13.Дайте характеристику лейкотрієнам за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.

Лейкотрієни належать до ейкозаноїдів – біорегуляторів клітинних функцій ліпідної природи.

Місце утворення:належать як і гормони до сигнальних молекул, що контролюють проходження внутрішньоклітинних процесів, але на відіну від справжніх гормонів синтезуються не в залозах внутр. секреції, а безпосередньо в тканинах і в багатьох випадках виступають посередниками в реалізації певних ефектів інших гормонів та медіаторів на клітину. Вони можуть мати паракринний та вторинний ефект. Їх біологічні функції реалізуються в надзвичайно низьких концентраціях(10^-11 моль/л).

Хімічна природа: гідроксипохідні арахідонової кислоти, спряжені трієни, що на відміну від інших ейкозаноїдів, нне містять у соі циклічної структури. Залежно від особливостей хімічнох будови, розрізняють декілька типів лейкотрієнів, найпоширеніші з яких LTA4, LTB4, LTC4, LTD4,LTE4.

Регуляція секреції: арахідонова кислота для синтезу ейкозаноїдів звільняється із фосфоліпідів мембран клітин під дією ферменту фосфоліпази A2. Звільнен­ня арахідонової кислоти і утворення ейкозаноїдів стимулюються деяки­ми гормонами, нейромедіаторами. імунологічними факторами, а також фізичними і хімічними пошкодженнями тканин.

Біосинтез лейкотрієнів здійснюється шляхом введення атомів кисню в молекулу арахідонової кислоти; оксигенування арахідонату в 5-му положенні призводить до утворення гідропероксиду 5-гідропероксиейкозатетраєнової кислоти - 5-ГПЕТЕ -метаболічного попередника біологічно активних лейкотрієнів.

Реакція синтезу 5-ГПЕТЕ каталізується ферментом діоксигеназного типу дії – 5-ліпоксигеназою (ліпоксигеназою). Утворен­ня 5-ГПЕТЕ та активних лейкотрієнів відбувається переважно в клітинах крові -у лейкоцитах різних класів, тромбоцитах, макрофагах, що відображає провідну роль лейкотрієнів у реакціях запалення, згор­танні крові, алергічних, імунних процесах.

Біохімічні(біологічні) ефекти лейкотрієнів:участь у розвитку і регуляції процесу запалення (разом з простагландинами, гістаміном, серотоніном, брадикініном), який є біологічним захистом тканин на дію пошкоджу вальних факторів. Лейкотрієни синтезуються тканинними базофілами у відповідь на дію АГ і викликають сильне скорочення гадких мязів бронхів і трахеї. Із дією лейкотрієнів пов'язують утруднене дихання у хворих на бронхіальну астму. Також вони впливають на гладкі м'язи ШКГ, судин, знижують силу скорочень міокарда, збільшують проникність стінок судин.

Механізм дії: не знайшла

14.Дайте характеристику ренін-ангіотензиновій системі за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти.

Система ренін-ангіотензин — система вазоактивних пептидів, яка є ре­гулятором артеріального тиску та водно-електролітного обміну в організмі лю­дини.

Основним компонен­том системи є октапептид ангіотензин II, що утворю­ється шляхом ступеневого обмеженого протеолізу з білка альфа2-глобулінової фракції сироватки крові—ангіотензиногену.

При дії протеолітичного ферменту реніну, який синтезується в юкстагломерулярних клітинах аферентних артеріол нефронів, відбувається відщеплення від ангіотензиногену декапептиду ангіотензину І, який, є свою чергу (за дії протеїнази ангіотензинперетворюючого ферменту, АПФ), перетворюється на судинозвужувальний пептид ангіотензин II .Фізіологічним стимулом для продукування реніну і запуску протеолітичного каскаду утворення ангіотензину II є зниження арте­ріального тиску.

Ангіотензин II є найбільш потужним судинозвужувальним фактором; його біологічні ефекти реалізуються також за рахунок стимуляції секреції альдостерону та вазопресину (антидіуретичного гормону), що в цілому призводить до затримки в організмі іонів натрію та води.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту спричиняють зниження артеріального тиску і мають діуретичну (і натрійуретичну) фармакологічну дію; ці сполуки інгібітори АПФ — застосовують як ефективпі засоби для терапії гіпертонічної хвороби.