«Коли це буває»

Мета: вчити розуміти слова і вирази, що означають елементарне орієнтування в часі.

Матеріал: сюжетні малюнки із зображенням членів сім'ї у різний час доби (мама співає колискову; малюк робить зарядку; тато на роботі; мама, тато, малюк сидять на дивані і дивляться телевізор). Словник: ранок, день, вечір, ніч.

Хід

Дитина дивиться на малюнок, розповідає, що там зображено і в яку пору доби.

«Знайди пару»

Мета: розвивати вміння розрізняти предмети за величиною (довгий-короткий, високий-низький).

Матеріал: картки із зображенням предметів одягу різних за віком членів сім'ї (Наприклад: мамині (бабусині) сукні, спідниці - довгі, дитячі (мої чи сестриччині - короткі), татусеві (дідусеві) штани - довгі, дитячі (мої чи братові) - короткі). Картки можна ускладнити : картки із зображенням меблів (високий-низький).

Хід Дитина бере картки (дорослий одяг і дитячий) і розрізняє за величиною.

П. Воронько

« Оленка маленька».

Оленка маленька,

Чому ти раденька?

- Бо в мене весела рідня.

- Чому в тебе очі

Такі голубенькі?

- На небо дивлюся щодня.

- Чому це у квітах?

У тебе сукенка?

- В квітник я ходжу по росі.

Розумна Оленка,

Чому ж ти маленька?

- Тому я маленька,

Що звуся Оленка.

Оленки маленькі усі.

Є. Железнякова

« Рідний дім»

Хай живе наш рідний дім!

Тепло й затишно у нім.

Тут і тато, тут і ненька.

І бабусенька рідненька,

І веселий наш дідусь

Крутить пишний русий вус.

М. Підгірянка

« Мій дідусь»

Мій дідусь старенький,

Як голуб сивенький

По садочку ходить

І мене малого,

Онучка свого,

По садочку водить.

Яблучка знаходить,

Ще й дає горіхи,

Мій дідусю милий.

Як голубчик сивий,

З ним багато втіхи.

А. М’ястківський

« Наш рід »

Мама вишиває на білому полотні зелений барвінок, чорнобривці, сині волошки.

Навіть маленьку качечку – утинку вишивала.

- Що це буде, нене? – питає Андрійко.

- Українська святкова сорочка для тебе.

- Чому українська? – допитується Андрійко.

- Бо вишиваю такі квіти, які ростуть на нашій землі. А земля наша зветься

Україною. І ти маленький українець.

- А ти, мамо?

- І я українка, і татко, й бабуся, й дідусь.

Ми українського роду і любимо нашу землю, нашу мову, наші квіти.

Україна – як наша рідна хата.

І. Кульська

« Про брата»

Є у мене старший брат,

Він у нас тепер солдат.

Я пишу йому листа:

- Що братусю, робиш ти?

І відписує братусь:

- Я учусь, учусь, учусь,

Бо готуються солдати

Рідний край оберігати!

В. Лучук

« Тільки мама»

- Я на ковзанку піду!

- А коли ж до хати?

Тільки мама може так

Лагідно спитати.

На ходу сніданок з’їм

- Так не слід робити.

Тільки мама може так

Лагідно сварити.

В снах літаю до зірок.

- Час вставати, синку,-

Тільки мама збудить так

Лагідно дитину.

М. Познанська

« Правда ж, мамо, я веселий? »

Правда ж, мамо, я веселий?

Сам взуваю черевики.

Зашнуровую шнурочки.

Сам вбираюся в сорочку.

Сам лице і руки мию.

Сам зачісуватися вмію,

І не плачу я ніколи…

Скоро вже піду до школи!

К. Перелісна

« Сестрички»

Дві сестрички невеличкі

Нерозлучні всюди –

Де одна хоч на хвилинку,

Там і друга буде.

Та вони найбільше люблять

Гратися в садочку –

Замітати, підгрібати,

Ритися в пісочку.

І якщо якась там жабка

Із – під листя гляне,

Враз сестричка одна одну

Боронити стане.

О. Пчілка

« Сімейка»

У нашого Омелечка

Невеличка сімеєчка,

Тільки він та вона,

Та старий, та стара,

Та Іван, та Степан,

Та Василь, та Панас,

Та той хлопець, що в нас,

Та дві дівки косатих,

Та два парубки усатих.

В. Гринько

« Мама»

Ще в колисці немовля

Слово « мама» вимовля

Найдорожче в світі слово

Так звучить у рідній мові.

Мати,

Матінка,

Матуся,

Мамонька,

Мамуся!

Називаю тебе я,

Рідна ненечко моя!

Р. Кабальчинська

« Родина»

Тато, мама, брат,

Сестричка мила,

Це є мої рідні,

Моя родина.

Вранці, ввечері, щодня

Благаю бога я,

Щоб в щасті прожила

Родина моя.

КОЛИСКОВІ:

Гойда, гойда, гойдаша.

Гойда, гойда, гойдала,

Де кобилка, там лоша.

Наїлися лободи.

Поскакали до води.

Гойда, гойда, гойдала,

Де кобила, там лоша.

Ми кобилку продамо,

А лошатко зростимо.

* * * * * *

Ой ну, люлі, люлі,

Налинули гулі.

Сіли на воротях

В червоних чоботях.

Сіли на колисці

В червонім намисті.

Стали думать і гадать

Чим дитину годувать:

Чи вареничком

Із вареннячком,

Чи кутицею

Із ситицею.

Чи кашкою, чи борщем,

Чи по спині деркачем?

* * * * * *

Ой ти, коте, не гуди,

Спить дитина, не збуди.

Дитяточко маленьке,

Воно спати раденьке.

Дитяточко малесеньке,

Воно спати радесеньке.

НАРОДНІ ПІСЕНЬКИ.

Жили у бабусі.

Жили у бабусі

Три веселих гусі:

Один сірий, другий білий,

Третій в капелюсі.

* * * * * *

Ту – ту – ту! Ту – ту - ту!

Вари кашку круту.

Підсипай молочка,

Погодуй козачка.

ПАЛЬЧИКОВІ ЗАБАВЛЯНКИ

« Пальчик – пальчик»

- Пальчик, пальчик, що робить?

- З оцим братком в ліс ходив,

- З оцим братком борщ варив,

- З оцим братком кашу їв,

- З оцим братком виводив спів.

« Апельсин»

Ми ділили апельсин

Апельсин на всіх один.

Оця часточка – котові,

Оця частка – їжакові,

Оця частка – слимакові,

Ще одненька для зозульки,

А вовчиську буде шкурка!

ПРИСЛІВ’Я.

При сонці тепло, при мамі добре.

* * * * * *

Мамі діточки, що ясні зірочки і світять, і радіють у темну нічку.

* * * * * *

Без сім’ї нема щастя на землі.

* * * * * *

Яке дерево, такі і віти, які батьки, такі і діти.

* * * * * *

До свого роду – хоч через воду.

К. Перелісна

« Галюся»

У Галюсі є мамуся,

У мамусі є матуся,

А матусина матуся –

То Галюсина бабуся.

А у тато є татусь,

Для Галюсі він – дідусь!

І ще знайте, що Галюся –

Внучка діда і бабусі!

Додаток до теми «Моя сім'я»

СЕРЕДНЯ ГРУПА

Л. Компанієць

« Працьовита в нас сім’я».

… Сів мій тато до стола,

Я вечерю подала,

Засміявсь татусь до мене:

- Ах, хазяєчка мала!

Працьовита в нас сім’я,

Отака росту і я.

Недаремно каже мама:

- Помічниця ж ти моя!

Л. Забіла

« І в Ясочки є грядки»

Ранком сонце лине просто в хату, промені лягають на поріг.

Вийшла Яся у садок гуляти, де ще так недавно танув сніг.

А тепер – росте на гіллі листя, горобці веселі цвірінчать,

І нової травки гострі списи з – під трави торішньої стирчать.

Край паркана що не роблять діти?

Скільки сміху, галасу й турбот!

Підійшла Ясюня подивитись:

- Це ж вони тут скошують город!

Сміх і галас:

- В мене будуть дині!

- В мене морква!

- В мене буряки!

А в того гарбуз з смачним насінням

І в’юнкий горох, і огірки…

А Ясюня ще таке маленька, наймолодша від усіх діток:

Чорні очка, личко рожевеньке і кругленька вся, як огірок.

Тягне Яся і собі лопатку – ой, яка ж велика та важка!

- Буде в мене теж маленька грядка, як у всіх дітей із дитсадка!

І скопала грядку наша Яся, не відстала від усіх діток,

Їй щоправда допоміг Михайлик та Роман, та Лесь, та Ігорок…

- Ну, мала, яке ж тобі насіння?

А мала не знає, що сказать?

Посадити б їй солодкі дині, що під сонцем, як свинки, лежать?

Чи червону моркву? Чи салату? Чи смачні зелені огірки?

Чи капусту – потім шаткувати? Чи горошок, щоб зривать стручки?...

Узяла Ясюня по зернятку й буряків, і моркви, й те, і те…

Ой, і буде ж Ясюні грядка, мабуть краща, ніж у всіх дітей?

Йде робота радісна і скора, веселіша за найкращу гру.

А весняне сонце лізе вгору і пече, й цілує дітвору.

М. Коцюбинський