6. Знайти програми переходу України та рф до інформаційного суспільства.

Перехід до інформаційного суспільства будь-якої країни — це процес, що вимагає великих ма­теріальних витрат на формування і розвиток інформаційного середовища, розвиток індустрії інформаційних послуг і «до­ведення» їх до кожного члена суспільства.

Фахівці прогнозують два варіанти переходу України до інформаційного суспільства.

Перший варіант — повторення пройденого шляху або того, що проходиться іншими країнами, в основному, європейськими.

• Вимагає значних капіталовкладень.

• Досить короткий за часом (не більш 7-10 років до виходу на середньоєвропейський рівень інформатизації). Швидкість руху залежить від виділених засобів (не менш 5-7% ВВП).

• Вимога істотної зміни українського менталітету і переорієнтації суспільної свідомості на цілі, пріоритети і напрямки розвитку, властиві американському або європейському способові життя.

• Необхідно одержати основні обсяги інвестицій із закордонних джерел або від вітчизняних комерційних структур і населення.

Другий варіант — пошуки шляху, орієнтованого на чисто українські критерії і характеристики якості життя, соціально-культурні особливості і потребуючого в сьогоднішніх соціально-економічних умовах лише мінімальних капіталовкладень з боку держави. Цей шлях нетрадиційний, не апробований.

• Вимагає хоча б мінімальних темпів економічного росту, політичної стабільності в суспільстві і політичної волі виконавчої і законодавчої влади, що поставила перед суспільством завдання переходу до інформаційного суспільства, як завдання високого пріоритету. Отже, прийнятний тільки цей шлях.

Законодавча база

• Інформаційне суспільство в Україні задеклароване в розділі 13 Програми інтеграції України в Європейський Союз. Відповідно до цієї Програми розвиток інформаційного простору в нашій країні визначається як станом інформаційних технологій (програмно-технічні засоби доступу до інформації, телекомунікаційна складова тощо), так і кількісним та якісним складом доступних на ринку інформаційних продуктів.

• У1998 р. Верховною Радою України розроблено й законодавчо затверджено "Національну програму інформатизації України",.

• У вересні 1993 року Уряд прийняв "Комплексну програму створення єдиної національної системи зв'язку", а також важливого значення має прийняття Закону України "Про Національну систему конфіденційного зв'язку України" у 2002 році тощо.

Національна програма інформатизації (НПІ) — комплекс взаємопов'язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації.

Метою НПІ є створення умов для: - забезпечення громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання інформаційних технологій;

- забезпечення інформаційної безпеки держави.

Загалом, відповідно до Закону України «Про концепцію Національної програми інформатизації» від 4 лютого 1998 року,

основними напрямами інформатизації є:

• Розроблення політики та організаційно-правове забезпечення Інформатизації;

• Формування національної інфраструктури інформатизації (створити загальнонаціональну відкриту систему розповсюдження електронної преси на базі українських програмних розробок ; створити національні бази даних і знань; індустрія програмних засобів повинна стати базою для створення нових сучасних інформаційних технологій та систем);

• Інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони (створення і розвиток інформаційно-аналітичних, обчислювальних та автоматизованих систем, центрів і мереж, які забезпечують роботу органів державної влади);

• Інформатизація Збройних Сил України включає процес створення, впровадження і застосування у різних сферах їх діяльності у мирний та воєнний час методів, систем і засобів одержання, оброблення, зберігання, передавання та використання інформації

• Інформатизація процесів соціально-економічного розвитку(необхідно створити умови та засоби для інформаційної підтримки зовнішньої та внутрішньої торгівлі, включення України в систему електронної комерції і надійного захисту національних економічних інтересів в нових умовах);

• Інформатизація пріоритетних галузей економіки (вирішення проблеми комплексної автоматизації);

• Інформатизація соціальної сфери (творення єдиної структурованої інформаційної системи обліку стану здоров'я громадян України на основі автоматизованої реєстрації пацієнтів у лікувальних установах, збору даних профілактичних обстежень тощо).

• Інформатизація науки, освіти і культури (розвиток інформаційної культури людини (комп'ютерної освіченості);

• Розвиток змісту, методів і засобів навчання до рівня світових стандартів; скорочення терміну та підвищення якості навчання і тренування

на всіх рівнях підготовки кадрів; інтеграція навчальної, дослідницької та виробничої діяльності; удосконалення управління освітою;

Міжнародно-правове врегулювання питання

Україна є членом низки міжнародних організацій зв'язку та інформатизації - Всесвітнього поштового союзу (ВПС), Міжнародного союзу електрозв'язку (MCE), а також регіональних європейських організацій - Європейської конференції адміністрацій зв'язку (СЕРТ), Європейського інституту телекомунікаційних стандартів (ETSI).

Оскільки Україна визначила курс на євроінтеграцію, то вона має брати до уваги найкращі взірці та стратегії розвитку країн-членів Європейського Союзу у всіх напрямках життєдіяльності суспільства, зокрема у інформаційно-технічній сфері. Саме тому, реалізація стратегії становлення інформаційного суспільства ЄС знаходить своє відображення у відповідних спільних документах Україна - ЄС.

Так, у липні 1994 року було підписано Протокол про наміри між Державним комітетом зв'язку та інформатизації і Генеральним Директоратом XIII, який заклав на офіційному рівні підвалини для спільних дій в сфері інформаційного суспільства.

Подальшого розвитку положення даного Протоколу відобразились в Меморандумі про взаєморозуміння між Генеральним Директоратом з питань інформаційного суспільства Європейської Комісії і Державним комітетом зв'язку та інформатизації України щодо розвитку інформаційного суспільства, який був підписаний 14 вересня 2000 року.

У Меморандумі Євросоюзу зазначається:

• Україна погодились співпрацювати з метою розвитку інформаційного суспільства в Україні, визнаючи важливість цього для розвитку ефективної ринкової економіки та для забезпечення можливостей якісного працевлаштування.

• Українська сторона підтвердила свій намір розвивати програму e-Ukraine, яка відповідає потребам українського суспільства, стимулювати розвиток послуг інформаційного суспільства в Україні.

• Гендиректорат з питань Інформаційного суспільства буде надавати поради, які базуються на досвіді, отриманому в рамках програми e-Europe, та надаватиме можливість Україні брати участь у відповідних заходах кожного разу, коли це буде доцільно.

• Гендиректорат також зобов'язався надавати поради у відповідь на запити з приводу стратегій Інформаційного суспільства, розроблених в Україні, а також надавати експортну та технічну допомогу згідно з існуючими процедурами та правилами.

21 вересня 2005 року відбулись Парламентські слухання з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні, в яких взяли участь народні депутати України, представники центральних органів державної влади, провідні вчені та фахівці (Мета: сформувати пропозиції, рекомендації, які могли стати планом дій при прийнятті довгострокової програми розвитку інформаційного суспільства, незалежної від змін в уряді, парламенті та Президента тощо).

Як приклад програми переходу України до інформаційного суспільства можна навести проект:

Українська науково-освітня телекомунікаційна мережа УРАН створена за рішенням Міністерства Освіти України та НАН України при підтримці університетів, інститутів Міністерства освіти та НАН, від 20 червня 1997. В основу мережі покладено концепцією, ухвалену міжнародною нарадою «Комп'ютерна мережа закладів вищої освіти і науки України» за участю представників Наукового відділу НАТО (24-26 квітня 1997, м. Київ).

Асоціацію УРАН було перереєстровано в 2006 році як неприбуткову організацію. Її засновниками стали ВНЗ України IV-го рівня акредитації, установи НАН та Академія педагогічних наук України.

Метою створення і діяльності Асоціації є координація дій та об'єднання зусиль Членів Асоціації для сприяння створенню, розвитку та використанню єдиної національної науково-освітньої телекомунікаційної мережі України, для підвищення рівня освіти та науки, розвитку засад інформаційного суспільства, повноправного входження України в глобальний інформаційний простір і представництва інтересів Членів Асоціації в органах державної влади, а також в українських та міжнародних організаціях.

У 2007 р. в Лондоні підписано угоду про підключення Мережі УРАН до панєвропейської науково-освітньої мережі GEANT-2.