1.Феномен цілісності організму: інтегративність, єдність тілесного і духовного, рослиного і тваринного, зовнішнього і внутрішнього.

Інтегративність полягає в тому, що в тілі десяті ступенів нервових клітин і всі вони функціюють. Кожна із клітин функціонує на стільки на скільки потрібно в даний момент організму. Полягає в тому, що функції окремих клітин не складають суму клітин нашого тіла, а являється функцією тілесного, тобто кори головного мозку. Ми споживаємо рослині речовини, а рухаємось ми як тварини. Єдність зовнішнього і внутрішнього все що знаходиться під шкірою то наше у широкому сенсі, у вузькому кров, лімфа, міжклітинна рідина, а зовнішнє все, що поза нами. Отже ми знаходимось в єдності.

2.Онтогенез: визначення поняття, складові кількісних і якісних змін.

Онтогенез — це сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних, біологічних перетворень організму від його зародження до кінця життя. Процеси онтогенезу виділяють кількісні і якісні зміни.

До кількісних відносять:

-збільшення розмірів;

-збільшення живильної маси;

-тривалість життя.

Якісні поділяють:

-тканина деференціація;

-поява органів і систем;

-виникнення нових в структурі функцій.

3.Періодизація онтогенезу (біологічна):утробний, зрілий(фертильний), післярепродуктивний.

До пологовий розвиток включає ембріональний період. В ембріональному періоді розрізняють бластогенезу (перші 15 діб), або дроблення зиготи. Відносять ембріогенез(з 16 доби до 75 доби), утворюється хоріон, водна оболонка, основні органи.

Фертильний період-період формування тканин плода і плаценти. Ранній фертильний період від 76-110діб. Плід в даний етап не життєздатний лише на 180 добу життєздатний.

Пізній від 181-280 діб відбувається дозрівання плода і старіння плаценти.

4.Характеристика основних закономірностей (нерівномірність, неодночасність, обумовленість статтю, генетичним і осередковими факторами) дозрівання (росту і розвитку) організму.

Під ростом розуміють збільшення маси і розмірів.

Під розвитком розуміють — збільшення функціональних можливостей, диференціація.

6 основних закономірностей:

-нерівномірність темпу розвитку і росту.

-обумовленість росту і розвитку статтю.

-неодночасність росту і розвитку окремих органів і систем організму.

-біологічна надійність функціональних систем і організму в цілому.

-обумовленість процесів як генетичними так і осередковими факторами.

-феномен акселерації-прискорення росту і розвитку.

5.Вік людини визначання поняття, календарний і біологічний вік.

Всі ми стигнемо, зріємо, розвиваємось неоднаково, одні швидше зріють одні повільніше. Тобто невідповідність паспортного і біологічного віку. Психічний розвиток і фізичний і там і там має місце невідповідності. Тобто розвиваються і зріють швидше, а другі повільніше.

6.Співвідношення темпів росту лімфоїдної тканини, головного мозку і загального зросту.

Нерівномірність розвитку полягає в тому, що темпи росту і розвитку окремих органів з тканин неоднакові в окремі періоди. Так якщо збільшення маси тіла і його зросту, маси серця і деяких внутрішніх органів відбувається поступово і відносно рівномірно на протязі всього періоду зріння. Маса головного і спинного мозку до 8-10 років майже досягає маси цих відділів нервової системи дорослого. Лімфатична тканина досягає максимального розвитку до 10-12років, потім спостерігається її інволюція. Темп росту окремих частин тіла різні. Це призводить до того, що в процесі росту змінюється пропорція тіла. Голова у новонародженого складає 1/4, у дорослого 1/8 довжини тіла. Відносно подовжується ноги. За період зросту довжина ніг збільшується в 5 разів, руки 4 рази, туловища — в 3 рази. Дитина відносно великоголової, коротконогої, довготулобої людини поступово перетворюється у малоголову, довгоногу, короткотулубну. Для кожного віку характерне йому притаманне(властиве) співвідношення ступенів розвитку різних органів і систем.