14

Тема 5. Гармонія особистості

1. Поняття: гармонія-психічна стійкість-адаптація (дезадаптація, психологічна нестійкість, дисгармонія) 2

2. Гармоні: особистість – середовище (світи-соціальний, природний, предметний) 2

неузгодженість цих трьох світів 2

3. Гармонія: угодженість розвитку й функціонування основних сфер особистості: пізнавальної, емоційно-почуттєвої 3

4. Гармонія як вищий рівень інтегрованості(цілісності) порівняно зі стійкістю, та з адаптованістю 4

5. Гармонія як узгодженість (пропорційність ) простору, часу, енергії 4

Гармонія – як показники простору, часу і енергії особистості у просторах (аспектах буття) - фізичному (предметному), вітальному, соціальному, духовному 4

6. Гармонія: зовнішній простір і внутрішній простір 5

Рівновага подій наповненості зовнішнього й внутрішнього життя 5

7. Гармонія як благополуччя: духовне соціальне вітальне 5

8. Гармонія як стійкість опор (віри) 6

2. Гармонія взаємин особистості, її сенс життя, духовність і свобода 6

Почуття, що зближують, почуття, що віддаляють 6

Духовне буття 7

3. Шлях особистості як сукупність життєвих процесів 8

Функціонування 9

Адекватне функціонування 9

Критерії адекватного функціонування: 9

Самоуправління 9

Дерегуляція 9

Розвиток 10

Регрес 10

Адаптація 10

Основні критерії адаптації: 10

Дезатаптація 10

Взаемозв'язок основних процесів людського буття. 10

Особистісний розвиток: потенціали, досягнення 11

Життєві цілі 11

Динамічна рівновага функціонування особистісної та напрцження 11

Розвиток особистості виявляється як безперервна зміна взаємодії із соціальним простором, його перебудови й розширення. 12

Процес самореалізації 12

Напруження самореалізації, яке перевищує ресурси саногенного потенціалу 12

досягає бажаного статусу - соціального, групового, особистісного 12

саногенний потенціал особистості 13

Контрольні питання 13

Література: 14

1. Поняття: гармонія-психічна стійкість-адаптація (дезадаптація, психологічна нестійкість, дисгармонія)

Такі поняття, як адаптація, психічна стійкість, гармонія мають антоніми:. Саме єдність ознак здоров'я і нездоров'я, стійкості й нестійкості, гармонії й дисгармонії виявляється в житті людини, одночасно відхиляючись у той чи інший бік.

Здоров'я пов'язували з рівновагою і гармонією вже в античні часи. Алкмеон трактував здоров'я як гармонію або рівновагу протилежно спрямованих сил (різних станів, теплого і холодного, активного і нерухомого тощо). Хвороба настає як наслідок єдиновладдя одного з таких елементів над іншими. За Платоном, здоров'я, як і краса, визначається пропорційністю, вимагає «згоди протилежностей» і виражається в розмірному співвідношенні душевного і тілесного.

Про дисгармонію особистості психологи і психотерапевти пишуть частіше, ніж про гармонію. Можливо, тому, що стан гармонії єдиний, а дисгармоній багато. Однак вивчення гармонії особистості актуально щонайменше з двох причин. По-перше, чимало розладів психіки починаються з різного ступеня глибини дисгармонії особистості. Оскільки початковим і бажаним (для повернення) станом є гармонія, необхідні якнайточніші знання про неї.