12.Дайте характеристику простагландинам за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.

Простагландини належать до ейкозаноїдів – біорегуляторів клітинних функцій ліпідної природи.

Відкриті 1935 року Ейлером, названі так у зв’язку з тим, що були віділені з сімяної рідини простати.

Місце утворення:належать як і гормони до сигнальних молекул, що контролюють проходження внутрішньоклітинних процесів, але на відіну від справжніх гормонів синтезуються не в залозах внутр. секреції, а безпосередньо в тканинах і в багатьох випадках виступають посередниками в реалізації певних ефектів інших гормонів та медіаторів на клітину. Вони можуть мати паракринний та вторинний ефект. Х біологічні функції реалізуються в надзвичайно низьких концентраціях(10^-11 моль/л).

Хімічна природа: ненасичені ЖК, містять п’ятичленний вуглецевий цикл, похідні арахідонової, альфа- та гама-ліноленової кислоти.

Регуляція секреції: арахідонова кислота для синтезу ейкозаноїдів звільняється із фосфоліпідів мембран клітин під дією ферменту фосфоліпази A2. Звільнен­ня арахідонової кислоти і утворення ейкозаноїдів стимулюються деяки­ми гормонами, нейромедіаторами. імунологічними факторами, а також фізичними і хімічними пошкодженнями тканин.

Біосинтез простагландинів починається із перетворення арахідонової кислоти в ендоперекисні проміжні продукти (простагландини G2 і H2). Обидві реакції ката­лізуються одним і тим же ферментом, простагландин-синтазою, яка складаєть­ся із двох компонентів — циклооксигенази і пероксидази. В результаті реакцій утворюється циклопентанове кільце і включаються дві молекули О2. Із проміжного простагландину Н2 утво­рюються основні (первинні) ППE2, ПГF₂ і ПГD2, простациклін ПГ₂ і тромбоксан А2. Крім ПГЕ₂ і ПГF2, синтезуються інші про­стагландини груп Е і F, які відрізняються кількістю подвійних зв'язків. На їх кількість вказує цифра у позначенні спо­луки. Відомі також простагландини груп А, В, С.

Біохімічні(біологічні) ефекти простагландинів:

-повязані здебільшого з багатобічним впливом на скорочувальну функцію гладких мязів, проте окремі простагландини мають різні фізіолог ефекти, які, до того ж, відрізняються в певних тканинах-мішенях. Такі властивості простагландинів дозволяють розглядати пору­шення їх обміну як важливі фактори патогенезу гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми, слабкості пологової діяльності тощо і застосову­вати препарати ейкозаноїдів у фармакотерапії.

Так, наприклад, простагландини сімейств А та Е знижують артеріальний тиск у нормотензивних тварин та у паціснтів,хворих на гіперто­нічну хворобу; простагландини сімейства Е спричиняють розслаблення гладеньких м'язів бронхів та трахеї, тоді як простагландини F2 навпаки, викликають їх скорочення. Характер­ною особливістю простагландинів Е2 та F2 (які містяться в сім'яній рідині) є їх унікальний стимулюючий ефект стосовно м'язів матки, що сприяє переміщенню спермато­зоїдів у порожнину фаллопієвих труб, де відбувається запліднення; похідні цих простагландинів (PGE2 та PGF2) в більш високих (фармакологічних) дозах використовуються як засоби для індукції пологів та протизапліднюючі засоби ).

Клінічно важливою властивістю простагландину Е1 є його вплив на слизову оболонку шлунка: у фармакологічних лозах PGE1 гальмус базальну та стимульовану секрецію соляної кислоти. захищає клітини слизової оболонки від пошкоджуючих хімічних подразників (цитопротекторна, антиульцерогенна дія); у зв'язку із зазначеним, препарати простагландину Е1є ефективними засобами сучасної терапії виразкової хвороби.

2. Простациклін є простаноїдом, що продукується ендотеліальними клітинами судин. Його фізіологічні ефекти полягають у вазодилатації, особливо стосовно коронарних артерій, та в протизгортальній дії - PGI2 протидіє агрегації тромбоцитів та їх адгезії з поверхнею ендотелію, що є найбільш потужним з відомих у наш час інгібіторів коагуляції крові і тромбоутворення.

Простагландини беруть участь в розвитку запалення(зокрема за рахунок посилення ефектів гістаміну, брадикікіну,серотоніну), яке є біологічним захистом тканин на дію пошкоджу вальних факторів.

Процес	Місце дії	Ефект
Скорочення або розслаблення гладкої мускулатури	Легені Матка ШКТ Судини	розширення ПГE2 і скорочення ПГF2 бронхів скорочення (ПГF2) скорочення (ПГЕ2) розширення (ПГE2,ПГА), звуження (ПГF2)
Водно-електролітний обмін	Нирки	стимуляція діурезу і екскреції натрію(ПГА,ПГЕ1) пригнічення виділення натрію (ПГЕ2)
Синтез і секреція гормонів	Кора надниркових залоз Щитоподібна залоза Жовте тіло	стимуляція стимуляція: пригнічення (ПГF2)
Ліполіз	Жирова тканина	Гальмування ліполітичних ферментів
Секреція соляної к-ти	Слизова оболонка шлунка	Гальмування (ПГЕ)
Імунні реакції	Лімфоцити макрофаги	Модуляція активності

Механізм дії: у різних органах і тканинах утворюються різні простагландини. Після синтезу вони надходять Із клітин у міжклітинне сере­довище і реалізують свої функції, взаємодіючи із специфічними рецепторами мембран клітин-мішеней. Інактивуються простагландини дуже швидко під дією відповідних ферментів. Надходять вони і в кров, але більше 90 % простагландинів інактивуються вже при першому проходженні крові через легені . Продукти перетворень ейкозаноїдів ви­водяться з сечею.

Біологічні ефекти простагландинів проявляються, здебільшого, в тих гормоно-чутливих тканинах, де вторинним посередником в дії гормонів на клітину є цАМФ; активація мембранної аденілатциклази доведена, зокрема, дія дії таких простаноїдів, як PGE та простациклін.