4. Людина – продукт технічної епохи

Найпоширенішою є традиція трактування інформаційного суспільства й людини з позицій технічного детермінізму. Теоретики цього напряму розглядають інформаційне суспільство виключно як техногенне з його пріоритетом інформаційних технологій, котрі є визначальними чинниками соціальних трансформацій. Д. Нейсбіт справедливо зазначав, що «комп’ютерні технології стали для інформаційної епохи тим самим, чим була механізація для промислової революції» . Е. Тоффлер стверджує, що «комп’ютерні технології та інформаційні - символи нового суспільства, що приходять на зміну заводам – символам індустріального суспільства Дослідники помітили, що наростаюча сила потоку інформаційного обміну між людьми породила новий тип людської культури, в якій все підпорядковано необхідності класифікації, уніфікації для найбільшої компресії та підвищення ефективності при передачі від людини до людини чи то особисто, чи то через засоби масової інформації. Як результат, змінюється і характер людини, вона стає більш самоорганізованою та утилітарною.

• Х. Скопімовський вбачає у такому процесі негативний аспект, оскільки єдиний вихід - лише через наркотики і екскурси до східної філософії. На сучасному етапі виникає філософія техніки, котра стає основною протидією культурі, тиснучи на неї інструменталізацією. Культурний рух зараз ще глибше підриває раціональне мислення та легітимацію діяльності людей. Він поставив під питання як цінності платників, високий життєвий рівень, так і переваги споживання, праці та бережливості. Він відкрито кинув виклик відстроченому винагородженню, само організованості.

• К. Ясперс був першим, хто підняв проблему нової естетики в технізованому світі. Він писав, що техніка не тільки наближує нас до пізнання, а відкриває перед нами новий світ та нові можливості існування в ньому. Радикальні зміни у сфері виробництва неминуче призведуть до великих соціальних змін. Ще при житті нашого покоління фабрики та установи наполовину спорожніють та перетворяться у складські приміщення.

• Футуристи вважають, що розвиток мережі інформації дозволить значно розширити практику надомної праці. Це дозволить зменшити забруднення оточуючого середовища та знизити витрати на її відновлення. В напрямку створення електронного котеджу діють і соціальні фактори. Чим більше скорочується робочий день, тим більше часу для робітника для саморозвитку. Проте постане проблема безробіття у випадку з неможливістю частини населення адаптуватися до нових робочих умов у сфері високих технологій.

• Д. Белл наголошує на певній спадкоємності соціокультурних відносин між індустріальним та інформаційним суспільством, що й зумовлює трактування людини та її діяльності, наголошуючи, однак, що у особи постіндустріального світу «горизонти розширюються і з'являються нові бажання і смаки». Спосіб життя людини набуває змін: у доіндустріальному суспільстві це «взаємодія з природою, коли використовується м'язова сила (сільськогосподарська праця) …В індустріальну епоху, в технічному і раціоналізованому суспільстві, в якому домінує машина, життя людини стає своєрідною взаємодією з перетвореною природою…В постіндустріальному суспільстві – діяльність заснована на послугах... і є взаємодією між людьми…Головну роль при цьому відіграє інформація».

• Ф. Уебстер: «Взаємодія між людьми» і є тією взаємодією, для якої базовим ресурсом постає інформація»; інформація – це «сукупність субординованих фактів або суджень, що являють собою аргументоване твердження або експериментальний результат, здатний бути переданим іншим людям з використанням засобів зв'язку у систематичній формі».

• Е. Тоффлер у роботі «Третя хвиля» розглядає «особистість майбутнього», котра глибоко вкорінена в динаміку соціокультурних перетворень: «Третя хвиля є продуктом драматичних змін рис, нав’язаних суспільством, – не нова людина, а новий соціальний характер». Це означає, що відповідно до різноманітності, поліваріативності, багатоцентровості інформаційної соціальної системи особистість теж являтиме собою розмаїтість рольових моделей і життєвих стилів. Поява «конфігуративного» чи «модулятивного Я» – це необхідність в умовах інформаційного суспільства. «Модульна людина» – це людина,и яка здатна змінювати типи діяльності, може потенційно вписуватись у будь-які сфери соціальної системи: організації, угруповання, співтовариства, а також легко їх полишати, змінювати власні переконання: «Третя хвиля змінює природу ідентичності… Перехід до гетерогеннішого, диференційованішого суспільства передбачає те, що індивід все менше зв’язаний контекстом свого народження і володіє великим вибором у самовизначенні. «Третя хвиля найбільше винагороджує за пізнавальні здібності та освіту, а також людей, які здатні до швидкого пристосування, до змін… Вона винагороджуватиме людей допитливих, цікавих, здатних впливати на події, володіти собою в умовах хаосу та незрозумілості. Затребувані люди, що мають не вузькоспеціалізовані знання, а досвід у різних сферах і здатність екстраполювати ідеї з однієї сфери у іншу. Винагороджуватиметься індивідуальність та підприємливість».

• П. Дракер всі зміни, що пов’язані з інформаційно-технічним прогресом, визначає не просто як соціальні, а як фундаментальні зміни «у людському становищі». На думку вченого, «домінуючою соціальною групою будуть «працівники знань», вміння котрих ґрунтуватимуться на оперуванні теоретичними (рідше – теоретико-практичними) знаннями та освітою: «Освіченим буде вважатися той, хто буде здатний вчитися і продовжуватиме вчитися, особливо шляхом формальної освіти, впродовж всього життя... У «суспільстві знання» можливості лідерства будуть відкриті для всіх.. Навчання стане індивідуальним, особистісним інструментом – доступним кожному в будь-якому віці, - безліч знань і умінь можна буде набути за допомогою нових навчальних технологій». «Мобільність і в тому, де людина живе, і в тому, чим вона займається, і в тому, до яких співтовариств вона приєднується» - атрибутивна характеристика «суспільства знання». Тому добровільні об’єднання – організації є «артефактом і творенням людини, соціальною технологією, …адже у «суспільстві знання» віддачу дає не окрема людина. Людина – це, радше, витратний центр, ніж центр віддачі. Справжню віддачу дає тільки організація, спільнота (поява «людини організації», «людини спільноти»).