4.3. Кермечник злаколистий

Рис.3. Кермечник злаколистий

Кермечник злаколистий (Goniolimon graminifolium) (Aiton) Boiss. — вид рослин родини Кермекових. Занесений до Червоної книги України.

Поширений на території Причорномор'я в Україні і Росії: (від пониззя Південного Бугу — до Нижнього Дніпра а також правобережної частини Нижнього Поволжя). В Україні — злаковий степ (піщані арени і річкові піски Нижнього Побужжя, Інгулу, Інгульця та Нижнього Придніпров'я). Адміністративні регіони: Миколаївська область, Херсонська область, Запорізька область.

Кермечник злаколистий — трав'яна стрижневокоренева рослина 20-40 см заввишки. Квітконосні пагони поодинокі або нечисленні, прямостоячі, внизу тонко борозенчасті, вище розгалужені гранисті з ледве помітними крильцями, голі. Прикореневі листки лінійно-ланцетні до вузьколінійних до 15 см завдовжки, 0,5-5 мм завширшки, із загорнутими всередину краями, голі. Стеблові листки лускоподібні, ланцетні або яйцеподібно-ланцетні, з країв плівчасті. Суцвіття розлоге, колоски одноквіткові, на кінцях гілочок утворюють довгі й рідкі однорядні колосоподібні суцвіття. Трубочка чашечки п'ятилопатева, густоволосиста, віночок світлопурпуровий. Плоди близько 5 мм завдовжки, насінини чорнуваті. Цвіте в червні — липні, плодоносить у серпні — вересні. Розмножується насінням та поділом кореневища.

Включений до Червоної книги України, Європейського червоного списку та Червоного списку МСОП. В Україні охороняють на території заповідника «Хортиця», Чорноморського біосферного заповідника, РЛП «Кінбурнська коса» та інших заповідних об'єктів. Заборонено збирання і заготівлю рослин, порушення умов місцезростання.

4.4. Нечуйвітер волохатенький

Рис.4. Нечуйвітер волохатенький

Нечуйвітер волохатенький (Hieracium pilosella L., Pilosella officinarium F. Schultz et Sch. Bip.) — лікарська, медоносна, отруйна і декоративна рослина.

Нечуйвітер волохатенький — невисока (5-30 см заввишки) багаторічна трав'яниста рослина родини складноцвітих з повзучим кореневищем і багаторічними повзучими, густо облистненими пагонами, що рясно опушені досить довгими, зірчастими, рудуватими волосками. Листорозміщення чергове. Квітконосне стебло нерозгалужене, безлисте, з одним порівняно великим кошиком (8-12 мм завдовжки) на верхівці. Воно опушене простими довгими волосками з домішкою чорних залозистих волосків. Прикореневі листки (1,5-7 см завдовжки, 0,7-2 см завширшки) цілокраї, численні, оберненояйцеподібно-ланцетні або ланцетні, тупуваті, до основи звужені в черешок. Зверху листки блакитнувато-зелені, зісподу сіруватоповстисті від зірчастих волосків. Квітки зібрані в одиночний кошик циліндричної або яйцеподібної форми. Обгортка черепичаста (9-11 мм завдовжки, 8-15 мм завширшки) . Листочки обгортки лінійні, вкриті зірчастим пушком і чорнуватими простими і залозистими волосками. Всі квітки в кошику язичкові з п'ятьма зубчиками на верхівці, ясно-жовті, двостатеві. Язички крайових квіток зовні з червоними смужками. Тичинок п'ять, вони зрослися пиляками, маточка одна, зав'язь нижня, стовпчик один з дволопатевою приймочкою. Плоди циліндричні, сім'янки без носика, до 2 мм завдовжки, темно-червоні, з дев'ятьма поздовжніми реберцями. Чубок із зазубрених, шорстких і крихких брудно-білих волосків.

Росте нечуйвітер у соснових і мішаних лісах, на лісосіках, прогалинах, пісках. Світлолюбна рослина. Цвіте в травні — червні, нерідко повторно ще й восени. Поширений майже по всій Україні.