Приклад радіозв’язку

UA3AAA тут UA0LAA. Добридень, спасибі за виклик ! Дуже радий зустрітися в ефірі вперше. Вас приймаю дуже голосно, п’ять, дев’ять. Тут місто Владивосток, моє ім’я Володимир. Як прийняли? UA3AAA, тут UA0LAA. На прийомі.

UA0LAA, тут UA3AAA. Доброго дня, Володимир! Також дуже радий нашому знайомству. Оцінка ваших сигналів – п’ять, вісім. Я знаходжуся в Москві, моє ім’я Юрій. Прошу прислати Вашу QSL-картку. Велике спасибі за QSO, бажаю вам всього якнайкращого, 73 ! UA0LAA, тут UA3AAA. кінець зв’язку, до побачення.

UA3AAA, тут UA0LAA. Відмінно прийнято, Юрій! QSL-ка буде 100 відсотків. Прийміть мої 73, до побачення ! UA3AAA тут UA0LAA. SK.

Для того, щоб оцінити сигнали кореспондента, короткохвильовики застосовують так звану систему "RST" що складається з трьох (для телеграфу CW) або двох (для телефонії SSB) цифр. Першою – "R" оцінюється розбірливість сигналу за п’ятибальною шкалою (3 – погано читаний сигнал. 5 – відмінний сигнал), другою, – "S" – сила сигналу за дев’ятибальною шкалою (2 – украй слабо. 9 – дуже голосно), третьою, – "Т" - (тон) - якість тону телеграфного сигналу за дев’ятибальною шкалою (тон 9 балів – найчистіший, музичний, без хрипів і пульсації).

Таким чином – 59 – максимальна оцінка телефонного сигналу SSB – RS

(Іноді говорять : "59 з плюсом" – абсолютно розбірливого і дуже гучного). 599 – максимальна оцінка телеграфного сигналу CW (ідеальний гучний сигнал).

Між окремими фразами при телеграфному зв’язку прийнято передавати розділовий знак ( -.- ).

З сказаного можна зробити висновок: для того, щоб проводити аматорські радіозв’язки, вельми бажано знати розмовну англійську мову, непогано також володіти французькою (вона поширена в багатьох країнах Африки і в Канаді. А, знаючи іспанську, можна розмовляти з радіоаматорами багатьох країн Південної Америки. Проте вивчити хоча б основи англійської мови все ж таки необхідно, щоб мати можливість проводити зв’язок з короткохвильовиками будь-якої країни. Зробити це не так вже важко, слід лише запам’ятати набір стандартних фраз аматорського радіозв’язку та попрацювати над їх вимовою.

Під час проведення радіозв’язу потрібно дотримуватися певних правил, вказаних в регламенті аматорського радіозв’язку України п. 8.2, 8.3.

Після проведення радіозв’язку обов’язково записати усі дані до журналу зв’язків.

Зміст звіту

1) Назва лабораторної роботи, П. І. П. виконавця, номер академічної групи, дата виконання роботи.

2) Мета лабораторної роботи.

3) Короткі теоретичні відомості.

4) Копія запису в журналі про проведення зв’язку.

Контрольні запитання

1. Дозволені смуги частот АРС.

2. Максимальні рівні вихідної потужності АРС.

3. Класи випромінювання передавачів АРС.

4. Категорії АРС.

5. Характеристики класу випромінювання.

6. Види цифрового зв’язку, що використовуються в радіоаматорстві.

7. Порядок формування позивних колективних та індивідуальних АРС.

Література

1. Радиопередающие устройства. Под редакцией Благовещенского М.В., М.: Радио и связь, 1982, 407 с.

2. Радиопередающие устройства. Под редакцией Шахгильдяна В.В., М.: Радио и связь, 1990., 432 с.

3. Радиопередающие устройства на п/п приборах. Петров Б.Е., Романюк В.А., М. Высшая школа, 1989, 245 с.

4. Проектирование радиопередающих устройств. Под редакцией Шахгильдяна В.В., М.: Радио и связь, 1984, 320 с.

5. Радиопередающие устройства на п/п приборах. Под редакцией Р.Валитова., М.: Радио и связь, 1973, 356 с.

6. Проектирование радиопередающих устройств с применением ЭВМ. Под редакцией Алексеева О.В., М.: Радио и связь, 1987, 392 с.

7. А.В. Баюков, А.Б. Гитцевич, А.А. Зайцев и др. – Полупроводниковые приборы: Диоды тиристоры, оптоэлектронные приборы. Справочник, под общей ред. Н.Н. Горюнова. – М.: Энергоиздат, 1982. – 774 с., ил.

8. В.Л. Аронов, А.В. Баюков, А.А. Зайцев и др. – Полупроводниковые приборы: Транзисторы. Справочник, под общей ред. Н.Н. Горюнова. – М.: Энергоиздат, 1983. – 904 с., ил.

9. Г.Я. Мирский. Радиоэлектронные измерения. – М.-Л.: Госэнергоиздат, 1963. – 528 с.

10. Л.Н. Брянский, М.М. Левин, В.Я. Розенберг – Радиоизмерения. Методы, средства, погрешности. – М.: Комитет стандартов, мер и измерительных приборов, 1970. – 356 с.

11. Ф.Б. Кушнир. Радиоизмерения. – М.: издательство «Связь», 1968. – 287 с.

12. Л.С. Берман. Нелинейная, полупроводниковая ёмкость. М.: издательство физико-математической литературы, 1963. – 86 с.

13. Г.М. Терещин. Радиоизмерения. – М.-Л.: Госэнергоиздат, 1963. – 368 с.

14. В.В. Шахгильдян, 4-е издание, Москва. – «Радио и связь». – 2000,437 с..

15. Essentials of Electronic Testing for Digital, Memory, and Mixed-Signal VLSI Circuits.Авторы: Michael L. Bushnell, Vishvani D. Agraval О. Посвященная методам автоматического генерирования аналоговых тестов. Автор перевода: Масякин Е.А. 2007.