- •2.Дайте характеристику задньої долі гіпофізу за схемою : місце утворення,хімічна природа,регуляція секреції,біохімічні ефекти,механізм дії.
- •3.Дайте характеристику тироксину і тройодтироніну за схемою : місце утворення,хімічна природа,регуляція секреції,біохімічні ефекти,механізм дії.
- •4.Дайте характеристику кальцитоніну і паратгормону за схемою :місце утворення,хімічна природа,регуляція секреції,біохімічні ефекти,механізм дії.
- •5.Дайте характеристику інсуліну за текою схемою: місце утворення,хімічна природа,регуляція секреції,біологічний ефект,механізм дії.
- •6.Дайте характеристику глюкагону за схемою: місце утворення,хімічна природа,регуляція секреції,біологічний уфект,механізм дії.
- •7.Дайте характеристику адреналін за такою схемою: місце утворення,хімічна природа,регуляція секреції,біологічний уфект,механізм дії.
- •8. Дайте характеристику глюкокортикоїдів за схемою: місце утворення,хімічна природа,регуляція секреції,біологічний ефект,механізм дії.
- •10.Дайте характеристику тестостерону за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
- •11.Дайте характеристику естрогенам за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
- •12.Дайте характеристику простагландинам за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
- •13.Дайте характеристику лейкотрієнам за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.
- •14.Дайте характеристику ренін-ангіотензиновій системі за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти.
- •15.Дайте характеристику вітаміну а за схемою: провітаміни, хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •16.Дайте характеристику вітаміну д за схемою: провітаміни, хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •17.Дайте характеристику вітаміну е за схемою: провітаміни, хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •18.Дайте характеристику вітаміну к за схемою: провітаміни, хімічна природа, біохімічні ефекти, гіповітаміноз.
- •28. Синтез гемоглобіну, регуляція та порушення.
- •I.Синтез гему
- •II.Cинтез 2 –альфа і 2-бета ланцюгів глобіну звичайним шляхом на рибосомах
- •III.Зв*язування гему з білком.
- •29. Роль печінки в обміні вуглеводів.
- •30. Катаболізм гемоглобіну, знешкодження кінцевих продуктів
- •31.Роль печінки в обміні ліпідів.
- •Окиснення жирних кислот до со2 і н2о.
- •Утворення кетонових тіл.
- •Утворення жирних кислот і жирів (ліпогенез) із ацетил-КоА.
- •Синтез холестерину з ацетил-КоА
- •32. Роль печінки в обміні амінокислот.
- •33. Шляхи знешкодження токсичних речовин у печінці
- •34. Колаген: особливості будови, посттрансляційні модифікації, катаболізм, функції.
- •35. Протеоглікани сполучної тканини: склад, структура, функції.
1.Дайте характеристику СТГ за схемою : місце утворення,хімічна природа,регуляція секреції,біохімічні ефекти,механізм дії.
Соматотротропний гормон (СТГ) або гормон росту (ГР)
Місце утворення: виділяється гіпофізом безперервно протягом всього життя організму. За хімічною природою ГР є видоспецефічним білком.Складається з 191 амінокислоти і містить 2 дисульфідних зв’язки. Секрецію його стимулює соматоліберин ,а пригнічує соматостатин.
ГР стимулює соматичний ріст органів і тканин організму,окрема кісток,хрящів і мязів
Біохімічні ефекти:.В основі його дії лежить вплив на обмін речовин,що здійснюється в 3 напрямках:
1)Надходження амінокислот із крові в тканини і синтез білка,пригнічення катаболізму білків і амінокислот.Під дією ГР підвищується синтез РНК і ДНК
2)ГР стимулює лі поліз жирів у жировій тканині,підвищує рівень жирних кислот у крові і їх утилізацію в тканинах.При тривалій дії надлишку ГР розвивається кетоз,ожиріння печінки.
3)ГР знижує утилізацію глюкози для продукції енергії,частково завдяки мобілізації і розпаду жирних кислот.Надходження глюкози в клітини придії ГР короткочасно(0,5-1 год.)стимулюється ,і в цей період синтезується глікоген,але далі ефект ГР змінюється на протилежний і транспорт глюкози через мембрани у клітини знижуються,а вміст в крові її зростає.(діабетогенна дія гормону).
Соматотропін стимулює ріст хрящів і кісток не безепосередньо,а через стимуляцію утворення групи поліпептидів.Спочатку їх називали соматомединами,а зараз інсулоподібними факторами росту(ІФР)
Гіпофункція:
При вродженому недорозвитку гіпофіза розвивається гіпофізарна карликовість. Для лікування використовують ГР. У людей із мутацією, що призводить до карликовості Ларона, спостерігається високий рівень ГР у плазмі при низькому вмісті ІФР-1. У таких хворих лікування гормоном росту не стимулює ріст. Карликовість також може бути одним із проявів гіпотиреозу (кретинізму) внаслідок недостатньої секреції передньою частиною гіпофіза тиреотропного гормону. На відміну від цієї патології, гіпофізарні карлики не відстають у розумовому розвитку і не мають ознак деформації скелета. Надмірна продукція ГР у періоді до статевого дозрівання і до завершення окостеніння зумовлює гігантизм — ріст 210-240 см і більше, непропорційно довгі кінцівки. У дорослих при гіперфункції гіпофіза розвивається акромегалія непропорційно інтенсивний ріст окремих частин тіла (пальців рук і ніг, носа, нижньої щелепи, язика, внутрішніх органів). Причиною акромегалії звичайно є пухлина аденогіпофіза.
2.Дайте характеристику задньої долі гіпофізу за схемою : місце утворення,хімічна природа,регуляція секреції,біохімічні ефекти,механізм дії.
Гормонами задньої частки гіпофіза є вазопресин та окситоцин. Це нейрогіпофізарні гормони,оскільки задня частка гіпофіза є лише місцем їх накопичення, а біосинтез відбувається в супраоптичному та паравентрикулярному ядрах гіпоталамуса,а по аксонах переміщаються до задньої частини гіпофіза і через нервові закінчення виділяються у кров. За хімічною природою — пептиди, утворюються із більших білків-попередників. Пропресофізин дає вазопресин і білок нейрофізин 2, прооксифізин переходить в окситоцин і нейрофізин 1. Біологічна роль нейрофізинів полягає в нековалентному зв'язуванні вазопресину й окситоцину та транспорті їх із гіпоталамуса. У нейрогіпофізі комплекси розпадаються і вільні гормони секретуються у кров.Обидва гормони є нонапептидами, Відрізняються вони тільки двома амінокислотними залишками (в 3 і 8 положеннях).
Біологічні функції вазопресину (антидіуретичного гормону, АДГ):
Антидіуретичні дія
пов'язана з регуляцією осмолярності та осмотичного тиску рідин організму. Біохімічна основа фізіологічних ефектів вазопресину полягає в стимуляції реабсорбції води в дистальних канальцях нирок.
У клітинах ниркових канальців взаємодія АДГ з У2-рецепторами
викликає підвищення рівня цАМФ, фосфори- лювання поки що невідомих білків, що зумовлює збільшеня проникності мембрани для води, і реабсорбцію води, вільної від іонів, за градієнтом концентрації із гіпотонічної первинної сечі через клітини в позаклітинну рідину. В результаті осмотичний тиск плазми крові і тканинної рідини зменшується і секреція гормону припиняється.
Вазопресорна
Крім того, гормон сприяє підтриманню артеріального тиску за рахунок прямого впливу на судинну стінку, підсилює глікогеноліз у печінці та м язах, спричиняє агрегацію тромбоцитів та виділення ними факторів коагуляції. Молекулярні механізми дії вазопресину ґрунтуються на наявності двох типів рецепторів цього активного пептиду:
V1 рецепторів (локалізовані на мембранах гепатоцитів, гладеньких м'язів судин, тромбоцитів), що спряжені з фосфоліпазою С, активація якої включає фосфоінозитидний цикл (утворення ІФуДАГ) та збільшує концентрацію в клітинах іонів Са2+;
V2-рецептори (локалізовані на мембранах епітеліальних клітин трубочок та петель Генле нефронів), що спряжені з активацією аденілатциклази та утворенням цАМФ; послідовна дія цього біохімічного каскаду призводить до збільшення проникності мембран клітин-мішеней для води. Порушення синтезу, транспортування та вивільнення в гіпоталамусі або зниження чутливості рецепторів нефронів до вазопресину призводять до розвитку важкого захворювання - нецукрового діабету, клінічними проявами якого є виділення значної кількості сечі (декількох літрів на добу) з низькою щільністю та постійне відчуття спраги.
Взаємодія АДГ з У1-рецепторами гладком'язових клітин в судинах викликає збільшення концентрації іонів кальцію в клітинах і скорочення м'язів, звуження судин, підвищення кров'яного тиску. Пресорний ефект вазопресину спостерігається при дії значної кількості гормону.
Участь у механізмах пам'яті
АДГ позитивно діє на закріплення пам'яті й мобілізацію інформації, що зберігається. Клітинні механізми впливу АДГ на ЦНС вивчені недостатньо.
Секреція АДГ регуюється змінами осмотичного тиску і об'єму циркулюючої крові, а також різними нейрогенними стимулами. Специфічні осморецептори мозку реагують на підвищення осмотичного тиску плазми крові і тканинної рідини сигналами про виділення вазопресину в кров і навпаки. При крововтратах, зниженні об'єму крові барорецептори клітин кровоносних судин передають сигналами в ЦНС і стимулюють секрецію АДГ, а також альдостерону. Вивільнення АДГ гальмується адреналіном.
Гіпофункція
При недостатності АДГ виникає нецукровий діабет, при якому за добу із організму виводиться 10-20 л дуже гіпотонічної сечі. Лікується природним гормоном чи синтетичними аналогами. Відомі препарати з чистою антидіуретичною дією без пресорної активності. Нефрогенний нецукровий діабет зумовлюється втратою здатності рецепторів клітин дистальних відділів нефрону реагувати на АДГ.
Окситоцин
Фізіологічна дія окситоцину полягає в
активації скорочення м'язів матки (стимуляції пологової діяльності)
Концентрація рецепторів до окситоцину в гладкій мускулатурі матки зростає під час вагітності і досягає максимуму на ранній стадії родового акту. Естрогени сенсибілізують міометрій до дії окситоцину, а прогестерон знижує. Окситоцин бере участь у початку родів як безпосередньо, викликаючи скорочення м'язів матки, так і опосередковано, стимулюючи утворення простагландинів, які є сильним активаторами скорочення гладких м'язів. Окситоцин використовується у клініці для стимуляції родів
скорочення міоепітеліальних клітин, що оточують альвеоли молочної залози (забезпеченні надходження молока з альвеол у вивідні протоки під час лактації). Ефекти гормону на чутливі клітини реалізуються через аденілатциклазну систему за обов'язковою участю іонів Са2+
