17 Березня 1775 року наказом Катерини іі було дозволено кожному “рокоділля виробляти”, що сприядл розвитку ремесла, промислів та взагалі подальшому розвитку промисловості 29.

Розвитку економіки в Галичині сприяло скасування в 1782 році особистої кріпосної залежності.

В другій половині XVIII ст. почалась колонізація південно-російських земель. Цей процес став можливим завдяки кількомам війнам з Турцією, в результаті яких Російська імперія врешті отримала вихід до Чорного моря. На Півдні створювалися привабливі умови для володіння землею : наділи нараховували до 40 тисяч акрів землі за умовами заселення кожного з них 25 селянськими господарствами. Тут, в Новоросії, поміщики були зацікавлені в наданні поступок селянам - замість 4 - 5 днів панщини впроваджувалося всього 2 дні. З 1778 по 1787 рр. врожаї в Новоросії зросли на 500 %.³⁰ Але пани не переводили повністю своїх кріпаків на оброк. Якщо по всій Росії на оброк було перведено 60 % кріпаків, то в Україні продовжувала переважати панщина : 97 % на Лівобережжі і 99 % на Півдні.³¹ Але в саме той час Україну спіткали важкі випробування. Неврожаї 1794-1800 років на Півдні, голод 1806, 1820-1823 рр.знесилили економіку, що трималася на експорті зерна.

Одначасно з всебічним розвитком економіки в регіонах України, що були в складі Росії , продовжував відбуватися процес подальшого закріпачення селянства.

Ще в 1706 році гетьман України Іван Мазепа видав універсал, який примушував повертати селян їх поміщикам. В 1760 році останній гетьман України К. Розумовський заборонив спеціальним універсалом перехід селян без дозволу власника. Врешті, в 1783 році право переходу було заборонено остаточно за наказом Катерини ІІ від 03 травня 1783 р.

В 1722 році відбулося впровадження прямого оподаткування в Україні, і в 1724 році російський намісник Вельямінов з гордістю повідомляв уряд про підвищення податків на 600 % порівняно з попередніми податками, що отримувалися з часів Гетьманату.

Уряд все більше звертає увагу на розвиток економіки . З 1770 року впровадиться складання Державного бюджету країни.

Зміни в економіці, природно, привели до змін в соціальній структурі населення. Як вже було сказано раніше, наприкінці XVIII ст. відбулося злиття малоросійської старшини з російським дворянством. Після розподілів Польщі до них приєдналася і польська шляхта. До підлеглого населення належали міщани, державні селяни та кріпаки. З 4 млн. селян більше третини - 1.4 млн. - були державними. На Лівобережжі і Півдні їх чисельність досягала 50 %. Державні селяни перебували в значно легших умовах, ніж кріпаки поміщиків. Козацька старшина поступово перетворилася на звичайних дворян, середні козаки стали міщанами або, за наказом 1796 року, державними селянами , решта - кріпаками (за вже згаданим наказом Катерини ІІ від 03 травня 1783 р.) ³². Остаточно козацьку старшину було переведено в стан дворян Жалованою грамотою дворянству в 1785 році.

Ще один прошарок населення створювався наказом від 6 квітня 1817 року. То були військові поселенці³³. Військові поселення мали дві функції : військову та сільськогосподарську. Кожний полк наділявся 191 земельною ділянкою. Всі селяни, що мешкали на теріторії військових поселень, переходили в розпорядження полків під назвою військових поселенців ³⁴.

Впровадження військових поселень не полегшило, звичайно, становища селян. Багато з них не бажало служити в полках, чинили цьому опір. В 1819 році був здійснений заколот серед військових поселенців Чугуївського уланського полку на Харківщині. Поселяни відмовились виконувати надсильні роботи для казни. Заколот вдалося придушити тільки за допомогою двох батальонів піхоти з 12 гарматами. В Чугуєві було заарештовано 1104 чоловік.

Економічний розвиток, зміни в соціальній структурі населення змусили певні кола освічених людей замислитися над подальшою долею країни. Деякі, такі, як В.Каразін, дбали про економічний прогрес (в 1805 році Каразін заснував в Харкові Філотехнічне Товариство, яке працювало 10 років і охоплювало 100 членів), інші бачили вихід в зміні соціального статусу селян. Для обговорення соціально-економічних питань в освіченій частині суспільства, яка складалася переважно з поміщиків і чиновників, виникала потреба в організаційному об`єднанні однодумців.

Саме масонські ложі стали першою на той час і єдиною формою громадських організацій дворянської інтелігенції ³⁵.

Реформи Петра І збудили більш розвинуту частину суспільства до деякої самостійності, і масонство, природно, повинно було здаватися для них дуже привабливим. В ньому сподівалися знайти скарби західної науки і культури та зодоволення тих духовних потреб, яким умови суспільного життя того часу противажили ³⁶.

Можна погодитись з думкою історика О.В.Семеки , що на початку свого існування в Україні, як і в Росії , масонство було тільки модою, але все ж таки модою, що грунтувалася на певних умовах соціально-екоомічного розвитку, про які писалося вище. Тому ж першою функцією масонських лож стала функція клубу. Крім того, ложі заповнювали вакуум щодо існування політичних організацій, частково відігравали роль останніх.

Стремління бути схожими на західноєвропейське дворянство, яке поширювалось протягом правління Петра І та правлінь всіх наступних імператорів та імператриць, теж зіграло не останню роль в розповсюдженні масонства.

Виходячи з цього, масонські ложі одночасно із своєю політичною роллю відігравали роль клубу за інтересами, що служив для проводження вільного часу та взагалі відпочинку панівною верхівкою суспільства. Адже в ложах читали газети, обговорювали нові закони, а разом з цим і обідали, відпочивали , тощо.

Приваблювали, звичайно, таємниця , що покривала існування лож і гасла чистоти християнської віри та всесвітнього братерства. В Україні ці гасла були тем більш актуальними з причини існування декількох конфесій : православної, католицької та уніатської. На території України мешкали євреї-іудеї, німці, що віросповідували протестанство, полякі-католики, українці-православні, а також українці-уніати. Треба було шукати шляхи поєднання всіх прихильників цих віросповідань, чому масонство в цілому відповідало.

Православній частині дворянства масонство змогло відповісти на ті питання, на які не могла дати відповідь церква, підлегла з часів Петра І державі.

Взагалі, масонські ложі взяли на себе ті ж просвітницькі та благодійні функції, що і церква.

Нові економічні та політичні умови потребували людей розвинутих і освічених. Все більше дворян здобувало освіту в вищих наукових закладах, як Європи, так і в перших російських університетах. Але тогочасна наука не була взмозі відповісти на всі запитання людського мозоку, не пояснювала всіх природніх явищ, саме тому містика, яка займала велике місце в масонстві, отримала таку велику підтримку в освічених колах. Людство і на сьогодняшній день не може відповісти на багато з питань про виникнення та розвиток людства. Все менш вірогідною здається чітка теорія Дарвіна про можливе виникнення людини від мавпи. Та вже не важно,чи правим був великий англієць, бо , здається, ніколи жодна із версій про виникнення людства не знайде остаточного і вдосконалого переконання. Людина намагається себе вивчити із середини. Вона бере розкриває свою голову, вимає мозок, під лупою роздивляється його і ставить запитання за запитанням. На жаль, остаточно впізнати себе не зміг ще ніхто. Це не змогла зробити жодна певна особистість, тим складніше впізнати себе людству в цілому.

Масонська теорія також робить спробу вивчити людину із середини. Найбільшу увагу масони приділяють саме розвитку людської особистості серед бурхливого світу природи. Ось людина народжується, виростає, разом з її фізичним зростанням, відбувається і зростання її, як особистості, відбувається накопичення знань про природу, людство, взагалі світ, і тільки-но людина досягає якогось певного вдосконалення, як вона помирає. Але чи то помирає тіло, чи дух ? Ні, дух не може поринути в безкрай, адже він тільки оперився, і так приємно думати, що після смерті людина, а верніше її вдосконала душа, що діє у відповідності з таким же вдосконалим розумом, продовжує існувати, і не тільки вона просто так собі існує, а з нею можна спілкуватися, вона може передавати тим, чіє бренне тіло ще знаходиться на грішній землі, інформацію, знання і ніби-то дивиться на людей вже не зсередини, а збоку чи зверху, як кому до вподоби. І який вз”язок людини з великим світом, що існує навкруги, з деревом, що також народжується і вмирає, як людина, з космосом, стосовно величності якого людство здається таким маленьким і некорисним !

Ці питання, такі актуальні і зараз, гострі ще в часи давньоі Греціі, в XVIII сторіччі , природньо, теж мали місце. Масонство в певному обсязі за допомогою містики та спроби оригінальної систематизації існуючих на той час знань про природу, людей, релігію, давало змогу мислячим людям побудувати і свою власну систему світоуявлення.

Основне гасло масонства про самовдосконалення людини відображає ізвічне стремління людства до вдосконалості, і не може не приваблювати людей, які бажають оволодіти знаннями, що виробило людство протягом сторіч. Це гасло дає поштовк кожному бути краще, ніж він є зараз, аж доки не відбудеться досягнення вершини вдосконалості.

Кожна мисляча людина розуміє, що мораль “придумана” самими людьми, і ця мораль протягом розвитку суспільства вбирала в себе різні забобони, які заважають людям і жити, а головне вдосконалюватися. Добре позбавитися забобонів і прийняти вдосконалу мораль Великого Творця, яка грунтується на тому, що душа живе вічно.

В Україні, звичайно, теж замислювалися на всіми наведеними питаннями, мучилися, страждали в пошуках недосяжної істини, і майже кожному, хто раптом знайомився з масонством, не зважаючи на всі його протиріччя, масонська теорія здавалася більш повною відповіддю на всі пошуки і запитання.

Отже, якщо визначати функції масонства на території України, то можна це зробити так :

1. Клуб для спілкування.

2. Дань моді.

3. Заповнювання недостаючих знань про природні явища, зокрема життя та смерть людини.

4. Спроба поєдання та примирення релігій і утворення нової “ масонської” релігії всехристиянського братерства.

5. Благодійність.

6. Місце пошуків своїх однодумців, зокрема політичних.

Масонство - це міжнародна система, але в усіх країнах розвиток масонької організації мав свої особливості, які грунтувалися на особливостях історичного розвитку цих країн. Особливості масонства в Україні були обумовлені тим, що Україна в XVIII - XIX ст. не мала своєї державності , а була розірвана між кількома країнами. Оскільки в кожній країні масонство мало певні особливості, то в Україні масонські ложі розвивались під впливом масонських організацій різних країн.

Взагалі історію масонського руху на Україні в XVIII - першій чверті XIX сторіччя можна умовно поділити на два великих періоди. Перший - це XVIII сторіччя , коли Правобережжя належало Польщі, і всі ложі, що тут існували були підлеглими Великому Польскому Сходу. Другий період - перша чверть XIX сторіччя, коли більшість лож , що існували в Україні, підкорялись правилам роботи Великих російських лож - “Астреї” та “Провінціальної”. Саме тому український історик С.Єфремов стверджував, “що масонство на Україні менш усього можна назвати масонством українським - менш усього, бо воно не відбивало на собі національні української людності риси” ³⁷.

Дійсно, було два шляхи появи масонських лож на Україні, і обидва шляхи іноземні. Один - з Польщі, другий - з Росії. Можна назвати ще третій шлях, який був характерним вже для першої чверті ХІХ ст. Це прихід масонства через порти Новоросії із західноєвропейських морьких держав, особливо із Франції. Більшість членів масонських лож в Феодосії та Одесі були іноземного походження.

Якщо взяти, наприклад, до уваги списки членів масонської ложі “Розсіяної темряви” в Житомирі в 1815-1819 роках, то серед понад 30 членів ложі 22 мають польські прізвища, один з членів - росіянин( до нього можна приєднати ще двох почесних членів - графа Мусіна-Пушкіна та князя Лобанова - Ростовського), решта - французи та німці ³⁸.

Серед членів Одеської ложі “Евксинського понту” ( біля 80 членів) більшість - французи (біля - 50), кілька італійських прізвищ, кілька - німецьких, тільки 3-4 польських. Росіяни ж були в основному теж почесними членами ³⁹. Отже, більшість членів масонських лож в Україні - це іноземці (росіяни, поляки, німці, французи, італійці). Освічена свідома частина населення України , що була рушійною силою суспільного руху в XVIII - першій чверті XIX ст. - поміщики, чиновники, - були в основному іноземного походження. Тільки на Лівобережжі переважали українські поміщики. В Південній Україні більшість поміщиків була російського походження, на Правобережжі - польського. Так в 1812 році в Київській губернії було 1170 російських і українських дворян і 43500 дворян польських ; серед останніх тільки 3000 мали землі і володіли селянами, тобто решта поповнювали армію службовців та чиновників ⁴⁰. Якщо брати в відсотковому відношенні, то на Лівобережжі польські дворяни складали 1 % всього дворянства, на Правобережжі : в Київській губернії - 87 %, в Подільскій - 89 %, в Волинській - 93 % ⁴¹. Тобто національний склад масонських лож обумовлювався, насамперед, соціальною структурою населення, що склалася під впливом особливостей історичного розвитку України.

Ще однією особливостю масонського руху в Україні є поєднання його не тільки з суспільно-політичним рухом, як в Росії , але й з національним рухом, про що мова буде ідти далі в III розділі.

В 1784 році на теріторії України була заснована масонська ложа “Великий Польський Схід”, що проіснувала десять років, а потім відродилась знову в 1814 році. В 1817 році в Києві починає діяти ложа “Об`єднаних Слов`ян”, члени якої перебували під впливом ідеї панславізму, котра виникла в рядах польских легіонерів армії Наполеона. Фундатором ідеї був Адам Чарноцький ( в літературі Зоріан-Доленго Ходаковський ). В 1819 році з`явилась ложа “Національне масонство“ під керівництвом Валеріана Лукасинського. В 1821 році було засновано Польське патріотичне товариство, в якому поруч з панславистськими гаслами з`явилась також ідея відродження Польщі “від моря до моря”. Ця остання ідея була розповсюджена та поширена Товариством справжніх поляков , заснованому в 1822 році.

Поляки, що зовсім недавно мали велику могутню державу, раніше усвідомили свою національну єдність. Але в першій чверті XIX сторіччя в Україні розповсюджується нова хвиля підвищення національної свідомості. Український історик Н.Полонська-Василенко стверджує , що дві масонські ложі - Крем`янецька та Вишнивецька мали суто український характер.⁴² В 20-х роках ХІХ сторіччя в Україні існувало так зване Малоросійське Таємне Тивариство, про існування якого царський уряд дізнався з слідчих свідоцтв П. Пестеля, який стверджував, що в планах Малоросійського Таємного Товариства було відокремлення України від Росії і приєднання її до Польщі ⁴³.

Більш забарвленим національним рисами масонство було на Лівобережжі, бо саме тут зберіглася власна освічена верства. “Польща ж залищалась тереном відродження польської державнї ідеї”⁴⁴.

Тісно пов`язаним з національним складом масонських лож був їх соціальний склад. В цьому можна пересвідчитися , проаналізував списки кількох лож, що діяли на теріторії України.

Для прикладу, розглянемо списки членів ложі ”Розсіяної темряви” в Житомирі. Вона знаходилась під головуванням Великої “Ложі Астреї”. За нашими підрахунками, в 1815-1819 рр. в ложі налічувались 12 чиновників, 5 поміщиків, 3 купці. 3 діючих офіцера, 1 лікар, 1 офіцер у відставці. Отже, як видно, переважали чиновники та службовці. Це пов`язано з тим, що на Правобережній Україні більшість дворян були малоземельними і тому змушеними служити чи то в державних структурах, чи то в інших панів - власників маєтків. Як вже було сказано раніше, в основному це були поляки за походженням.

Трохи іншу картину ми бачимо в ложі ”Іордана", яка діяла в Феодосії і теж належала ло Великої Ложі “Астреї”. В 1815-1819 рр. в цій ложі перебувало 15 чиновників, 6 купців, 2 офіцера. 2 поміщика,архітектор, письменник, викладач, художник, тощо. Тут теж переважади чиновники , але більше купців,особливо іноземного походження, тому що Феодосія - порт. В наяві також представники творчої інтелігенції⁴⁵.

І врешті, цілком відрізняється від попередніх двох лож Ложа “Евксинського понту” в Одесі (1817-1826 рр.). Ця Ложа належала до системи Великої “ Провінціальної Ложі” і налічувала 73 члена. Серед них було 35 негоціантів, 13 чиновників, 7 купців, 5 офіцерів, 2 офіцера у відставці, 2 викладача. 2 поміщика, музикант, тощо. Майстром Ложі був губернатор Одеси Ланжерон⁴⁶. Одеса була одним з самих великих російських портів. Звичайно, що сюди приїзджала велика кількість купців, як вітчизняних, так і іноземних.

Отже, на прикладі цих трьох лож можна зробити висновок, що більшість в ложах було чиновників, купців та офіцерів. Щодо поміщиків, то їх було не так багато, як в Росії, і деякі х них належали до творчрї інтелігенції( як наприклад, І.Котляревський, що був членом Ложі “Любові до істини” в Полтаві).

Таким чином, національна та соціальна структури населення України мали вплив на національний та соціальний склад масонських лож.

Щодо існування масонських лож в Західній України ми, на жаль, ще знайшли дуже мало відомостей. Пояснити таке мовчання можна двояко. Можливо, що масонських лож на Заході дійсно було мало, а можливо, про них ніде не згадується тому, що в ложах засідали тільки представники німецько-австрійської панівної верхівки, яка нічого спільного з уркаїнцями не мала, навіть за своїм етнічно-ментальним походженням. Відомості про свідомий політичний рух в західних регіонах України починаються тільки з 30 - х років ХІХ сторіччя. До того часу носієм його було в основному православне духовенство, що пов`язувало відродження української нації насамперед з православною церквою. Ми дотримуємося думки, що масонські ложі, які існували на австрійських і угорських землях, складалися переважно з іноземців з двох причин : по - перше, масонство в усіх країнах та регіонах було осередком зборів представників панівних класів. В Західній Україні до благородного стану належали німецькі, угорські, австрійські дворяни, що володіли українськими землями та селянами; по - друге, саме тут селяни були більш забитими і неосвіченими, ніж на Сході, бо пригнічення відбувалося і з боку панів, і з боку церкви. Для невеличкої кількості української інтелігенції головніше було відстояти свою віру в двобої з католицтвом та уніатством, ніж шукати їх поєднання, як то було на теріторії Росії.

І врешті, остання особливість масонства в Україні - це існування жіночої масонської ложі в Житомирі (Wschodu Zytomierskiego). Головою ложі була пані Вацліова - дружина місцевого аптекаря⁴⁷. Звичайно, цей факт дуже цікавий, тому що ніде в світі жінки не допускалися не тільки в самі ложі , а навіть на їх територію, і тут раптом існування цілої чисто жіночої масонської ложі! Нами знайдено тільки один подібний факт : в XVIII стріччі існувала французька ложа, яка складалася з понад 100 дітей та вдов померлих масонів. Справа в тому, що в Україні жінки завжди користуавлися більшою свободою, були більш незалежними, ніж в самій Росії. Ця свобода, мабуть, збереглася ще з далеких часів Київської Русі, коли жінки відігравали майже ту саму роль в суспільному життя , що і чоловіки.

Таким чином, не зважаючи на те, що масонські ложі в Україні виникли в результаті іноземного польсько-російського впливу, вони мали свої певні особливості, пов`язані з особливостями історичного розвитку України і підвищенням національної свідомості українців в першій чверті ХІХ сторіччя.

Отже, підсумовуючи сказане, можна визначити основні причини виникнення масонської організації в Україні:

1) економічні;

2) соціальні;

3) політичні;

4) ментальні;

5) релігійні;

6) духовні.

Ними і було обумовлено те , шо в XVIII сторіччі ложі діяли в основному на Правобережжі під впливом Польського Великого Сходу. В XIX сторіччі масонська організація розповсюджується і на Лівобережжі, вже під російським впливом. (Див.таблицю № 1)

Особливості же масонства в Україні проявилися в його поєднанні з національним рухом, що тільки народжувався, в соціальному і національному складі масонських лож, існуванні меншої, ніж в Західній Європі , кількості різноманітних масонських систем, існуванні единої в усій Росії жіночої масонської ложі. Незважаючи на іноземне походження масонства, воно привилося на українському грунті завдяки внутрішнім економічним та політичним процесам.

ТАБЛИЦЯ № 1

ПРИЧИНИ ПОЯВИ МАСОНСТВА

В УКРАЇНІ

економічні	- подальший розвиток сільського господарства і промисловості, - пожвавлення торгівлі з іноземними країнами.
соціальні	- розширення освіченої верстви населення завдяки злиттю малоросійської старшини з дворянством і приєднання до них після розподілів Польщі польської шляхти.
політичні	- заповнення вакууму щодо існування політичних організацій
ментальні	- бажання місцевого дворянства походити на західноєвропейське дворянство.
релігійні	- пошуки поєднання різних віросповідань: католицтва, православ"я, уніатства, лютеранства, тощо - сприйняття від церкви просвітницьких та благодійних функцій.
духовні	- пошуки чіткої системи світоуявленння

2. ДІЯЛЬНІСТЬ МАСОНСЬКИХ ЛОЖ В УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТОРІЧЧЯ

XVIII сторіччя - це період, коли масонство перебувало ще в початкові стадії в усіх країнах світу . Природно, виключенням не була і Україна.

В політичному, економичному, соціальному, в усіх інших відношеннях, як уже говорилось вище, для України XVIII сторіччя було дійсно переломним. Якщо малювати картину другої половини XVIII сторіччя, то можна виділити таки основні моменти:

В політичному плані:

1.Виникнення і розвиток Гетьманщини на Лівобережжі.

2. Відновлення польського режиму на Правобережжі.

3. Приєднання Причерноморських земель, отримання виходу через Чорне море.

В єкономичному плані:

1. Подальше злиття з всеросійським ринком.

2. Розвиток поміщицького господарства на Правобережжі.

3.Пожвавлення торгівлі з іноземними державами, розширення імпорту. Розквіт сільского господарства на освоєних землях. Розквіт поміщицького господарства на них, розширення панщини.

В соціальному плані:

1. Злиття малоросійської старшини з російським дворянством, відновлення кріпацтва на Лівобережжі. Перетворення казаків на державних селян.

2. Поширення верстви поміщиків, шляхти на Правобережжі.

3. Збільшення кількості селян, заохочених працею на поміщицьких землях.

В релігійному та культурному планах:

1. Росповсюдження на Лівобережжі порядків Російської імперії, коли церква перебуває на службі в держави.

2. Відроження на Правобережжі гоніння щодо Православ"я, спочатку збоку Польщі, потім в Західній Украіні - збоку австрійців.

3. Розповсюдження Християнства серед кримських татар. Збільшення християнської території.

В ментальному плані:

Всі три пункти, зазначені вище, призвели до того, що розірвані між кількома державами, віросповідаючи різні течії християнства, асімілюючись з росіянами, поляками українці і далі не усвідомлювали чітко своєї єдності.

Друга половина XVIII сторіччя - це час, падіння і розподіл колись могутньої великої держави Польщі. Польша була поділена між кількома державами, зокрема Росією і Австрією. Разом з цим етнічні українскі землі і далі були разірваними між кількома хазяєвами. З одного боку, приєднання частини єтнічних украінських земель до Росії мало позитивний результат, тому що на них відродилось православ"я, яке було природнім для українців. З іншого боку, розірвання між різними країнами негативно впливало на усвідомлення національної свідомості в середовищі усіх верств населения.

Великі класові бурління - Гайдамаччина в Західній Україні, Коліївщина в 1768 році на Правобережжі прийняття активної участі українских селян в повстанні під керівництвом Омел"яна Пугачьова в 1773-1775 роках лише прискорили збільшення втручання в справи України, як з боку Росії, так і з боку Польщі на підлеглих їм землях.

Є.А. Кушелєв в своїх доповідних записках “Знищення масонських лож в Росії” в 1822 році згадує про існування так званої “ Лефортовської ложі” в Росії , але навіть не може визначити саме дату її появи (називає чи 1598, чи 1717 рік).⁴⁸ Історик Г.В. Вернадський також вважав, що ложі на всій теріторії царської Росії з`явилися за часів Петра І. Він робить посилання на рукопис, що знаходиться в рукописному відділі Публічної бібліотеки, в якому є розповідь про те, що Петро І був прийнятим в Шотландський ступень Св. Андрія і зобов`язався цей орден відродити в Росії ( в 1698 році було затверджено перший російський орден - Андрія Першозваного. В числі перших їм було нагороджено і гетьмана України І.Мазепу). В 1731 році налагоджуються зв`язки з англійськими масонськими ложами. До Росії приїздить Джон Філіпс, якого призначено провінціальним великим майстром Росії. (До речі, нагадаємо, “правильна” організація масонських лож в Англії - колисці всесвітнього масонства - відбулась також в XVIII сторіччі, а саме в 1717 році.) ⁴⁹.

За часів царювання Єлізавети Петрівни масонство покрилось завісою цілковитої таємниці. Відбулося кілька процесів , пов`язаних з діяльністю масонських лож . Перший процес відбувся в 1747 році. Справу було також заведено на А. І Шувалова , якого звинувачували в тому, що він, перебуваючи в масонській ложі, спрямовує свою діяльність проти уряду ⁵⁰. Процес закінчився безрезультатно, але діяльність масонських лож стала відбуватися ще більш конспиративно.

І лише в 1763 році Катерина ІІ проголосила себе охоронницею масонського ордену в усій державі. Однак за часів саме Катерини ІІ в 1786 році масонство було вперше заборонено.

Масонство XVIII сторіччя - епохи Катерини - “ це було братерство чи товариство людей з містичними настроями душі, що визначалися характером містицизму” ⁵¹. Взагалі, приваблені завісою таємниці і бажанням доторкнутися західної цивілізації, багато з членів сами до кінця не розуміли ні завдань, ні мети масонства. Т.П.Пасек за розповідями графа Федора Петровича Толстого стверджує, що “ багато з братів навіть не знали , в чому складаються справжні роботи масонів - вважали, що саме таїнство масонства заключається в алегорічних діях , що проводяться на засіданнях лож”⁵².

І дійсно, діяльність масонів на теріторії Росії проявлялась в створенні різних філантропічних установ, в виданні книг вченого та релігійно-морального змісту, в яких були присутні більшістю містичні настрої”⁵³.

Як вже зазначалося, масонство в Україну прийшло двома шляхами - з Польщі та Росії. Але, якщо в цих державах воно набуло розвитку і накопило деякий досвід роботи, то в Україні масонські ложі в XVIII сторіччі не розповсюдилися. За даними О.Пипіна в 1787 році існувало 145 російських і 75 польських масонських лож. З них тільки 4-5 діяли на території України⁵⁴. Цей факт можна пояснити тим, що XVIII сторіччя для України - це період подальшого розірвання між різними державами, і більш розвинуті верстви населення були зосереджені саме на цих подіях.

Ложі, що діяли на території України наприкінці XVIII сторіччя більшістю належали до системи Великого Польського Сходу і не мали безпосереднього зв`язку з російськими ложами.

Перша масонська ложа в Україні була заснована в 1744 році в Вишнівці на Волині польскими шляхтичами.

В 1758 році з”явилася ложа”Трьох богинь “ в Львові.

Однією з перших лож в Києві була ложа “ Златого циркуля” . Про її існування нам відомо з рукопису, що зберігається в рукописному відділі Центральної наукової бібліотеки АН України. Це “Слово”, що було промовлено якимось поручиком Мейєром в масонській ложі в зв`язку з смертю брата Вінгордста 16 жовтня 1776-3 лютого 1777 років<sup>55</sup>. В Слові поручика Мейєра багато містики: ” Смерть друзів наших... нагадує нам про обов`язки , які потребує від нас Великий Зодчий”.”Життя людське , що є інше ,як ... обіг діянь , які нічого не значать...” ...

На жаль, ми більш ніде не знайшли ні ніяких повідомлень про діяльність київської ложі ”Златого Циркуля”, не відомий ні рік її заснування, ні рік припинення роботи.

Всі інші масонські ложі в Україні почали діяти значно пізніше.

В 1784 році було засновано Київську ложу Безмертя, також підпорядковану Великому Польскому Сходу .

В 1787 році 31 травня почала діяти за давньоанглійською системою Ложа “Розсіяної темряви” в Житомирі. Засновником цієї Ложі був карантиний лікар Франциск Гінч.

В 1784 році було засновано Великий Польскій Схід, до якого увійшли всі ложі, що створювалися в Україні. Крім тих , про яких вже говорилося раніше до Великого Польського Сходу увійшли також:

Воєнна Ложа ”Минерви” в Кремечузі (перейшла з міста Немірова) . Вона діяла з 1789 по 1792 рр. Цю ложу було засновано офіцером Білоусовим , що мав стосунки з I.Лопухіним.

Ложа “Трьох колон” працювала в Києві. Цю ложу було засновано в 1788 році поміщиком Єлзеном.

Ложа “Цілковитої таємниці” діяла в Дубні. Про неї ми також вже писали ⁵⁶.

Великий Польский Сход перестав існувати в 1794 році і відродився лише в ХІХ сторіччі.

Наприкінці XVIII сторіччя масонські ложі існували в Житомирі, Харківі, Одесі, Кременчузі, Немирові, Дубюні, Львові, Самборі, Заліщиках, Києві.

Збільшення кількості лож відбулося завдяки об”єднанню Правобережної та Лівобережної України.

Про безпосередню діяльність масонських лож в перший період їх існування збереглося дуже мало відомостей. Не тільки тому, що минуло багато часу - просто в XVIII сторіччя таємниця навколо масонських лож дотримувалась більш ретельно, адже більшість членів приваблювалось в організацію масонів саме цілковитою таємницею щодо існування і діяльності масонства. Згідно із своіми функціями масонські ложі проводили благодійну діяльність, брали під свою опіку друкарні, видавили книжки напрвлені на підвищення духовності людини, сповнені масонськими гаслами.

З середини 80-х років масони залишились без всякої підтримки збоку царського уряду, бо вже в той період виявився крін масонськоі діяльності в політичний бік. Серед книжок містичного направлення з`являються антиурядові (з погляду уряду) брошури. Лідери масонства перебували під гонінням, не збереглося списків членів, звітів про діяльність, як в наступний період.

Для нащадків масонство в XVIII сторіччі дійсно залишилосья окутим дійсно цілковитою таємницею.

Таким чином, діяльність масонської організації в Україні в XVIII сторіччі перебувала в початковій організаційній стадії. Цей висновок можна зробити і через існування невеликої кількості масоньских лож порівняно з іншіми регіонами, наприклад Росією, і через скупість свідоцтв, що залишились до наших днів. Масонами становилися насамперед дворяни, які ще не шукали в масонстві відповідей на свої запитання щодо світосприйняття, а приходили в ложі , щоб доторкнутися до таємниці, опинитися в світі чудовой феєрії, де можна провести вільний час, поговорити з такими же , як і вони, взагалі, зробити уяву проведення “великої “ роботи.

Масонство в XVIII сторіччі в Україні ніби всім своім існуванням підтверджує знаменитий вислов В. Шекспіра: " Весь світ - театр, і люди лише актори, які іграють спектакль під назвою життя ".

Масони грали в таємницю, пишалися тим, що вони мають відношення до чогось великого, таємного, потрібного людям. Вони робили спробу виробити власну філософію, яка поєднала б християнську віру з іншими вірами через всесвітнє братерство. І незважаючи на гасло всесвітнього братерства , вони ж сами створили чітку ієрархію в своїй власній організації , яка детермінувала відносини між "братами" і штовхала іх по сходинках все вище і вище. Масонство в XVIII сторіччі - це дитина в колисці, яка вже дихає, живє, сприймає навколишній світ, але якою вона стане ще не знає ніхто. Це може показати тільки час. Масони ніби перебували в довгому сні, як маленька дитина, що набирає сили під час сну. Так і масонство сгруповувало своі сили, щоб вибухнути великою силою на початку XIX сторіччя. (Див. таблицю № 2)

ТАБЛИЦЯ № 2

МАСОНСЬКІ ЛОЖІ В УКРАЇНІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТОРІЧЧЯ

№	Назва масонської ложі	місто, де працювала	роки дія-льності	система, до якої належала	Примітки
1 2 3	Вішнівецька ложа Ложа”Трьох богінь” Ложа " Златого Циркуля"	м.Вишнівці Волинь м. Львів м.Київ	1744 ... 1758 ... 1766 ...	?	згадки знайдено в рукописному відділі ЦНБ АН України
4	Ложа"безсмертя"	м.Київ	1784 - ...	?
5	Ложа"Розсіяної темряви"	м.Житомир	1787	давньоанглійська	Засновник лікар Франциск Гінч
6	Воєнна ложа " Минерви"	Кременчуг перейшла з м. Немірова	1789 - 1792		належала до Великого Польського Сходу Заснована офіцером Білоусовим
7	Ложа"Трьох колон"	м.Київ	1788		до Великого Польського Сходу засновано поміщиком Єлізеном
8	Ложа"Цілковитої таємниці"	м.Дубно	?		до Великого Польського Сходу

РОЗДІЛ ІІ

РОЗКВІТ ТА ЗАНЕПАД МАСОНСТВА

В ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ XIX СТОРІЧЧЯ

$ 1 Діяльність масонських лож в 1801 - 1822 роках.

$ 2 Занепад масонства в першій чверті ХІХ сторіччя.