Структура взаємовідносин у малій соціальній групі

Оскільки переважно частина в малих соціальних груп виникає у зв’язку з необхідністю розв’язувати якийсь комплекс суспільних завдань, то у ході їх реалізації, у спільній цілеспрямованій діяльності члени групи повинні виконувати певні робочі функції: обмінюватися інформацією, узгоджувати свої дії з іншими, виконувати певні вимоги.

Такі взаємовідносини будуються за адміністративним, технологічним чи правовим принципами.

Формальна структура групи – це зовнішні комунікативні зв’язки за допомогою яких здійснюється спілкування людей в праці, навчанні та інших різновидах діяльності. Головними особливостями такої структури є:

● поділ праці та спеціалізація функцій; ● ієрархія посад; ● наявність системи координацій дій; ● встановлення постійних комунікацій та способів передачі інформації.

У межах офіційної структури формується не офіційна (неформальна) структура групи, яка відображає внутрішні взаємини між її членами.

Оскільки не формальні групи виникають самочинно, стихійно, їхня структура офіційно не зафіксована. Права та обов’язки членів таких груп менш визначені і менш конкретні. Головними засобами контролю тут є звичаї, традиції, групові звички, фіксовані у громадській думці.

Коли відносини в групі надмірно регламентовані і формалізовані, потреби в близькому між особистісному спілкуванні не знаходить виходу в цій групі. Між її членами виникають психологічні бар’єри (конфлікти, непорозуміння, напруга), і особистість починає орієнтуватися на ніші групи.

Усе це суттєво знижує рівень групових відносин і негативно впливає на діяльність групи.

Неофіційна структура групи відображає той реальний факт, що людина – це завжди цілий комплекс соціальних ролей, де офіційна роль, специфічна для конкретної групи, - лише одна з них. У неформальному спілкуванні особливо важливими є індивідуальні схильності (нахили), особливості характеру, настроїв, тому воно завжди має характер вибіркових, емоційно насичених контактів. У неформальних групах створюються свої соціальні норми, які не завжди співвідносяться з цінностями формальної організації.

У групах високого рівня розвитку можна виокремити не дві системи відносин а три:

● офіційно-ділові відносини; ● неофіційно-ділові відносини; ● неофіційно-особистісні відносини.

ІІ. Тестові завдання з дисциплін, які включені до комплексного державного екзамену

Із поданого переліку оберіть одну правильну відповідь:

1. У якому з наведених нижче описів правильно характеризується метод психологічного експерименту?

б) сплановане та кероване дослідження, в якому дослідник сам активно організовує умови, в яких має з'явитися певний психологічний факт і фіксує зміни в його проявах;

2. Провідною діяльністю називають:

б) діяльність, яка зумовлює найголовніші зміни у психіці дитини та підготовку до нового етапу її розвитку;

3. Психолог сказав Юлі, що їй не варто звинувачувати себе у агресивності, так як її особистістю управляють позасвідомі спонукання. Якого напрямку дотримувався психолог:

а) психоаналіз;

4. Прояв теплоти і поваги уміння прийняти клієнта таким, яким він є, не оцінювати і не засуджувати його норми і цінності, стиль життя і поведінку складає сутність:

б) принципу доброзичливого і безоціночного ставлення до клієнта;

5. Основні елементи психокорекційної ситуації:

в) клієнт; психолог; діагностика; створення психолого-педагогічної корекційної програми; методи.

Білет № 4

І. Теоретичне питання з дисциплін загальнопсихологічної підготовки

Дайте повну розгорнуту відповідь на питання:

Розкрити особливості комунікативної та перцептивної сторін спілкування. Охарактеризувати механізми розуміння людьми один одного. Назвати та проілюструвати бар’єри розуміння. Виокремити чинники ефективності спілкування.

Г. Андреєва виділяє три сторони спілкування: комунікативну (обмін інформацією), інтерактивну (взаємодія) та перцептивну (розуміння людини людиною).

Коли говорять про комунікативну сторону спілкування, то мають вазі той факт, що в спільній діяльності люди обмінюються уявними, інтересами ідеями, настроями, почуттями, установками, інформацією. Людська комунікація має свою специфіку, тому о в умовах людського спілкування інформація не лише передається, але йформується, уточнюється, розвивається. Обмін інформацією між двома особистостями має суб'єкт-суб'єктний характер: посилаючи інформацію, ми орієнтуємось на іншого суб'єкта, враховуємо його цілі, мотиви, установки, одержуємо нову інформацію, тобто прагнемо виразити загальний смисл, а це можливо лише за умови, до інформація не просто прийнята, а й зрозуміла, осмислена..

Перцептивна сторона спілкування передбачає, що в ньому повинно обов’язково бути взаєморозуміння між учасниками. Мова йде про усвідомлення установок, мотивів і цілей свого партнера, а також їх прийнятті та розподілі. Тільки в цьому випадку з’являється сприйняття однієї людини іншим і можна говорити про наявність міжособистісного розуміння.

Перцептивна сторона спілкування має наступні функції:

-формує зміст міжособистісного сприйняття;

-сприяє встановленню взаєморозуміння;

-забезпечує вплив партнерів по спілкуванню один на одного.

Механізмами міжособистісного сприймання є:

 Ідентифікація – спосіб розуміння іншої людини через неусвідомлене чи неусвідомлене ототожнювання її з собою. Суть цього процесу полягає в тому, в ситуаціях взаємодії партнери намагаються зрозуміти один одного, ставлячи себе на місце іншого.

 Рефлексія – усвідомлення суб’єктом того, як його сприймає партнер По спілкуванню.

 Емпатія – здатність проникати у психічний стан іншої людини та спрямованість емоційного відгуку на її проблеми (співпереживання, співчуття).

 Стереотипізація – процес формування вражень про людину, яка сприймається на основі вироблених стереотипів. Стереотип – це сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються мов штампом. Стереотип складається за умов недостатньої інформації або є результатом узагальнення власного досвіду особистості, до якого додаються відомості, отримані з книг, кінофільмів, висловлювань інших людей.

Бар'єри сприйняття і розуміння:

- естетичний (зовнішнє враження вкрай несприятливо);

- соціальний (відмінності в соціальному становищі);

- бар'єр негативних емоцій (страху, гніву, образи, роздратування, настрої, страждання, горя, сорому і провини, презирства, огиди, відрази);

- бар'єр установки (спрацьовують стереотипи або попередньо сформовані негативні установки по відношенню до фірми, організації, вам особисто);

- бар'єр психологічного захисту (коли людина впевнена в собі, у нього є комплекси і він вибудовує свою поведінку з позиції оборони, самозахисту).

Для успішного спілкування мають значення, на думку психологів, три чинники:

- надійність того, хто говорить;

- зрозумілість його повідомлень;

- врахування зворотних зв'язків щодо того, наскільки правильно його зрозуміли.

ІІ. Тестові завдання з дисциплін, які включені до комплексного державного екзамену

Із поданого переліку оберіть одну правильну відповідь:

1. Константність сприймання – це:

в) відносна постійність образу сприйнятого об’єкта.

2. Комплексом пожвавлення називають:

в) позитивну емоційну і рухову реакцію дитини на дорослого.

3. Представник якого психологічного напрямку стверджував би: особистість – це цілісне утворення. Внутрішня системна організація цього утворення визначає властивості і функції частин, які його утворюють:

б) гештальтпсихологія;

4. Ефективною позицією психолога у консультуванні є така:

в) на рівних;

5. Для психолога головним критерієм ефективності корекційної програми є:

б) досягнення поставлених в програмі цілей;

Білет № 5

І. Теоретичне питання з дисциплін загальнопсихологічної підготовки

Дайте повну розгорнуту відповідь на питання:

Розкрити зміст понять «індивід», «особистість» та «індивідуальність», показати їх диференціацію та співвідношення. Порівняти різні підходи до психологічного тлумачення особистості, її структури та чинників формування.

Індивід - це людська біологічна основа розвитку особистості у певних соціальних умовах. Індивідні якості, тобто притаманні людині задатки, анатомо-фізіологічні передумови, закладають підвалини створення особистості.

Б. Г. Ананьєв виділяв первинні і вторинні властивості індивіда.

• До первинних, притаманні всім людям, такі як вікові особливості (відповідність певному віку) і статевий диморфізм (належність до певної статі), а також індивідуально-типологічні характеристики, у тому числі особливості конституції (складу тіла), нейродинамічні властивості мозку, особливості функцій великих півкуль.

• Сукупність визначає його вторинні: динаміку психофізіологічних функцій і структуру органічних потреб. У свою чергу інтеграція всіх цих властивостей обумовлює особливості темпераменту і задатки людини.

Поняття особистість більш вузьке, акцентоване на суспільній суті людини. Іншими словами, особистість - та ж людина, тільки абстрагована від її біологічної, природної сторони, яка розглядається як суспільна, соціальна істота. Це член суспільства, який виконує певні соціальні функції

"Особистість - людина як носій свідомості" (К. К. Платонов).

Особистість найчастіше визначають як людину в сукупності набутих соціальних якостей . У поняття особистість зазвичай включають такі властивості, які б більш чи менш стійкими, свідчать про індивідуальність людини та визначають її вчинки.

Особистість - це людина в системі таких психологічних характеристик, які соціально обумовлені, виявляються у суспільних відносинах, є стійкими і визначають моральні вчинки людини.

Індивідуальність - це поєднання психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від інших людей. виявляється у здібностях людини, домінуючих потребах, рисах характеру, почутті власної гідності, світобаченні, системі знань, умінь, навичок, рівні розвитку інтелектуальних, творчих процесів, індивідуальному стилі діяльності та поведінки, типі темпераменту, характеристиках емоційної та вольової сфер

підходи до психологічного тлумачення особистості, її структури та чинників формування.

1. Концепция З. Фрейда. Три составляющие личности: Оно (Id), Я (Ego) и Сверх-Я (Superego). человеческая личность, как явствует из вышесказанного, представляет собой клубок противоречий, противостояний между природными, сущностными потребностями и требованиями общественного уклада. Движущими силами развития индивида выступают сексуальный и агрессивный инстинкты. Именно движение в сторону их удовлетворения означает реализацию действительного личностного потенциала. 

2. Гуманистическая концепция К. Роджерса и А. Маслоу. Исходным стремлением личности является стремление к самоактуализации. Актуализация - тенденция организма вырастать из простого существа в сложное, продвигаться от зависимого существования к независимомуПонятие включает в себя и стремление каждого человека удовлетворять потребности или снижать напряжение, но оно особенно подчеркивает те удовольствия и удовлетворенности, которые вызывает деятельность, способствующая росту организма.

3. Теории личностных черт. Олпорт считал, что черты личности являются базовыми единицами личности. Они реально существуют и заложены в нервной системе. Они представляют собой обобщенные личностные диспозиции, которые объясняют повторяемость функционирования личности в разных ситуациях и в разное время. Свойства черт – частота, интенсивность и диапазон ситуаций.

4. Айзенк: Факторный анализ - статистический метод, позволяющий определить, какие действия связаны между собой, но независимы от других; тем самым он фиксирует единицы, или, другими словами, естественные элементы структуры личности. Их называют факторами. обнаружил два базовых параметра личности, которые получили название интроверсия-экстраверсия и невротизм (эмоциональная стабильность-нестабильность).

5. Теории научения с позиций «стимул-реакция». интерпретирует рост и развитие личности как аккумуляцию привычек, которые затем упорядочиваются в виде иерархии или по значимости, т.е. человеческое поведение представляет собой реакцию на подкрепления, находящиеся в окружающей среде, и оно более ситуативно, специфично, чем это предполагалось другими теориями личности. Скиннер подчеркивает важность режимов подкрепления в процессе усвоения и исполнения поведения.

6. Теория личностных конструктов Дж. Келли. Личность представляет собой активный элемент, который ориентируется в окружающем мире и строит свою жизнедеятельность на основе личностных конструктов. Конструкт – это способ конструирования, или интерпретации мира. Человек переживает события, интерпретирует их, структурирует и наделяет их значениями.

7. Социально-когнитивная теория личности придерживается взгляда на человека как на активное существо, использующее когнитивные процессы, чтобы представлять события, предвосхищать будущее, выбирать направление действия и взаимодействовать с другими людьми. 

8. Когнитивные, информационно-процессуальные, подходы к личности рассматривают человеческую личность, проводя аналогии с компьютерами, вычислительной техникой.

ІІ. Тестові завдання з дисциплін, які включені до комплексного державного екзамену

Із поданого переліку оберіть одну правильну відповідь:

1. У процесі еволюції в пристосувальній діяльності тварин співвідношення між природженим і набутим:

в) зростає питома вага індивідуально набутих компонентів поведінки.