Розділ 3. Аналіз концепції «кінця історії» ф. Фукуями

1. Розуміння історичного розвитку ф. Фукуямою

У книзі "Кінець історії і остання людина" Ф. Фукуяма намагається відповісти на питання: "Чи має історія напрямок, і чи є сенс думати, що може існувати універсальна еволюція у напрямку ліберальної демократії і чи дійсно майже всі суспільства розвиваються в певному напрямку або їхні історії рухаються по циклічним або просто випадковим шляхах?" [20]. В якості передбачуваного механізму спрямованих історичних змін він обирає природні науки, так як завдяки науковому знанню відбуваються різні історичні зміни, змінюється форма виробництва, культура, освіта і так далі.

Ф. Фукуяма вважає, що першим із способів, яким сучасна наука породжує зміни, це військове змагання. Другий спосіб – це прогресивне підкорення природи з метою задоволення бажань людини, по-іншому це називається економічним розвитком. За його словами, загроза війни змушує держави вибудовувати свої соціальні системи за кресленнями, найбільш вигідним для створення і впровадження технологій. Сучасна наука дає вирішальну військову перевагу тим товариствам, які можуть розробляти, виробляти і впроваджувати технології найбільш ефективно, і відносна перевага зростає разом зі зростанням швидкості технологічних змін [20]. На його думку, саме ці обставини спонукали радянський уряд вжити фундаментальні реформи в економіці, щоб надалі зберегти конкурентоспроможність в економічній і військовій сфері.

У своїх міркуваннях Ф. Фукуяма приходить до висновку, що науки породжують спрямованість історії. Далі у нього виникає інше питання, якщо науки створюють спрямованість історії, "чи може людство в цілому звернути спрямованість історії шляхом втрати наукового методу або заборони на нього?" [20]. Це питання він ділить на два:

1. Чи може наука бути свідомо знехтувана сучасними товариствами?

2. Чи може глобальний катаклізм послужити причиною мимоволі втрати сучасної науки?

Він приходить до висновку, що циклічна історія можлива тільки в тому випадку, якщо існуюча цивілізація зникне повністю, не залишивши ніяких слідів. Поступальний ж рух науки породжує спрямованість історії. На думку Ф. Фукуями, панування сучасної науки навряд чи можна звернути назад, при будь-яких обставин [20].

Західні інститути, так само як і науковий метод, який був відкритий на Заході, володіють універсальним застосуванням. Існує глибинний історичний механізм, який веде до довгострокової конвергенції поверх культурних кордонів: по-перше, найбільш сильно в економіці, а потім у сфері політики, і нарешті – в культурі. В першу чергу цей процес рухається вперед завдяки сучасній науці і технологіям, здібності яких створювати матеріальне багатство, і знаряддя війни настільки великі, що роблять науку і технології необхідними для всіх товариств [20].

Розвиваючи своє припущення, Фукуяма не замислюється про негативні наслідки наукового прогресу.

Французький філософ XX століття Рено Генон вважає, так само як і Руссо, що наукові досягнення ведуть сучасний світ до загибелі.

А. Цофнас написав: "Історія по Фукуямі розгортається, головним чином, в економіко-ідеологічній площині, як вектор реалізації двох людських прагнень – до задоволення матеріальних потреб і до теоретичному обґрунтуванню свого місця в суспільстві та державі" [29, с. 106].