Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КП_Теорія та методика виховної роботи.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
156.16 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Українська інженерно-педагогічна академія

Кафедра психології, філософії та освітніх технологій

Теорія та методика виховної роботи

Курсова робота

«Поєднання групових та індивідуальних форм роботи під час здійснення екологічного виховання»

Виконав студент групи ДТ-ПВ10-1

Олізаренко В.О.

Науковий керівник Єрмола А.М.

Харків, 2012 план

ВСТУП 4

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи екологічного виховання учнів ПТНЗ шляхом використання групових та індивідуальних форм 5

Висновки до теоретичного розділу 10

2. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ. ВИХОВНИЙ ЗАХІД «ВІНЕЦЬ ПРИРОДІ» 11

Висновок до практичного розділу 23

ВИСНОВКИ 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 25

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена сучасними соціально-педагогічними орієнтирами суверенної України щодо модернізації вітчизняної системи освіти, яка передбачає оновлення цілей, змісту і технологічного арсеналу професійної підготовки майбутніх фахівців у сфері педагогічної діяльності відповідно до загальносвітових процесів розвитку екологічно культурного суспільства.

У Концепції екологічної освіти та виховання стратегічним завданням визнано формування екологічної культури особистості як форми регуляції взаємодії людини з природою. Потрібно зазначити, що у плані формування екологічно свідомої особистості велика роль належить учителю. Тому проблема формування екологічної свідомості студентів – майбутніх педагогів – набуває особливого значення в теорії та методиці професійної освіти.

Об’єкт дослідження навчально-виховний процес у професійно-технічних навчальних закладах.

Предмет дослідження система екологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах різних типів.

Мета дослідження розробити і обґрунтувати теоретико-методологічні засади системи екологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах як невід’ємної складової системи неперервної екологічної освіти.

Завдання дослідження:

1. Вивчити педагогічні умови ефективності екологічного виховання учнів у ПТНЗ.

2. З урахуванням виявлених умов розробити і експериментально перевірити педагогічні рекомендації з екологічного виховання учнів у ПТНЗ.

Гіпотеза дослідження: ефективність екологічного виховання учнів у ПТНЗ значно підвищиться з використанням групових та індивідуальних форм.

1. Теоретичний розділ. Педагогічні основи екологічного виховання учнів птнз шляхом використання групових та індивідуальних форм

1.1. Особливості екологічного виховання учнів птнз

Проблема взаємовідношення людини і природи з'явилася предметом вивчення багатьох мислителів різних областей наукового знання минулого і сучасності. Ще в XVII столітті Ян Амос Коменський звернув увагу на природовідповідність всіх речей, тобто на те, що всі процеси в людському суспільстві протікають подібно процесам природи. Наступною віхою в розвитку екологічної освіти стало розповсюдження до кінця 70-х років поняття «комплексна, соціальна, глобальна екологія», що якнайадекватніше відображає суть досліджень по взаємодії людини і суспільства в цілому з природою. З'явився термін «екологічне виховання» і став загальновживаним. У педагогічній теорії цей круг питань став розроблятися в руслі нової області педагогічного знання - теорії і методики екологічної освіти, виробляючої зміст, принципи, методи і форми екологічного виховання.

Таким чином, як результат усього вище сказаного, можна зробити висновок про те, що необхідність екологізації сфери виховання з’явилася дуже давно у працях видатних педагогів[7].

Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Завдання екологічного виховання — сприяти накопиченню екологічних знань, виховувати любов до природи, прагнення берегти, примножувати її, формувати вміння і навички діяльності в природі.

Екологічне виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища перебування людини, яка повиння бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності[2].

У сфері формування екологічних уявлень учнів ПТНЗ особливості екологічного виховання базуються на наступних основних положеннях:

а) складність системи внутрішніх взаємозв'язків у природі;

б) енергетичний обмін між техносферою і біосферою;

в) світ природи як духовна цінність;

г) взаємозв'язок природних умов та розвитку суспільства.

Зміст екологічного виховання в сфері формування екологічних уявлень спрямовано на стимуляцію психологічного входження особистості у світ природи.

У сфері формування суб'єктивного відношення до природи особливості екологічної освіти полягає в розвитку цього відношення у учнів. Критерієм сформованості ставлення до природи є високі показники всіх параметрів. Найбільш педагогічне значення має формування суб'єктної модальності відносин до природи.

У сфері формування стратегій і технологій екологічної діяльності зміст екологічної освіти полягає в оволодінні учнями уміннями і навичками:

а) естетичного освоєння природних об'єктів;

б) одержання наукової інформації про світ природи;

в) взаємодії з природними об'єктами в умовах антропогенного середовища;

г) природокористування в природному середовищі;

д) природоохоронної діяльності.

В процесі навчання даним технологіям формуються непрагматичні стратегії екологічної діяльності[25].

Результат екологічного виховання — сформована екологічна культура людини, що характеризується різнобічними глибокими знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне); наявністю світоглядних ціннісних орієнтацій щодо природи; екологічним стилем мислення і відповідальним ставленням до природи та свого здоров'я; набуттям умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому та локальному рівнях); безпосередньою участю у природоохоронній роботі; передбаченням можливих негативних віддалених наслідків природо-перетворювальної діяльності людини[8].