«Інформаційне суспільство»

1. Теоретичні засади інформаційного суспільства

2. Етапи формування інформаційного суспільства.

3. Проблеми переходу України до інформаційного суспільства.

Деніел Белл, Джон Нейсбитт, Мануель Кастельс Ёнэдзи Масуда, Фриц Махлуп, Юдзиро Хаяси, А́ртур Чарльз Кларк

Міжнародні акти з питань функціонування інформаційного суспільства:

• Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи (2004) з питань е-урядування, прийнята 15.12.2004 р.

• Директива Європейського парламенту "Про систему електронних підписів, що застосовуються в межах Співтовариства", прийнята 13.12.1999 р

• Окінавська хартія глобального інформаційного суспільства, прийнята лідерами країн G8, 22.07.2000 р

• Типовий закон ЮНІСІТРАЛ "Про електронні підписи", прийнятий Комісією ООН 5.07.2001 р.

• Декларація про європейську політику у галузі нових інформаційних технологій, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 6.05.1999 р.

ITU was founded in Paris in 1865 as the International Telegraph Union. It took its present name in 1934, and in 1947 became a specialized agency of the United Nations

Винахід самого терміну “інформаційне суспільство” приписується професору Токійського технологічного інституту Ю. Хаяши. Загальні контури інформаційного суспільства були змальовані у звітах до японського уряду декількома організаціями: Агентством економічного планування (EPA — Economic Planning Agency) — “Японське інформаційне суспільство: теми і підходи”; Інститутом розробки та використання комп'ютерів (JACUDI — Japan Computer Usage Development Institute) — “План інформаційного суспільства”; Радою з структури промисловості (ISC — Industrial Structure Council) — “Контури політики сприяння інформатизації японського суспільства”. Ю. Хаяші визначав його як суспільство, в якому процес комп'ютеризації дає людям доступ до надійних джерел інформації, рятує їх від рутинної роботи, забезпечує високий рівень автоматизації виробництва. Приділяючи багато уваги трансформації людських цінностей в інформаційному суспільстві.

I.Масуда, глава Інституту інформаційного суспільства й один з авторів Плану інформаційного суспільства, який поданий Інститутом розробки та використання комп'ютерів (JACUDI), висунув концепцію, відповідно до якої інформаційне суспільство буде безкласовим і безконфліктним, — це буде суспільство згоди, з невеличким урядом та державним апаратом. Це – суспільство, в якому інформаційні цінності є більш значущими ніж матеріальні; економіка оцінює капітал, втілений у знаннях (Knowledge capital) вище, ніж капітал, втілений у матеріальній формі.

Японський варіант концепції інформаційного суспільства розроблявся, насамперед, для вирішення завдань економічного розвитку Японії. Ця обставина обумовила його обмежений і прикладний характер. Проте, у 70-ті рр. відбувається конвергенція двох ідеологій, що майже одночасно народжуються, — інформаційного суспільства і постіндустріалізму. Остання, на відміну від першої, мала достатньо солідну теоретичну базу.

Ідея постіндустріального суспільства була висунута ще в 60-ті рр. американським соціологом Д.Беллом. Він трактує інформаційне суспільство, як суспільство, що має всі основні характеристики постіндустріального суспільства (економіка послуг, центральна роль теоретичного знання, орієнтація на майбутнє й зумовлені нею моделі управління, розвиток нової інтелектуальної технології).

Авторство терміну «інформаційне суспільство» сьогодні досить спірне, але майже усі дослідники погоджуються з тим, що воно народилося в межах Японії як головний конструкт локального технологічного розвитку.

Інформаційне суспільство – це

1) таке суспільство, в якому інформаційні цінності є більш значущими ніж матеріальні; економіка оцінює капітал, втілений у знаннях (Knowledge capital) вище, ніж капітал, втілений у матеріальній формі (Й. Масуда);

2) суспільство, яке ґрунтується на інформації (Парламентська Асамблея Ради Європи, 1997);

3) нова назва для постіндустріального суспільства, яка підкреслює основу визначення соціальної структури інформацію. Інформаційне суспільство в трактуванні Белла має всі основні характеристики постіндустріального суспільства (економіка послуг, центральна роль теоретичного знання, орієнтація на майбутнє й зумовлені нею моделі управління, розвиток нової інтелектуальної технології). Однак, якщо становлення постіндустріального суспільства пов'язувалося з виробництвом електронно-обчислювальної техніки, то в становленні інформаційного суспільства великого значення надається конвергенції електронно-обчислювальної техніки з технікою засобів зв'язку. (Д. Белл);

4) новий етап розвитку цивілізації, який відрізняється тим, що рушійною силою є цінності, створені знаннями (Т. Сакайя);

5) Е. Тоффлер жодного разу не дав прямого визначення поняттю «інформаційного суспільства», характеризує через перелік елементів:

- перехід від індустріального до сервісного суспільства;

- вирішальне значення теоретичних знань для здійснення технологічних інновацій;

- перетворення нової «інтелектуальної технології» у ключовий засіб системного аналізу та теорії приймання рішень.

6) комплексне поняття, у якому економіка, наука й культура є взаємодоповнювальними чинниками, а основний успіх пов'язаний із синергією всіх складових (Петрик В.М.);

ЗАГАЛОМ, «інформаційне суспільство» можна визначити як нову історичну фазу розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання.

Основні риси:

- збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства;

- збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у ВВП;

- створення глобального інформаційного простору, який забезпечить ефективну інформаційну взаємодію людей; їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задовольнить їхні потреби щодо інформаційних продуктів і послуг. Взагалі, ідея «Інформаційного суспільства» вперше з’явилася ще у 60-70 рр. XXст. А сам термін було вперше використано у працях таких японських дослідників: Ф. Махлуп, Т. Умесао, Й. Масуда, Т. Сакайя. Подальший розвиток дана концепція знайшла у дослідженнях провідних американських та європейських теоретиків, а саме: Е. Тоффлера, У.Дайзара, З. Бжезинського, Ю.Хаяші, К. Ясперса, А. Турена, М. Маклюена тощо, які підкреслювали значення інформаційного розвитку суспільства як нової історичної віхи цивілізації.