міста. У творі І. Кочерга «розряджає» високий пафос драматичних і трагедійних сцен комедійними вставками та епізодами, що відіграє особливо помітну роль.

Мовно-стильова майстерність «Свіччиного весілля» виявляється, наприклад, в інтонаційному розмаїтті монологів та діалогів. Історичне тло, на якому розгортається дія, зумовлює використання архаїзмів, церковнослов'янізмів. Крім того, події потребують відтворення народних обрядів, які супроводжуються народними піснями.