6. На основі теоретичного матеріалу розробити табличку «Інформаційні права і свободи людини як основа інформаційної безпеки».

Назва

Характерні ознаки

Ст.19 Загальної декларації прав людини

(ГА ООН 10.12.1948р.

ратифікована Україною у 1973р)

• «Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів».

Ст.19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права

( ГА ООН 16.12 1966р., чинний з 23.03 1976. ратифіковано Україною у 1973р)

1. Кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів.

2. Кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї незалежно від державних кордонів усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір.

3. Користування передбаченими в пункті 2 цієї статті правами накладає особливі обов’язки і особливу відповідальність. Воно може бути пов’язане з певними обмеженнями, які мають встановлюватися законом і бути необхідними:

а) для поважання прав і репутації інших осіб;

b) для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральності населення”.

Ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод:

(Рада Європи 04.11.1950 р. ратифікована Україною 1997 році)

1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням, або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочину, для охорони здоров’я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.”

Ст. 15, 31, 32, 34, 41

Конституції України:

• Ст.15 встановлює політичну і ідеологічну багатоманітність суспільного життя і забороняє цензуру

• Ст. 31: «Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції…»

• Ст 32 надає особі ряд прав на здійснення певних дій: ознайомлення з відомостями про себе в органах публічної влади, звернення до суду з вимогою припинення незаконних дій з інформацією про себе, або з такою інформацією, що завдає шкоди законним інтересам особи.

• Але важливо відзначити, що ст. 31 та 32 Конституції, передусім, спрямовані на обмеження інформаційного втручання в приватні справи особи з боку держави і третіх осіб. Вони мають захисний характер щодо правових відносин в інформаційній сфері.

• Ст 34. «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір».

• «Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.»

• Ст. 41 визначає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та встановлює непорушність права приватної власності.

Закон України

«Про інформацію»

п.2 ст.9

(від 2 жовтня 1992 р.)

• «Реалізація прав на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадянські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб».

Закон України «Про друковані засоби масової інформації» Ст.2 (від 16.11.1992 р.)

«Свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантується Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.

• Друковані засоби масової інформації є вільними забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації.

• Не допускається вимог попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об’єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв’ю.

• Держава гарантує економічну самостійність та забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає зловживанню монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої продукції. Заходи, спрямовані на забезпечення економічної підтримки діяльності друкованих засобів масової інформації, та органи державної виконавчої влади, які здійснюють цю підтримку, визначаються Кабінетом Міністрів України».

Закон України

«Про авторське право і суміжні права»

(вiд 16 липня 1999 р.)

Закон України

«Про основи національної безпеки України»

(від 22 липня 2003 р.)

- «Цей Закон охороняє особистi (немайновi) i майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язанi iз створенням та використанням творів науки, лiтератури i мистецтва (авторське право), i права виконавцiв, виробникiв фонограм та органiзацiй мовлення (сумiжнi права)».

- «Якщо мiжнародним договором, учасником якого є Україна, встановлено iншi правила, нiж тi, що мiстяться в законодавствi України про авторське право i сумiжнi права, то застосовуються правила мiжнародного договору».

- Стаття 8. Сфера дії Закону

Охорона, передбачена цим Законом, надається:

1) авторам незалежно вiд громадянства i постiйного мiсця проживання, твори яких вперше опублiкованi або не опублiкованi, але знаходяться в об'єктивнiй формi на територiї України;

2) авторам, твори яких вперше опублiкованi в iншiй країнi та протягом 30 днiв пiсля цього опублiкованi в Українi незалежно вiд громадянства i постiйного мiсця проживання автора;

3) авторам, якi є громадянами України або мають постiйне мiсце проживання на територiї України, незалежно вiд того, на якiй територiї вперше були опублiкованi їх твори.

Авторам, незалежно вiд громадянства, твори яких вперше опублiкованi або не опублiкованi, але вони знаходяться в об'єктивнiй формi на територiї iншої держави, надається охорона вiдповiдно до мiжнародних договорiв України.

• Закон визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

• Відповідно до цього Закону розробляються і затверджуються Президентом України Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина України. Ці документи є обов'язковими для виконання.

• Пріоритети національних інтересів України:

• гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина;

• розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;

• захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України;

• зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві;

• забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України.