29. Фактори ризику здоров*я для плода і батьків у дошлюбному віці (чоловіки до 18 років, жінки до 17 років).

Основна проблема полягає в тому, що тіло молодої жінки не готове фізично виношувати дитину в такому юному віці. Також при вагітності значно посилюється робота серцево-судинної системи, що, в свою чергу, змушує працювати в посиленому режимі печінку і нирки. У цей же час продовжується ріст тіла і скелета, організм набирає масу, вимагає багато кальцію. Серцево-судинна система теж не готова до дорослих навантажень. Не дивно, що юні діви схильні до неврозів, непритомності і іншим хворобливих проявів. У підлітковому віці організм дівчинки беззахисний. Рання вагітність - жахливий стрес, який змушує тіло працювати на 200% більше, ніж зазвичай. Для дорослої жінки таке навантаження не проходить безслідно. Для підлітка - це просто катастрофа. Все, що є слабкого в організмі, неодмінно проявляється. Зростаючій дівчині потрібен кальцій. Якщо у неї всередині росте дитина, кальцію не вистачає і мамі, і дитині. Теж стосується всіх важливих вітамінів і мікроелементів. З великою ймовірністю вагітність у ранньому віці буде протікати з найсильнішим токсикозом. Може розвинутися гестоз, статися викидень, передчасні пологи, анемія. Діток, які стали плодом ранньої вагітності, можна відрізнити по маленькій вазі, недоношеності. Найчастіше молода мати не в змозі народити сама. Під час пологів немовля витягують методом кесаревого розтину, а потім довго виходжують в інтенсивній терапії. Може статися так, що більше діток у молодої мами не буде. З медичної точки зору рання вагітність небезпечна в першу чергу ризиком загибелі матері і (або) дитини. Малюк може народитися розумово відсталим або з фізичними вадами, що також не сприяє щасливому майбутньому молодої матері. Дуже серйозна проблема, яку викликає рання вагітність - хронічний стрес. 

30. Втома, визначення, ознаки початку втоми.

Втома - тимчасове пониження працездатності, що спричинене інтенсивною або тривалою роботою, явище фізіологічне.

Ознаки початку втоми:

- пониження продуктивості роботи;

- збільшення кількості помилок і неправельних відповідей під час роботи дій (операцій).

- послаблення внутрішнього гальмування;

- рухове занепокоєння;

- часті відволікання;

- розсіяність уваги.

- погіршення регуляцій фізіологічних функцій; погіршення серцевого ритму, координації рухів.

-ознака: з*являється відчуття втоми.

Ознаки втоми швидко зникають під час відпочинку або переміни виду діяльності.

31. Дати характеристику періодів кривої зміни працездатності.

Працездатність - це потенційна готовність і фактична можливість людини виконувати певний вид діяльності на необхідному рівні ефективності впродовж певного часу. Працездатність, зокрема її динаміка, залежить від психологічних, фізіологічних, біологічних особливостей людини, а також від характеру й умов діяльності.

Протягом робочої зміни динаміка працездатності виражається ламаною лінією, яка на початку зміни піднімається вгору, наростає протягом перших годин, потім певний час залишається на одному рівні (період стійкої працездатності) і знижується перед обідньою перервою (період зниження працездатності). Такий же стан спостерігається і після обіду.

Виділяють шість періодів:

1. Стадія впрацювання, що включає три підстадії:

♦ первинної мобілізації - спостерігається в момент початку діяльності і триває до кількох хвилин; вона характеризується короткочасним зниженням значень практично всіх показників діяльності й активації фізіологічних систем; цей ефект пов'язаний із зовнішнім гальмуванням, що виникає в результаті зміни характеру стимуляції;

♦ гіпермобілізації - охоплює "передстартовий" період і характеризується підвищенням як неспецифічної активації організму в цілому, так і специфічних зрушень, наприклад активізацією аналізаторів, переходом організму в стан готовності до сприйняття інформації; на психологічному рівні в людини в цей час відбувається побудова плану діяльності й уявне "програвання" її ключових етапів; поступове підвищення працездатності супроводжується вираженими коливаннями продуктивності, точності, якості роботи і станом підвищеної нервово-психічної напруженості: частішанням пульсу і дихання, підвищенням кров'яного тиску, депресією альфа-ритму, підвищенням частки тета- і бета-ритмів;

♦ гіперкомпенсації - відбувається пошук найбільш адекватного пристосування до вимог діяльності і формування стійкого динамічного стереотипу діяльності; показники діяльності і психофізіологічних показників відрізняються нестабільністю.

2. Стадія оптимальної працездатності характеризується стабільними параметрами діяльності організму. Вона визначається як "стійкий робочий стан" чи стан "функціонального комфорту", що відбиває оптимальність психофізіологічних витрат (висока продуктивність досягається мінімальними витратами). Статистично достовірних змін у психофізіологічних показниках не спостерігається.

3. Стадія повної компенсації, що поступово приходить на зміну попередній і відображається у зниженні працездатності і розвитку початкових ознак стану стомлення. Компенсація стомлення відбувається за рахунок вольових зусиль і активізації фізіологічних механізмів, що відбивається в більш високих, ніж у період впрацювання, вегетативних зрушеннях і розвитку стану нервово-психічної напруги.

4. Стадія нестійкої компенсації (чи вираженого стомлення) характеризується наростаючим стомленням і зниженням працездатності. У цьому стані спостерігається виражене почуття стомлення і різноманітні за спрямованістю та інтенсивністю зміни психофізіологічних показників. Вони відбивають складну взаємодію активаційних, регуляторних і компенсаторних систем різного рівня, зміни в яких відбуваються не одночасно і залежать від структури конкретної діяльності і від того, яка психічна функція зазнає більшої напруги. У цій стадії виділяється підстадія субкомпенсації, коли зберігається висока продуктивність. Компенсація труднощів, що виникають, здійснюється за рахунок менш відповідальних (енергетично і функціонально) процесів, зокрема шляхом підключення додаткових ресурсів.

5. Стадія "кінцевого пориву" - наприкінці роботи при адекватному впливі на мотиваційно-вольову сферу, особливо при наявності високозначущих для суб'єкта цілей, може відбуватися короткочасне підвищення продуктивності за рахунок залучення "недоторканних" психофізіологічних резервів організму, що супроводжується активізацією ЕМГ, ШГР, ЕЕГ. Очевидно, що такий режим роботи є екстремальним для організму і веде, як правило, до перевтоми і хронічних захворювань.

6. Стадія декомпенсації - прогресивне зниження працездатності, коли швидко наростають симптоми стомлення, знижується продуктивність і ефективність роботи й одночасно спостерігаються значні зрушення у всіх психофізіологічних показниках, пов'язаних із системами активації. У цьому стані вольові зусилля вже не забезпечують активізацію компенсаторних і захисних систем, у діяльності з'являються відмови і зриви, викликані періодами "денного сну", коли подальше виконання діяльності може і повинне бути припинено.