5. Комунікативний підхід Концепції, що наголошують на ролі міжособистісного спілкування.

• Г. М. Маклюен - автор однієї з найфундаментальніших концепцій інформаційного суспільства, що пов’язує зміну історико-культурних епох з розвитком конкретних засобів комунікації. Процес людського розвитку зумовлений трьома основними етапами, що охоплюють первісну, письмово-друкарську та технологічну стадії цивілізаційного поступу. Сучасна цивілізація «глобального села» («global village»), за словами Г. М. Маклюена, намагається відродити природне аудіовізуальне, багаторівневе сприйняття світу і колективність, але на новій електронній основі – через радіотелевізійні та мережеві засоби масової комунікації. Автор переконаний, що у наш час кожен із новітніх засобів комунікації дає поштовх до нового «розширення» людських можливостей, змінюючи як соціокультурний простір загалом, так і усвідомлення особи в його межах зокрема: «В нашу електричну епоху наявний рух у бік технологічного розширення свідомості. «Технологічне розширення» людини за допомогою електронних комунікаційних засобів та технологій Маклюен порівнює зі своєрідним «продовженням» центральної нервової системи особи. Відповідно, формується «всесвітня нервова система», котра «розширює» людину настільки, що зумовлює появу єдиного планетарного організму – «global village». Так, новітні технічні засоби формують нові суспільні запити й потреби, вони видозмінюють не тільки спосіб життєдіяльності людини та її повсякденні звички, а й моделі мислення та ціннісні орієнтації особи.

• М. Кастельс: «електронні співтовариства», створені за допомогою Інтернету є вагомою підставою консолідації та інтеграції людей: «Нова комунікаційна система радикально трансформує простір і час, фундаментальні виміри людського життя. Місця позбавляються свого культурного, історичного, географічного значення та реінтегруються у функціональні мережі або в образні колажі, викликаючи до життя простір в в людині «нового типу». потоків,котрі змінюють простір місць… Потреба в людині «нового типу» – з’являються запити самопрограмування, уміння перенавчатися й пристосовуватися до умов, які постійно змінюються, здатність знаходити собі місце нових проектах спираючись на особисті мережеві контакти. Капіталу вже недостатньо для утримування важелів влади. Особливої ваги набуває компендіум власних якостей: уміння вирішувати проблеми, здатність працювати в команді, адаптивність, уміння вчитися впродовж життя, спілкуватись тощо .

• Ж.М. Феррі зазначає: «Загальна риса всіх видів діяльності криється в тому, що вони пов’язані зі спілкуванням, за своєю суттю не можуть бути механізовані й торкаються людської особистості: діяльність взаємодопомоги, підтримки, виховання, культурної чи спортивної розваги, дозвілля і які у своїй найзагальнішій формі сприяють, забезпечують ущільнюють соціальну інтеграцію».

• А. Етціоні: «Люди можуть отримувати більше «психологічного доходу» від діяльності, не пов’язаної із матеріальним виробництвом, такої як культура, суспільне життя, міжособистісне спілкування та споглядання».

• Й. Масуда запропонував екологічну парадигму розвитку інформаційного суспільства – «Комп’ютопії», що ґрунтується на ідеї симбіозу людини та природи на основі принципу синергізму. Він стверджує, що на ґрунті біокомп’ютерної технології виникає нова культура, що зумовить появу нового генотипу людини – «Homo intelligens»: «Нова людина з’явиться як новий вид, котрий матиме високий рівень інтелектуальної інформації та знань (доступні завдяки комп’ютерові), завдяки новим засобам комунікації сформує вільні громадські інформаційні мережі». Перетворення суспільства на екологічну систему: «Якщо розвиток технології та науки надає людині сили, співмірні з силами природи, то звідси випливає необхідність діяти в гармонії з природою при створенні синергетичного світу». Так, у концепціях «інформаційного суспільства» порушують питання про нові моделі розвитку як суспільства загалом, так і людини зокрема, беручи за основу спробу гармонійного поєднання особи й інформаційно-технічного середовища

3. Дати визначення поняттю «інформаційна безпека особистості». Інформаційна безпека особистості — це 1) — одне з головних завдань сучасної держави, що полягає у гарантуванні інформаційної безпеки особистості, яка характеризується захищеністю її психіки і свідомості від небезпечних інформаційних впливів: маніпулювання, дезінформування, спонукання до самогубства, образ тощо (Гуцу С.Ф.) ; 2) — стан захищеності особистості, різноманітних соціальних груп та об’єднань людей від впливів, здатних проти їхньої волі та бажання змінювати психічні стани і психологічні характеристики людини, модифікувати її поведінку та обмежувати свободу вибору (Сащук Г.М.); 2) — сукупність умов і факторів, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства і держави в інформаційній сфері (Ковальчук В.Н.); 4) — це стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, що виявляється в умінні виявляти й ідентифікувати загрози інформаційного впливу й умінні компенсувати негативні ефекти інформаційного впливу (Малих Т.А).. Інформаційна безпека особистості розглядається в двох аспектах: - як стан особистості, у якому їй шляхом впливу на її інформаційну сферу не може бути нанесені істотний збиток або шкода; - як властивість особистості, що характеризує її нездатність заподіювати іншим особистостям, суспільним групам і державі істотної шкоди або збитку шляхом впливу на них через їхню інформаційну сферу (Юсупов Р.М., Заболотський В.П.). Інформаційно-психологічна безпека особистості (у вузькому розумінні) – це стан захищеності психіки людини від негативного впливу, який здійснюється шляхом упровадження деструктивної інформації у свідомість і (або) у підсвідомість людини, що приводить до неадекватного сприйняття нею дійсності (Жарков Я.). Інформаційно-психологічна безпека особистості (в широкому розумінні) це: а) по-перше, належний рівень теоретичної і практичної підготовки особистості, при якому досягається захищеність та реалізація її життєво важливих інтересів і гармонійний розвиток незалежно від наявності інформаційних загроз; б) по-друге, здатність держави створити можливості для гармонійного розвитку й задоволення потреб особистості в інформації, незалежно від наявності інформаційних загроз; в) по-третє, гарантування, розвиток і використання інформаційного середовища в інтересах особистості; г) по-четверте, захищеність від різного роду інформаційних небезпек (Толубко В.Б. ).