Висновки до розділу 2

Підсумовуючи розгляд матеріалу присвяченого аналізові сучасного дискурсу здоров’я як, закцентуємо свою увагу на тому, наскільки нам вдалося наблизитися до вирішення поставлених раніше завдань. Так, визначення та застосування гносеологічного потенціалу поняття «стиль життя» для аналізу особливостей функціонування сучасного дискурсу здоров’я дозволило отримати тривке теоретичне підґрунтя для аналізу конвертації цінності здоров’я у рамки індивідуальної життєвої стратегії. По-перше, уточнення логічної форми поняття «стиль життя», здійснене із опорою на теоретичні погляди M. Weber, T. Veblen, E. Spranger, G. Simmel, A. Giddens, N. Elias та A. Adler, дало можливість поєднати в рамках цілісного контексту такі складові соціальної реальності як структура, культура та особистість на рівні міжіндивідуальної, міжгрупової та макросоціальної взаємодії. По-друге, проведення розрізнення між поняттями «стиль життя» та «спосіб життя», закцентувало увагу на тому, що окреме місце в структурі стилю життя посідає елемент особистісного вибору, що здійснюється в рамках системи. І по-третє, залучення до аналізу стилів життя поняття габітусу (за P. Bourdieu) дозволило наповнити концептуальну схему категорії «стиль життя» інструментальним потенціалом.

Варто зауважити, що однією із ключових особливостей аналітичного підходу, задіяного на даному етапі роботи, є те, що ми назвали «габітусною» логікою: саме вона стала опертям для окремого та послідовного розгляду феноменів здорового способу життя та стилю життя, орієнтованого на здоров’я. Ми з’ясували, що здоровий спосіб життя є логікою практики здоров’я, представленою у формі загального ідеологічного контексту, пропонованого дискурсом сучасного суспільства та втілюваного у формі політичних, освітніх та ринкових програм. Вона є умовою функціонування та принципом структурування практичної логіки, яку втілює орієнтація на здоров’я як стиль життя, проте не тотожна їй, оскільки передбачає безпосереднє біографічне втілення логіки практики (ідеології здорового способу життя), її індивідуальне прочитання та реалізацію. При цьому визначивши її параметри, ми, з одного боку, вивели ідеально-типовий варіант практичної логіки, а, з іншого боку, спробували поглянути на реально-емпіричну ситуацію. Важливим акцентом, на якому ми вважаємо за доцільне зробити наголос, у даному випадку є те, що існує явний дисонанс між цінністю здоров’я, пропагованою в рамках ідеології здорового способу життя та її втіленням у повсякденній практиці. Відтак зрозуміло, що перетворення цінності здоров’я на поведінковий регулятор, а також формування стійкої орієнтації на здоров’я як стрижень стилю життя в цілому є наслідком складної взаємодії чинників різного рівня. Ми розглянули загальну структуру факторів, що можуть виступати детермінантами формування стилю життя, орієнтованого на здоров’я. У результаті отримали схему, що складається із трьох компонентів: габітус, тілесність та усвідомлена раціональність, яку маємо намір застосувати для подальшого аналізу. На наш погляд, розуміння механізму подолання головної дилеми сучасної культури здоров’я [61] лежить на рівні факторів формування стилю життя, орієнтованого на здоров’я, тому тепер нас цікавитиме втілення цінності здоров’я у формі тілесності, усвідомленої раціональності та габітусу.