Міністерство охорони здоров’я України

Національна академія медичних наук України

Український центр наукової медичної інформації і патентно-ліцензійної роботи

Діагностика, терапія та профілактика медико-психологічних наслідків бойових дій в сучасних умовах

Методичні рекомендації

Харків

2014

Міністерство охорони здоров'я України

Національна академія медичних наук України

Український центр наукової медичної інформації і патентно-ліцензійної роботи

УЗГОДЖЕНО Начальник лікувально-профілактичного управління __________ д.м.н. О.О. Петриченко «___» ______________ 2014 р.

УЗГОДЖЕНО Директор Департаменту медичної допомоги МОЗ України ____________________ С. Г. Хотіна «___» _______________2014 р.

Діагностика, терапія та профілактика медико-психологічних наслідків бойових дій в сучасних умовах

Методичні рекомендації

Харків

2014

Установа-розробник:

ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України»

Укладачі:

д.мед.наук, проф. Волошин Петро Власович (057) 738-33-87

д.мед.наук, проф. Марута Наталія Олександрівна (057) 738-32-25

д.мед.наук, проф. Шестопалова Людмила Федорівна (057) 771-68-72

д.мед.наук Лінський Ігор Володимирович (057) 738-15-36

д.мед.наук, проф. Підкоритов Валерій Семенович (057) 738-40-39

канд.психол.н., проф. Ліпатов Іван Іванович (067) 649-33-25

лікар-психіатр Бучок Юрій Степанович (050) 540-91-91

провідний психіатр Заворотний В’ячеслав Іванович (057) 759-82-59

Рецензент: д-р мед. наук, проф. Пшук Наталія Григорівна

Заступник голови експертної проблемної комісії «Психіатрія. Медична психологія» МОЗ та НАМН України, д-р мед. наук, проф. Ганна Михайлівна Кожина

ЗМІСТ

Перелік скорочень…………………………………………………………….…….5

Вступ ……………………………………………………………………….………..6

1. Клінічна картина птср та ра в учасників бойових дій…..…...………..……..9

1.1 Клінічна картина ПТСР……………………………………………..……10

1.2 Клінічна картина РА……………………………………...……………...15

1.3 ПТСР і РА у дітей…………………………………….…..……………....19

2. Основні принципи та критерії діагностики ПТСР і РА……….………….…20

2.1 Критерії діагностики ПТСР………………………….………..……...….20

2.2 Критерії діагностики РА……………………….………..……………….23

3. Диференційна діагностика ПТСР та РА…………………….…..………...…..24

4. Лікування та профілактика ПТСР і РА………………….………………..….28

4.1 Фармакотерапія ПТСР………………………………..…….…………....28

4.2 Психотерапія та психокорекція ПТСР…………….………..………….…31

4.3. Фармакотерапія РА………………………….…………………..………...34

4.4 Психотерапія і психокорекція РА……….…….……………………….…37

4.5 Профілактика……………………………….………………..…………...39

Підсумок………………………………….…….………………………………….41

Перелік рекомендованої літератури……….…………….………………………42

Перелік скорочень

АД – антидепресанти

ГСР – гостра стресова реакція

ЗС – збройні сили

МКХ-10 – міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду

НГ – національна гвардія

КБТ – когнітивно-біхевіоральна терапія

КТБ – когнітивна терапія Бека

ППК – психокорекційно-психотерапевтичний комплекс

ПМР – прогресивна м’язова релаксація

ПТСР – посттравматичні стресові розлади

РА – розлади адаптації

СІЗЗС – селективні інгебітори звороьнього захвату серотоніну

ТМП – техніки, що моделюють поведінку

ТЦА – тетрациклінчні антидепресанти

ЧСС – частота серцевих скорочень

САР ­– клінічна діагностична шкала

NaSSA – норадренергічні та специфічні серотонінергічні агенти

NDRI – інгібітори зворотнього захоплення норадреналіну та дофаміну

ММРI – багатопрофільний мінесотський особистісний опитувальник

SARI – серотонін-2 антагоністи / інгібітори зворотнього захвату

SNRI – інгібітори зворотнього захоплення серотоніну та норадреналіну

SCL-90-R – опитувальник для оцінки виразності психопатологічної симптоматики

Вступ

Останні три десятиліття вітчизняної історії були насичені доленосними, драматичними, екстремальними за своєю силою подіями. Змінювались соціально-економічні формації, руйнувались ідеологічні системи, відбувались техногенні (включно аварію на ЧАЕС) та природні катастрофи. Значні верстви населення втрачали родичів, позбувались доходів, майна, зазнавали гіркоти зубожіння, іноді - справжнього жебрацтва…

Ці події виявились страшним випробуванням не тільки для соматичного, а й для психічного здоров'я нашого народу, про що свідчить, зокрема, стало високий рівень поширення адаптаційних та посттравматичних стресових розладів, а також депресій.

Внаслідок бойових дій кожного дня зростає кількість загиблих, поранених, кількість людей, які змушені залишити свої домівки, змушені стати біженцями. Ще більше людей, що мешкають поза зоною бойових дій, перебувають у стані тривоги за себе, за своїх дітей, за своїх родичів, у стані напруженого очікування поганих новин.

Для багатьох наших співвітчизників світ, до якого вони звикли в мирні часи, раптово став незнайомим, повним небезпек, ворожим. Набуті навички повсякденного життя виявились зайвими, неадекватними новим умовам існування, такими, що мають бути кардинально змінені, переглянуті.

Однак, нова для нашої країни воєнна реальність змушує переглянути свої погляди не тільки пересічних громадян, а й фахівців і, зокрема, фахівців у сфері охорони психічного здоров'я.

Це, в першу чергу, стосується підходів до діагностики, лікування та профілактики різноманітних психічних порушень, що виникають внаслідок травматичних подій, а також системи надання психологічної та психіатричної допомоги особам, які страждають від зазначених розладів.

Протягом 2000-х років провідна установа країни в сфері охорони психічного здоров'я - ДУ "Інститут неврології психіатрії та наркології НАМН України" - здобула значний досвід роботи із пацієнтами, що страждають від несприятливих психічних та поведінкових розладів внаслідок екстремальних подій. Були створені нові методи діагностики, лікування та реабілітації хворих цього контингенту, що знайшли своє відбиття в численних наукових публікаціях, патентах та методичних рекомендаціях.

Розроблені технології для подолання зазначених несприятливих наслідків екстремальних подій, а також стандарти надання відповідної медичної допомоги були цілком адекватні умовам мирного часу.

Однак умови неоголошеної війни, в якому перебуває країна, і екстремальні події, які її супроводжують, мають цілу низку наступних якісних відмінностей від умов попереднього мирного життя, що мають бути враховані.

1/ Екстремальні події воєнного часу тривають довго: не хвилини, години чи дні (як більшість техногенних або природних катастроф), а тижні й місяці. Це зумовлює необхідність здійснення лікувально-реабілітаційних заходів не після екстремальної події, а протягом її розвитку.

2/ Від екстремальних подій воєнного часу одночасно потерпає безпрецедентно велика кількість громадян (сотні тисяч - мільйони). Це зумовлює необхідність адаптувати всю наявну систему медико-психологічної та психіатричної допомоги, а також наявні лікувально-діагностичні технології до цієї нової реальності.

3/ Інформаційно-психологічна складова "гібридної" війни, що ведеться проти нашої держави, має на меті навмисне і цілеспрямоване погіршення стану психічного здоров’я не тільки осіб, що безпосередньо постраждали від екстремальних подій (бойових дій), а й всього населення нашої країни (створення атмосфери скорботи, страху та безнадії). Це зумовлює необхідність розробки специфічних заходів психоосвіти та психопрофілактики, специфічних технологій інформаційно-психологічного захисту.

Дослідження, виконані фахівцями ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» показали, що психічні розлади під час бойових конфліктів є розповсюдженими формами патологічних станів, які виникають як у військово-службовців ЗС України, бійців НГ та полонених, так і в їх родичів та біженців, які вимушено лишили місця постійного мешкання.

Клінічна картина психічної патології в даних контингентів представлена широким спектром різних за структурою та вираженістю розладів – від психологічно зрозумілих реакцій та передхворобливих станів до клінічно окреслених форм патології, серед яких переважають постравматичні стресові розлади (ПТСР) та розлади адаптації (РА).

Ці складні психопатологічні порушення, безумовно потребують істотної корекції існуючих підходів, яка має знайти своє відбиття в нових стандартах надання медико-психологічної та психіатричної допомоги жертвам екстремальних подій воєнного часу.

До сказаного варто додати, що розвинуті країни світу (які є "генераторами" нових медичних технологій з доведеною ефективністю, а також еталонних практик надання медичної допомоги) з часів закінчення Другої Світової Війни не мають досвіду масштабних бойових дій на власній території, що супроводжувалися б масовими ураженнями цивільного населення. Досить сказати, що В'єтнамська війна США (як і Афганська війна колишнього СРСР) велась силами "експедиційних" військових сил, які після завершення бойових дій повертались в свою мирну країну. Саме тому, досвід розвинутих країн в справі розв'язання проблем, про які йдеться, слід враховувати з відповідною корекцією та адаптацією.

Єдиним винятком з цього правила є Югославські війни 1991-2001 років і, відповідно, досвід фахівців країн колишньої Югославії, стосовно надання медико-психологічної та психіатричної допомоги постраждалим.

Дані методичні рекомендації є результатам узагальнення кращого світового досвіду в сфері надання допомоги особам з адаптаційними та посттравматичними стресовими розладами і призначені для психіатрів, психотерапевтів, лікарів загальної практики – сімейних лікарів, а також медичних психологів.

Методичні рекомендації не мають аналогів і подаються до друку вперше.