Білет № 1

І. Теоретичне питання з дисциплін загальнопсихологічної підготовки

Дайте повну розгорнуту відповідь на питання:

Розкрити сутність психології як науки, її предмет і завдання. Проаналізувати сучасну систему психологічних знань, міжпредметні зв’язки психології та сучасні тенденції її розвитку.

Психологія - це наука про (психіку) закономірності, формування та розвиток психіки як особливої форми життєдіяльності.

Предметом вист. пс. явища, які характеризуються якісно і кількісно, а також закономірності і механізми функціонування психіки.

Задачі

- вивчення законів пс. діяльності;

- розкриття сутності, структури і функцій психіки;

- вивч. ролі пс. явищ в пізнанні людиною самої себе та оточ. світу, в її діяльності та спілкуванні;

- визн. ролі спадкового і набутого, біологічного і соціального в розвитку психіки;

- вивчення співвідношення психіки і мозку. розкриття психологічних засад тих психологічних властивостей, які характеризують людину як індивіда, особистість та індивідуальність. вивчення механізмів закономірностей, якісних особливостей розвитку і прояву психічних процесів, станів і властивостей як відбиваючої діяльності мозку

Зв’язок психології з іншими науками, що вивчають людину. Місце психології в системі сучасних наук.

Психологія-наука про найскладніше що вивч. людство, людина е обектом і субектом пізнання, , надзвич. перспективність досліджень, існ. різні напрямки, наукові школи, е природн. і гуманітарною наукою ( суспільна істота – соц. рівень і біолог р.), пс. факт залежить від його інтерпретації дослідником. класифікація, запропонована академіком Б. М. Кедровим. Пс.

В центрі(природознавство-фізіологія, математика, логіка, філософія, гуманітарні науки(педагогіка свідомість, мислення форм. в процесі виховання), суспільні науки соціологія, медицина.( психіатрія), технічні науки. Трикутник.

Сучасна психологія знаходиться на стику ряду наук, займаючи проміжне положення між філософськими науками, з одного боку, природними - з іншою, соціальними - з третьою.

Історія суспільства і його культури- у формуванні вищих психічних функцій людини вирішальну роль зіграли головні історичні досягнення цивілізації - знаряддя праці і знакові системи.

Правознавство- розвиток людини в широкому соціальному контексті в країні.

Звязок з біологіею – обумовлений подвійною прир. людини, фізіологічна обумовленість псих. процесів, психосоматичні та соматичні хвороби, лікувальний психо-терапевтичний вплив, фармакотерапія псих. розладів.

Звязок з соціологіею-(соціальна пс.) запозичення соц.. методів (анкетування). взаємопроникнення теорій,( теорія соц. научіння), проблема взаємовідносин людей у групах, національна психологія, психологія економіки і політики держав. Зв'язок з філософіею – тривалий розвиток пс. Як галузі філософського знання, наук. проблеми що стос. і пс. і філ., не всі пс. проблеми можна дослід. експериментальним шляхом, пс.

Спираються на філ.. світоглядні концепції. Філ.-пс. проблеми – п. сутності та походження психіки, природа вищих форм людського мислення, вплив суспільства на особистість, та особистості на суспільство, методологічні проблеми пс., пр. пізнання людиною оточуючого світу.

ІІ. Тестові завдання з дисциплін, які включені до комплексного державного екзамену

Із поданого переліку оберіть одну правильну відповідь:

1. У якому рядку всі перелічені поняття належать до психічних явищ

в) характер, забування, бажання, мрії, думки, потреби;

2. Вивчення психіки в онтогенезі - це:

в) вивчення психіки на різних етапах онтогенезу.

3. Методика, призначена для виявлення системи емоційних взаємин в групі шляхом здійснення кожним членом групи певних виборів, називається:

б) соціометрія;

4. У якому рядку перераховано види психологічного консультування за характером допомоги:

в) психологічне консультування, діагностичне консультування, просвітницько-рекомендаційне консультування;

5. Принцип цілісності корекції і діагностики (один побудови психокорекційної із принципів програми) передбачає:

а) співпрацю психолога з клієнтом для ефективності корекекційного та діагностичного процесу;

Білет № 2

І. Теоретичне питання з дисциплін загальнопсихологічної підготовки

Дайте повну розгорнуту відповідь на питання:

Охарактеризувати психічний розвиток людини, його показники й особливості. Розкрити чинники психічного розвитку. Висвітлити поняття психологічного віку людини.

Психічний розвиток - процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін психіки, що зумовлюють формування особистості. Таким чином, психічний розвиток є процесом, так як має динамічний характер - розпочавшись ще до народження дитини, розгортається та триває, за думкою більшості вчених, все життя людини. В ході психічного розвитку відбувається накопичення кількісних та якісних перетворень психіки, які забезпечують формування і функціонування особистості.

Хоча темпи і результати онтогенетичного становлення особистості є дещо різними, варіативними, та сам процес психічного розвитку індивіда характеризується рядом типових особливостей. Розкриємо зміст найголовніших з цих особливостей:

1) суперечності як основа психічного розвитку. В основі психічного розвитку, як і будь-якого іншого, лежать суперечності, які бувають внутрішніми (між складовими психіки самого індивіда) та зовнішніми (між індивідом та соціумом). Між цими видами суперечностей існує стійкий взаємозв'язок, зовнішні є первинними, виникаючими внаслідок контактів індивіда з соціумом, однак саме ці суперечності трансформуються у внутрішні, активізуючи людину до дій та зумовлюючи прогрес психіки;

2) неперервність психічного розвитку. Розпочавшись ще до народження дитини і бурхливо розгортаючись після її народження, психічний розвиток триває кожного дня без перерв, "відпусток" чи відпочинку. Навіть уночі мозок продовжує переробляти інформацію, що надійшла вдень. Виняток становить лише явище затримки психічного розвитку, спричинене тяжкими фізичними або психічними травмами мозку, але воно досить рідкісне і відноситься до відхилень;

3) дискретність - розподіл онтогенезу людини на окремі вікові періоди зі специфікою психічного розвитку у кожному. Розподіл цей умовний, так як, хоча межі вікових періодів і визначені науковцями чітко, але психіка переходить від одного періоду до іншого поступово;

Психологічний вік - це вікова ідентифікація, яка може бути різного ступеня усвідомленості. Людина, відносячи себе до певного віку (відчуваючи або усвідомлюючи себе молодим, зрілим або старим), орієнтується не стільки на вікові рамки, скільки на утримання періоду - специфічну для нього область соціальних відносин, спосіб життя (характер діяльності, інтересів, життєвий ритм і др .), які придбаваються особистісні новоутворення. Психологічний вік, вікова ідентифікація - це аспект самосвідомості, пов'язаний з уявленнями про час. Сприйняття часу, формування уявлень про вік, нехай спочатку й неадекватних, неможливо без включення пам'яті в структуру особистості. Пам'ять і уява стають найважливішим моментом у розвитку особистості починаючи з дошкільного віку. З 3-4 років з'являються перші дитячі спогади. Становлення складних форм уяви доводиться теж на цей час. Дитина набуває, крім сьогодення, минуле і майбутнє, тобто цілісну тимчасову перспективу. Тимчасова перспектива, по Курту Левіну, являє собою включення майбутнього і минулого, реального і ідеального плану життя в план даного моменту. Психологічне минуле і майбутнє виявляються частинами психологічного поля в сьогоденні, впливаючи на поведінку людини. Психологічний вік безпосередньо залежить від сформованої у людини часової перспективи, поза її він не існує. Коли минулий час не сприймається як насичене, психологічне минуле невелика за своїм обсягом, а психологічне майбутнє бачиться набагато більш протяжним (життєво важливі цілі ще тільки належить досягти і «все життя попереду»), психологічний вік буде відповідати більш ранньому віковому етапу. Коли психологічне минуле значно, багато подіями, а психологічне майбутнє туманно і не дуже тривало, з'явиться ідентифікація з пізнішим віковим періодом. 

ІІ. Тестові завдання з дисциплін, які включені до комплексного державного екзамену

Із поданого переліку оберіть одну правильну відповідь:

1. До яких психічних явищ належать такі прояви психічної діяльності людини: збентеження, спокій, зацікавленість, схвильованість ?

б) психічні стани;

2. Яке твердження характеризує підхід Л.С.Виготського до вирішення проблеми взаємозв’язку навчання і розвитку?

в) навчання веде за собою розвиток.

3. Соціометрія як метод дослідження малої соціальної групи було запропоновано:

в) Д.Морено;

4. У якому рядку перераховано види консультування за тривалістю:

1. разова консультація, середньо тривале консультування, короткострокове консультування, тривале консультування

5. Вільна психокорекційна програма передбачає:

в) самостійне складання психологом психокорекційної програми, визначення цілей та задач, етапів корекції, продумування частоту зустрічей з клієнтом.

Білет № 3

І. Теоретичне питання з дисциплін загальнопсихологічної підготовки

Дайте повну розгорнуту відповідь на питання:

Охарактеризувати поняття малих соціальних груп та підходи до їх класифікації. Розкрити соціально-психологічні характеристики малої соціальної групи. Подати структуру взаємовідносин у малій соціальній групі.

СОЦІАЛЬНА ГРУПА - це певна сукупність людей, об'єднаних за умовними або реальними ознаками в одне ціле.

Поняття малих соціальних груп та підходи до їх класифікації

Під малими групами розуміють порівняно стійкі, нечисленні за складом, пов'язані спільною метою об'єднання людей, у яких здійснюється безпосередній контакт між їхніми членами. Приклади таких груп - шкільний клас, студентська навчальна група, військові підрозділи (взвод, рота) та ін. Кожна мала група має певну структуру, що складається під впливом зовнішнього середовища, внутрішньогрупових міжособистісних відносин. Психологи розрізняють також формальні і неформальні малі групи. Перші мають задану ззовні структуру, другі створюють її самі. Формальна група функціонує відповідно до заздалегідь установлених офіційних цілей, завдань, інструкцій, статутів. Неформальна формується на основі особистих симпатій і антипатій. Характерно, що у формальній групі також мають місце неформальні відносини між її членами, тому успіх її діяльності значною мірою залежить від того, наскільки збігаються її формальна й неформальна структури.

Історично першим є розподіл малих груп на “первинні” і “вторинні”, що було запропоновано американським дослідником Ч. Кулі.

• первинні групи (сім’я, дитячі групи, сусіди) є, згідно з визначенням Ч. Кулі, основними соціальними осередками і характеризуються інтимними, особистісними, неформальними зв’язками, безпосереднім спілкуванням, сталістю і малочисельністю.

• вторинні групи (суспільні інститути, класи, нації, партії), згідно з концепцією Ч. Кулі, утворюють соціальну структуру суспільства, в яку сформований індивід втягнений лише частково як носій певної функції.

Історично другою із запропонованих класифікацій малих груп є розподіл їх на формальні і неформальні. Вперше такий розподіл груп було запропоновано теж американським дослідником Е. Мейо. 

За суспільним статусом

• формальні (офіційні) - створюють на підставі наказу, розпорядження, штатного розпису, характерні юридично зафіксований статус, нормативно визначені структура (керівництва та підлеглих), права та обов'язки її членів.

• неформальні (неофіційні) - утворюється на основі емоційної привабливості (симпатії, дружби), спільних інтересів і захоплень, не має юридичного статусу, взаємини в ній законодавчо не врегульовано; можуть формуватися і в межах формальних груп, і поза ними.

За значущістю для особистості

• референтні групи - це спільнота, до якої зараховує себе особистість, і на норми та цінності якої орієнтується у своїй поведінці

• групи належності - група, до якої людина реально нале­жить.

За характером діяльності: індивідуально-груповою та ваємопов'язаною груповою діяльністю.

За рівнем розвитку розрізняють дифузні групи, асоціації, корпо­рації, колективи.

За ставленням до загальних соціальних вимог, норм і цілей: просоціально та асоціально орієнтовані групи.

Соціально-психологічні характеристики малої соціальної групи

До основних характеристик малої соціальної групи (іноді їх називають параметрами соціально-психологічного аналізу групи) відносять: її кількісний склад (від 2-3 до 30-40 осіб); структуру стосунків між її членами (структура офіційних взаємин, яку називають каналами комунікації, та структура неофіційних стосунків - психологічний клімат); групові норми - загальні правила поведінки, яких додержуються члени групи (групові думки, традиції та правила поведінки); групові процеси (етапи виникнення, розвитку й розпаду малої групи, рівні її розвитку, керівництво та лідерство); систему санкцій (заохочувальні й заборонні, позитивні та негативні). Знання цих параметрів і та їхніх характеристик допомагає офіцерові в його роботі з особовим складом підрозділу досягти ефективності бойової та гуманітарної підготовки, формувати здоровий морально-психологічний клімат у підрозділі як передумови підтримання постійної високої бойової готовності підрозділу, а також вести свій підрозділ від одного рівня розвитку до іншого, більш високого, а саме до колективу.