4. Розкрити проблему духовності в інформаційному суспільстві.

З розвитком новітніх технологій все помітнішим став їх вплив на людину, суспільство в цілому. Виникають нові типи відносин між людьми, нові концепції щодо організації соціуму, зокрема – інформаційне суспільство, що є соціологічною концепцією, що визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації На початку третього тисячоліття культура і духовність людська увійшла в конфлікт з технологізацією життя. Розвиток науково-технічного прогресу як об’єктивний історичний процес, визначається потребами суспільного виробництва, загальними та специфічними соціальними законами, а також іманентними законами розвитку власне науки і виробництва, характеризується багатогранністю і системністю свого прояву і впливу на культуру суспільства. Суттєвою особливістю сучасних культурних процесів стає глобальне експоненціальне зростання масштабів використання нових інформаційних технологій. Інформатизація як форма вияву наукового прогресу конкретного історичного етапу розвитку культури переконливо демонструє необхідність свідомого управління цим процесом, багатомірного підходу до його дослідження, яке не може бути успішним якщо воно не спирається як на методологічну основу, так і на теоретичне виявлення більш загальних і глибинних закономірностей функціонування постіндустріального суспільства. Вивченням глобальних змін, розробкою концепції постіндустріального суспільства займались З.Бжезинский, Д.Белл, Е.Тоффлер та інші вчені. На жаль, автори концепції «інформаційного суспільства» (за винятком Е.Тоффлера) не приділяли достатньої уваги питанню про те, які наслідки воно принесе для культурного життя людства. Цей аспект спеціально розроблявся лише Е. Тоффлером у його книзі "Третя хвиля" та статтях про майбутнє праці (Цимбалюк С.І ). Е. Тоффлер одним з перших помітив корінні зміни, які мали місце за останній час в культурі духовності інформаційного суспільства, особливо західного. Наростаюча сила потоку інформаційного обміну між людьми породила новий тип культури, в якій все підпорядковано необхідності класифікації, уніфікації для найбільшої компресії та підвищення ефективності при передачі від людини до людини чи то особисто, чи то через засоби масової інформації. Х. Скопімовський вважав, що під загрозою інструменталізації культура знаходить різноманітні протидії. Вихід за межі може бути реалізовано лише за допомогою наркотиків і через екскурси до східної філософії. Виникнення філософії техніки - друга протидія культури небезпеці бути задушеною інструменталізацією. Культурний рух ще глибше підірвав раціональне мислення та легітимацію основного проекту. Він поставив під питання як цінності платників, високий життєвий рівень, так і переваги споживання, праці та бережливості. Він відкрито кинув виклик відстроченому винагородженню, само організованості. К. Ясперс писав, що техніка не тільки наближує нас до пізнання, техніка відкриває перед нами новий світ та нові можливості існування в ньому. Він одним із перших підняв проблему нової естетики у технізованому світі. Радикальні зміни у сфері виробництва неминуче призведуть до великих соціальних змін. Ще при житті нашого покоління фабрики та установи наполовину спорожніють та перетворяться у складські приміщення. Чим більше скорочується робочий день, тим більше часу для робітника для саморозвитку

• Еволюція західних суспільств ХІХ-ХХ століть виявила фундаментальну суперечність техногенної цивілізації. З одного боку, її вища мета (збільшення матеріального багатства на основі постійного оновлення техніко-економічних систем) перетворює людину на просту функцію, засіб економічної сфери.

• Збільшилась частина не стихійних, а організованих зв'язків в суспільстві, зокрема, духовне виробництво перетворилось на складну індустрію свідомості. Індивід стає об'єктом маніпулювання з боку масової культури, засобів масової інформації. Але, з другого боку - та ж техногенна цивілізація орієнтується на свободу індивіда, мобілізує людську активність, стимулює розвиток і потреб, і здібностей людини, внаслідок чого відбувається гуманізація суспільства, заснованого на капіталістичній економіці.

• Таким чином техногенна цивілізація породжує і економічний базис, і новий тип людини, яка здатна модифікувати, гуманізувати цей базис (проявом чого є розвиток економічного й політичного лібералізму - визнання принципу соціальної справедливості, створення механізму соціального захисту, обмеження влади буржуазії, демократичні свободи тощо) ( А.М. Пилипенко).

• Поняття цивілізація з'явилось у ХVШ ст. у тісному зв'язку з поняттям культури. Цивілізацією часто називають процес масового наслідування, повторення витворів культури .

• Суспільний занепад нації завжди починається з того, що люди все більше і частіше повторюють відомі здобутки культури і все менше створюють нові культурні цінності. Тому німецький філософ О.Шпенглер вважав цивілізацію навіть ознакою смерті культури, так як цивілізація спирається на стереотипи, шаблон, масове копіювання, а не на творчість нового, незнаного. Людське життя внаслідок неспівпадання суті культури і цивілізації постає суперечливим. Більше того, людина може споживати різні копії культурних цінностей і таким чином бути цивілізованою, проте залишатись при цьому не культурною, рабом чужих ідей, знань, цінностей. Сучасна цивілізація специфічна. Формування масового споживача культури, що проявляється у стандартизації життя, у його однобічності.

• Цивілізоване життя одномірне, шаблонне, орієнтовне не на творчість, а на споживання нових стандартів: нових шаблонних думок, будівель, одягу і зразків для наслідування. Нерідко цивілізована маса чинить опір культурі, тобто творчості, саме тому, що остання ламає певні шаблони буття. Проблема співвідношення культури та цивілізації набула останнім часом надзвичайної гостроти. Одні дослідники розцінюють зустріч культури з сучасною цивілізацією як кризу культури, інші бачать у цьому народження нової культури. Наприклад, відомий математик і філософ І. Шафаревич бачить у сучасній “технічній” цивілізації загрозу для культури. “В Історії, - пише він, - бувають лінії розвитку, які закінчуються невдачею. Здається, що такою є й лінія розвитку технічної цивілізації, яка заснована на науково-технічній утопії... Її невдача загрожує загибеллю не тільки локальній культурі, а всьому людству й усьому живому на Землі”.

• Культура “інформаційного суспільства” відзначається стрімкістю зміни, розвитку. Замість довгих “ниток” ідей, пов'язаних одна з одною, потрібно сприймати “уривки” інформації: оголошення, команди, уривки новин, які не узгоджуються зі схемами. Нові образи та уявлення не піддаються класифікації - частково тому, що вони не вкладаються в старі категорії, та мають дивну непов’язану форму (Ракітов А. Тоффлер Е.).

5. Визначити перелік технологій інформаційно-психологічного впливу на особистість. Інформаційно-психологічний вплив (ІПВ) - це вплив на свідомість та підсвідомість особистості й населення з метою внесення змін у їхню поведінку та світогляд. Інформаційно-психологічний вплив спрямовується на індивідуальну або суспільну свідомість інформаційно-психологічними чи іншими засобами, що зумовлює трансформацію психіки, зміну поглядів, думок, взаємин, ціннісних орієнтацій, мотивів, стереотипів особи, з метою вплинути на її діяльність і поведінку. Кінцевою його метою виступає досягнення певної реакції, поведінки особистості, яка відповідає цілям ІПВ. Потужність і ефективність маніпулятивного впливу залежить від наявності певних переваг у маніпулятора над адресатом. Перш за все слід відзначити прихований характер впливу від адресата, що відразу створює переваги маніпулятору, але існують й інші переваги, які дають змогу маніпулятору використовувати специфічні прийоми впливу та підсилюють його ефект. Рівень ефективності ІПВ залежить від: - змісту матеріалу: його складності, конкретності, суспільної важливості тощо. Чим простіша інформація, чим конкретніший заклик до дії, тим вищий ступінь автоматизму відповідної реакції; - психічного стану, що характеризується наявністю високого рівня автоматизму відповідної реакції. Страх, пригніченість, апатія сприяють некритичному й підсвідомому сприйняттю впливу; - часового інтервалу між впливами й відповідною реакцією: із збільшенням часового інтервалу автоматизм реакції зменшується внаслідок підвищення критичності й розумової активності об'єкта. - джерела загроз: - загрози, пов'язані з можливостями маніпулятора впливати на сам процес міжособистісної комунікації (змінювати її хід, організацію, процедуру, інформаційний зміст; - загрози, пов'язані з можливостями використання маніпулятором зовнішніх чинників: інших осіб, особистий потенціал маніпулятора, умови зовнішнього фізичного середовища; - загрози, пов'язані з можливостями використання маніпулятором внутрішніх, психологічних, індивідуально-особових характеристик адресата (зокрема його стану). Дослідники у галузі інформаційної безпеки виокремлюють різні види інформаційно-психологічних впливів на особистість.

• Залежно від використаної інформаційної техніки виділяють такі впливи: - усний вплив (в тому числі і з застосуванням акустичних засобів посилення голосу та шумових ефектів; - вплив через друковану продукцію; - вплив з використанням телебачення та радіозв'язку; - вплив, заснований на застосуванні комп'ютерних технологій та Інтернету.

• Базовими методами інформаційно-психологічного впливу є зараження, навіювання і переконання:

1. Зараження. психологічний вплив на особистість у процесі спілкування і взаємодії, який передає певні настрої, спонуки не через свідомість та інтелект, а через емоційну сферу. Психічне зараження здійснюється через передачу емоційного стану від однієї особи до іншої на несвідомому рівні. Свідомість за таких умов різко звужується, майже зникає критичність до подій, інформації, що надходить з різних джерел. 2.Навіювання (сугестія) - це процес впливу на психіку людини, пов'язаний зі зниженням свідомості й критичності при сприйнятті навіяного змісту, який не вимагає ні розгорнутого особистого аналізу, ні оцінки спонукання до певних дій. Навіювання передається не стільки психічним станом, скільки образами, ідеями, установками. При цьому акцент робиться не на розум, не на думці, а на почуття, емоції, які менше піддаються контролю. Навіювання є основним способом маніпулювання свідомістю, прямим вторгненням у психічне життя людей. При цьому маніпулятивний вплив організується так, щоб думка, уявлення, образ безпосередньо входили у сферу свідомості та закріплювалися в ній як дані, безперечні й уже доведені. Це стає можливим при підміні активного відношення психіки до предмета комунікації навмисно створеною пасивністю сприйняття, що так властиво релігійним виданням завдяки розсіюванню уваги великою кількістю інформації, активній формі її подання, штучному перебільшенню престижу джерел. Особливості: - цілеспрямованість і плановість застосування; - конкретність визначення об'єкта навіювання (селективний вплив на певні групи населення); - некритичне сприйняття інформації об'єктом навіювання (навіювання засноване на «ефекті інструкції до дії» без її логічного аналізу); - визначеність, конкретність поведінки, що ініціюється (чітка інструкція для об’єкта щодо конкретних дій, відповідних до мети). 3. Переконання - засноване на системі логічних доказів і припускає повну усвідомлену оцінку сприйманої інформації. Досягається впливом на свідому і непритомну частини мозку - з'єднанням логічного і емоційних елементів . Алгоритми впливу: - логіка переконання має бути доступною для інтелекту об'єкта впливу; - переконання варто здійснювати, спираючись на факти, відомі об'єкту; - переконлива інформація повинна містити узагальнювальні пропозиції; - переконання має містити логічно несуперечливі конструкти; - факти, для об'єкта впливу, мають відповідне емоційне забарвлення. Чутка — дієвий механізм впливу, повідомлення, що надходить від однієї або більше осіб, про нічим не підтверджені події. Як правило, вони стосуються важливих для певної соціальної групи чи людини явищ, затор кують актуальні для них потреби та інтереси. Очікування одержати задоволення в інформації є головним мотивом сприймання і відтворення почутого (чутки).

• За механізмами реалізації фахівці виділяють наступні види психофізичних впливів на психіку особи: 1) пропагандистський - заплановане використання будь-яких форм комунікацій, створених для впливу на розум, емоції та дії групи з метою формування поглядів тієї або іншої групи. 2) нейролінгвістичний – вплив змінює мотивацію людей шляхом уведення в їхню свідомість спеціальних лінгвістичних програм. Основний об’єкт впливу - нейрофізіологічна активність мозку і емоційно-вольовий стан, який виникає внаслідок активності мозку. Суб’єкт впливу - спеціаліст, який виявляє в психіці суперечливі погляди й переконання; 3) психоаналітичний - вплив на підсвідомість людей терапевтичними засобами, особливо в стані гіпнозу або глибокого сну. Методи, які виключають свідомий опір окремого індивіда і груп людей, які не сплять (комп’ютерний психоаналіз і комп’ютерна психокорекція, 4) психотропний - передавання інформації через позачуттєве сприйняття. Створення генераторів високо- й низькочастотного кодування мозку, а також біологічних установок з використанням хімічних і біологічних засобів для стимулювання певних психологічних реакцій. 5)психотропний – це вплив на психіку людей за допомогою лікувальних речовин, що здійснюють вибірковий вплив на психічні функції людини: антидепресанти, нейролептичні й психостимулюючі засоби, транквілізатори; 6) психогенний - результат фізичного впливу на мозок індивіда, або шокового впливу навколишніх умов або якихось подій, у результаті чого

Механізми впливу: - Пропагандистський та нейролінгвістичний впливи здійснюються: • друкованими засобами (листівки, газети, буклети і т.п.); • за допомогою електронних засобів (по теле- і радіоканалам, комп'ютерним мережам, телеграфним, телефонним і іншим лініям зв'язку); • безпосереднім (опосередкованим) спілкуванням (організація мітингів, семінарів, проведення бесід, лекцій, доповідей тощо); • шляхом виготовлення спеціальних плакатів, транспарантів, наклейок, фотостендів, сувенірів з відповідною символікою і текстами на іноземних мовах, у перспективі – голографічних зображень тощо. - Психоаналітичний вплив здійснюється через: • безпосереднє спілкування; • електронні засоби. - Психотронний вплив – новітня інформаційно-психологічна зброя– спеціальні технічні засоби (психотронні генератори), які використовують вплив так званих енергоінформаційних полів: • психотронні генератори; • психотронні формоутворюючі генератори; • спінори і генератори; • ретранслятори енергії космосу; • багатополярні генератори. - Психотропний вплив здійснюється через психотропні засоби: • медичні препарати, хімічні або біологічні речовини; • психостимулюючі засоби, транквілізатори. - Психогенний вплив - через фізичний чи шоковий влив на мозок: • травми головного мозку; • вплив фізичних факторів (звуку, висвітлення, температури й інших); • картини масових руйнувань, численних жертв тощо.