- •1.Поняття та ознакидежави. Атрибутидержави.
- •2.Поняття права .Основнітипиправорозуміння.
- •3.Правова держава. Ліберальна і Соціологічна правові держави.
- •4.Механізм держави та державний апарат.
- •5.Законодавча влада її функції.
- •6.Виконавча влада. Центральна та місцева.
- •7.Судова влада і судова система : змагальна і слідча.
- •8.Джерела права. Джерела права України.
- •9.Поняття та ознаки нормативно-правового акту.
- •10.Систематизація права.
- •11.Правові відносини.
- •12.Субєкти права. Поняття і зміст правосуб’єктності.
- •13.Поняття та зміст суб’єктивного права та юридичного обов’язку .
- •14.Юридичні факти і фактичні склади.
- •15. Поняття та форми реалізації права.
- •16.Поняття та ознаки застосування права . Ідеологія застосування права.
- •17.Стадії процесу застосування права. Правозастосовні акти.
- •18.Поняття та види тлумачення права. Засоби тлумачення права.
- •19.Прогалини у праві, засоби їх подолання й усунення.
- •20. Поняття ,структура властивості норм права.
- •21.Поняття та специфіка правосвідомості .Правова ідеологія та правова психологія.
- •22.Правова культура особистості та суспільства.
- •23.Правова система і система права як категорії юриспруденції .
- •24.Галузі права ієрархія галузей права в Україні.
- •25.Приватне право.
- •26.Публічне право галузі публічного права.
- •27.Матеріальне право. Галузі матеріального права.
- •28.Процесуальне право. Галузі процесуального права.
- •29.Правова система, правова сімя , види правових сімей.
- •30. Форми держави та її зміст.
12.Субєкти права. Поняття і зміст правосуб’єктності.
Суб'єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які беруть участь у конкретних правовідносинах, реалізують свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки.
Види суб'єктів правовідносин:
1. Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи): громадяни держави; іноземні громадяни; особи без громадянства (апатриди); громадяни двох або більше держав (біпатриди).
2. Колективні суб'єкти (організації): держава, її органи, підприємства та установи; державні утворення, адміністративно-територіальні одиниці; органи місцевого самоврядування; об'єднання громадян (партії, профспілки та ін.); комерційні організації; соціальні спільноти (народ, нація, етнічні групи та ін.).
Для того щоб бути учасником правовідносин, індивід або колектив повинні мати правосуб'єктність.
Правосуб'єктність (праводієздатність) — це здатність бути суб'єктом права.
Складовими правосуб'єктності є правоздатність, дієздатність та деліктоздатність.
Правоздатність — це передбачена нормами права здатність мати суб'єктивні права та виконувати юридичні обов'язки.
Є загальна (здатність мати будь-які права та обов'язки, що передбачені законодавством), галузева (здатність бути носієм прав та обов'язків у тій чи іншій галузі права) та спеціальна (професійна) правоздатність.
Правоздатність індивідів виникає з моменту народження та припиняється з настанням біологічної смерті. Жодна особа не може бути обмежена в правоздатності.
Правоздатність організацій виникає з моменту реєстрації статуту, положення в органах влади або з моменту видання компетентним органом акта про їх створення (якщо такі організації діють на основі загального положення про такого роду організації).
Дієздатність — це передбачена нормами права здатність особистими діями набувати юридичних прав та обов'язків.
Існує повна, неповна, часткова та обмежена дієздатність. Повністю недієздатними за рішенням суду визнаються особи, що мають тяжкі психічні захворювання.
13.Поняття та зміст суб’єктивного права та юридичного обов’язку .
Суб'єктивне право — це передбачена нормами права міра можливої поведінки учасника правовідносин. Іншими словами, це міра поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб.
Ознаки суб'єктивного права:
• можливість певної поведінки;
• можливість, яка належить лише уповноваженому суб'єкту, яка надається для задоволення інтересів уповноваженої особи;
• наявне у правовідносинах;
• є мірою можливої поведінки, порушення якої вважається зловживанням правом;
• існує лише відповідно до юридичних обов'язків;
• встановлюється нормами права;
• забезпечується (гарантується) державою.
Поняття та зміст юридичного обов'язку
Юридичний обов'язок — це передбачена нормами права міра необхідної поведінки учасника правовідносин. Іншими словами, це міра належної поведінки зобов'язаної сторони в інтересах уповноваженої особи.
Ознаки юридичного обов'язку:
• необхідність певної поведінки;
• обов'язок, покладений лише на зобов'язану особу;
• покладається з метою задоволення інтересів уповноваженої особи;
• існує лише у правовідносинах;
• є мірою необхідної поведінки;
• існує тільки відповідно до суб'єктивного права;
• встановлюється нормами права;
• забезпечується (гарантується) державою
