1.Феномен цілісності організму-: інтегративність, єдність тілесного і духовного, рослиного і тваринного, зовнішнього і внутрішнього.

Інтегративність полягає в тому, що в тілі десяті ступенів нервових клітин і всі вони функціюють. Кожна із клітин функціонує на стільки на скільки потрібно в даний момент організму. Полягає в тому, що функції окремих клітин не складають суму клітин нашого тіла, а являється функцією тілесного, тобто кори головного мозку. Ми споживаємо рослині речовини, а рухаємось ми як тварини. Єдність зовнішнього і внутрішнього все що знаходиться під шкірою то наше у широкому сенсі, у вузькому кров, лімфа, міжклітинна рідина, а зовнішнє все, що поза нами. Отже ми знаходимось в єдності.

2.Онтогенез:- визначення поняття, складові кількісних і якісних змін.

Онтогенез — це сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних, біологічних перетворень організму від його зародження до кінця життя. Процеси онтогенезу виділяють кількісні і якісні зміни.

До кількісних відносять:

-збільшення розмірів;

-збільшення живильної маси;

-тривалість життя.

Якісні поділяють:

-тканина деференціація;

-поява органів і систем;

-виникнення нових в структурі функцій.

3.Періодизація онтогенезу- (біологічна):утробний, зрілий(фертильний), післярепродуктивний.

До пологовий розвиток включає ембріональний період. В ембріональному періоді розрізняють бластогенезу (перші 15 діб), або дроблення зиготи. Відносять ембріогенез(з 16 доби до 75 доби), утворюється хоріон, водна оболонка, основні органи.

Фертильний період-період формування тканин плода і плаценти. Ранній фертильний період від 76-110діб. Плід в даний етап не життєздатний лише на 180 добу життєздатний.

Пізній від 181-280 діб відбувається дозрівання плода і старіння плаценти.

Зрілий фертильний період- дітородний жінки(14-49) чоловіки ( немає обмежень)

Після зрілий від втрати здатності до розмноження і до смерті. У деяких видів цей період відсутній 

4.Характеристика основних- закономірностей (нерівномірність, неодночасність, обумовленість статтю, генетичним і осередковими факторами) дозрівання (росту і розвитку) організму.

Під ростом розуміють збільшення маси і розмірів.

Під розвитком розуміють — збільшення функціональних можливостей, диференціація.

6 основних закономірностей:

-нерівномірність темпу розвитку і росту (вікова крива)

-обумовленість росту і розвитку статтю.

-неодночасність росту і розвитку окремих органів і систем організму.(лімфоїдна тканина)

-біологічна надійність функціональних систем і організму в цілому.(довговічність)

-обумовленість процесів як генетичними так і осередковими факторами.(біологічний процес обумовлений генетичними факторами проте чим старша людина тим більший вплив осередкових факторів)

-феномен акселерації-прискорення росту і розвитку.( внутрішньовидова- на скільки біологічний вік відповідає паспортному; епохальна – нинішні фізичні дані людей обганяють фізичні дані людей попередніх поколінь. Соціальне зріння також має місце в акселерації але дуже загальне)

5.Вік людини -визначання поняття, календарний і біологічний вік.

Календарний вік- визначається астрологічним часом який людина пройшла від народження

Біологічний вік-це сукупність анатомічних і фізіологічних особливосте організму, які можуть не відповідати паспортному віку.

Всі ми стигнемо, зріємо, розвиваємось неоднаково, одні швидше зріють одні повільніше. Тобто невідповідність паспортного і біологічного віку. Психічний розвиток і фізичний і там і там має місце невідповідності. Тобто розвиваються і зріють швидше, а другі повільніше.

6.Співвідношення темпів росту -лімфоїдної тканини, головного мозку і загального зросту.

Нерівномірність розвитку полягає в тому, що темпи росту і розвитку окремих органів з тканин неоднакові в окремі періоди. Так якщо збільшення маси тіла і його зросту, маси серця і деяких внутрішніх органів відбувається поступово і відносно рівномірно на протязі всього періоду зріння. Маса головного і спинного мозку до 8-10 років майже досягає маси цих відділів нервової системи дорослого. Лімфатична тканина досягає максимального розвитку до 10-12років, потім спостерігається її інволюція. Темп росту окремих частин тіла різні. Це призводить до того, що в процесі росту змінюється пропорція тіла. Голова у новонародженого складає 1/4, у дорослого 1/8 довжини тіла. Відносно подовжується ноги. За період зросту довжина ніг збільшується в 5 разів, руки 4 рази, туловища — в 3 рази. Дитина відносно великоголової, коротконогої, довготулобої людини поступово перетворюється у малоголову, довгоногу, короткотулубну. Для кожного віку характерне йому притаманне(властиве) співвідношення ступенів розвитку різних органів і систем.

7.Характеристика складових таких- методів фізичного розвитку як соматоскопія, соматометрія, фізіометрія.

Соматоскопія це зовнішній огляд. Дозволяє визначити особливості постави і тілобудови визначити стан опорно-рухового апарату. типи тілобудови: астенічний(повздовжні розміри переважають над поперечними тобто ріст в довжину і слабкість загального розвитку)гіперстенічний(переваги поперечних м»язів над повздовжними тобто відностно довгого тулубу короткі кінцівки) нормостенічний(пропорційні розміри кістково-м»язової системи). Антропометричні признаки: стан шкірного покриву, смускулатура,шкірно-жирова складка, форма ніг, форма грудей, осанка, обстеження стопи, огляд зубів.

Соматометрія-це вимірювання розмірів частин людського тіла. Антропометричні признаки:довжина тіла стоячи,довжина тіла сидячи, довжина тіла лежачи, маса, окружність грудної клітки, окружність голови.

Фізіометричні- це вимірювання фізичних якостей. Антропометричні признаки: спірометрія, динамометрія: сила м»язів кисті та сила м»язів спини.

8.Методика оцінки фізичного розвитку -і біологічного віку індивіда за допомогою сигматичних відхилень.

Метод антропометричних стандартів є більш точним, оскільки індивідуальні антропометричні величини порівнюють з нормативними відповідно до віку та статі . Регіонарні таблиці стандартів є двох типів: сигмального й центильного. При використанні таблиць, складених за методом сигмальних стандартів, порівняння фактичних показників проводиться із середньою арифметичною величиною (М) для даної ознаки тієї самої віково-статевої групи, що й у людини, яку ми обстежуємо. Отриману різницю виражають у сигмах (δ – це середнє квадратичне відхилення), визначаючи ступінь відхилення індивідуальних даних від їх середньої величини. При використанні таблиць, складених за методом центильних стандартів, необхідно визначити центильний інтервал, якому відповідає фактична величина ознаки, враховуючи вік і стать пацієнта, та дати оцінку. Метод не математизований і тому краще характеризує варіаційні ряди в біології та зокрема у медицині. Він простий у використанні, не потребує розрахунків, повною мірою дає можливість оцінити взаємозв'язок між різними антропометричними показниками і тому широко використовується у світі.

9.Поняття про види енерготрат організму і його енергозабепечення.

Енергети́чний бала́нс органі́зму — кількість енергії, яка надходить до організму з їжею, і яка має відповідати його енергетичним витратам. Коли енергетичні витрати менші, ніж кількість енергії в їжі, що споживається, зростає маса тіла, переважно за рахунок жирової тканини. Потреба людини в поживних речовинах визначається її масою, віком і рівнем рухової активності. Чим менший вік, тим більше білка необхідно на 1 кг маси тіла. 1.Основний обмін — це мінімальна величина енергії, яка необхідна для підтримання життя організму, який знаходиться в стані спокою.

2.СДДЇ(специфічна динамічна дія їжі)Споживання продуктів також вимагає певних енерговитрат. Особливо висока інтенсивність обміну речовин проявляється у випадках, коли речовини мають білкову природу. Білкова їжа має високий динамічним дією, саме тому в дієтах часто використовуються білкові продукти і скорочується споживання жирів і вуглеводів. Інтенсивність енергообміну індивідуальна, тому що організм сам намагається підтримувати постійну масу тіла. Однак, якщо Ви ведете малоактивний спосіб життя, внутрішніх реакцій для підтримки постійної маси тіла може бути недостатньо. Тому для підтримки енергетичного балансу в організмі необхідне втручання людини.

3.робоча прибавка(енерготрата на м»язову роботу. Калорійні коефіцієнти харчових речовин:

1г. білка-4ккал

1г. жиру-9ккал

1г.вуглеводів-4ккал

Алкоголь – 7 ккал

10.Оптимальні значення складових режиму добового харчування.

Основа раціонального харчування — збалансованість, тобто оптимальне співвідношення компонентів їжі . За такого харчування до організму надходять різноманітні поживні речовини в кількостях, необхідних для нормальної життєдіяльності людини. Режим харчування включає час i кількість прийомів їжі, інтервали між ними, розподіл харчового раціону за енергоємкістю, хімічним складом i масою по прийомах їжі. Умови прийому їжі : відповідна обстановка, сервіровка столу, відсутність відволікаючих від їжі факторів. Правильне харчування — перший ключ до здоров'я i Дослідницький відділ Центру аеробіки сформулював вісім основних принципів раціонального харчування. 1. Підтримуйте постійне співвідношення між основними компонентами харчування в пропорції 50:20:30. Щоденне вживання калорій повинно розподілятися так: 50% — на вуглеводи, 20% білки i 30% — жири. Отже 50% калорій, які ми вживаємо, щоденно приходиться на вуглеводи. Саме вони заряджають нас енергією в найбільшій мірі. Вуглеводи діляться на моносахариди, дисахариди i полісахариди. Наприклад, моносахариди — глюкоза, дисахариди — цукор (сахароза), молочний цукор (лактоза), полісахариди — крохмаль, глікоген, клітковина, пектинові речовини.

11.Чому дошкільнята (3-7років) не здатні зберігати стійку (смирно)

У дошкільному віці організм дитини швидко росте й розвивається.

М’язова система у дітей складає лише 20-22% від загальної маси тіла (у дорослого 40-45%). М’язи містять багато води і мало білкових речовин та жирів, недостатньо врівноважені процеси збудження та гальмування, збудження переважає нерівномірно розвиваються окремі м’язи. Тому із за слабких і погано розвинених м'язів, а саме м'язів живота дитина дошкільного віку не здатна зберігати стійку (смирно).