29.Правова система, правова сімя , види правових сімей.

Правова система — це комплекс взаємопов'язаних і узгоджених юридичних засобів, призначених для регулювання суспільних відносин та юридичних явищ, що виникають внаслідок такого регулювання.

Структуру правової системи становлять такі елементи:

• суб'єкти права — фізичні особи, організації та юридичні особи;

• правові норми та принципи;

• правові відносини, правова поведінка, юридична практика, режим функціонування правової системи;

• правосвідомість та правова культура;

• законність та правопорядок як результат взаємодії зазначених елементів.

Тому тип (сім'я) правової системи — це сукупність національних правових систем держави, які мають загальні риси, що виявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, домінуючих форм (джерел) і принципів права, систем права і законодавства, організації правових установ, насамперед судової системи, схожості правових категорій та понять.

1. Романо-германську сім'ю (тип) — у правовому житті суспільства головним є об'єктивне право, тобто законодавство (країни континентальної Європи — Італія, Франція, Німеччина та ін.). У ній виділяють дві правові групи:

• романська — Франція, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Італія, Іспанія та ін., де головною є національна правова система Франції;

• німецька — ФРН, Австрія, Швейцарія та ін., де головною є національна правова система Німеччини.

2. Англосаксонську сім'ю (тип) — у правовому житті суспільства основне значення має юридична практика, тобто адміністративний чи судовий прецедент (Англія, Північна Ірландія, СІНА, Канада, Австралія, Нова Зеландія, колишні колонії Британської імперії та ін.). У ній виділяють дві правові групи:

• англійське загальне право (Велика Британія та ін.);

• американське право (США, Канада та ін.).

3. Релігійно-традиційну сім'ю (тип) — у правовому житті суспільства головним є правова ідеологія, а в мусульманських державах — релігійна ідеологія. У ній виділяють три правові групи: • релігійно-общинна (мусульманська, індуська, християнська групи);

• далекосхідна традиційна (китайська, японська групи)

• звичаєва общинна (африканська група).

30. Форми держави та її зміст.

Форма держави є безпосереднім виразником і носієм її сутності і змісту (функцій) держави. Це складне суспільне явище, котре включає в себе три взаємопов'язані елементи: форму правління, форму державного устрою і форму державного режиму.

Форма правління - це спосіб організації державної влади, що включає в себе порядок утворення державних органів і розподіл компетенції між ними. Основними формами правління є монархія і республіка.

Монархія - це така форма правління, за якої вища державна влада здійснюється одноособово і переходить, як правило, за спадком.-Монархія виникла в умовах рабовласницького суспільства, проте основною формою державної влади стала лише при феодалізмі. В буржуазному суспільстві збереглися здебільшого формальні ознаки монархії.

Республіка-не така форма правління, за якої вища державна влада здійснюється виборними органами, котрі обираються наро-лом на певний строк.

Форма державного устрою - це спосіб поділу держави на певні складові частини та розподіл влади між нею та цими складовими.

Державний устрій може виявлятись у простій або складній формі. Простою формою державного устрою є унітарна держава. Унітарна держава - це форма устрою держави, окремі складові якої не мають суверенітету, усіх ознак державності. Верховна суверенна влада в унітарній державі повністю зосереджена в центрі, а складові держави (воєводства, області, графства) не мають ознак політико-державної самостійності. Деякі унітарні держави (Італія, Україна) включають автономні утворення.

Складними формами державного устрою є федерація і конфедерація. Федерація - цс держава, до якої входять кілька територіальних утворень, що володіють суверенітетом, або мають певні ознаки державності. Принцип федералізму полягає у розмежуванні сфер компетенції центральної влади та влади суб'єктів федерації. Цей принцип передбачає договірність у прийнятті спільних рішень, рівне представництво в органах центральної влади. Суб'єкт федерації наділяється установчою владою, має право прийняти власну конституцію, мати свою судову систему (США, Російська Федерація).

Конфедерація - це тимчасовий юридичний союз суверенних держав, який створюється для досягнення спільних цілей. За конфедеративного устрою держави, що стають членами конфедерації, зберігають свій суверенітет у внутрішніх і зовнішніх справах

Форма державного режиму - це сукупність методів і способів здійснення державної влади. Характер існуючого у певній державі режиму визначається обсягом повноважень влади, способами і методами її діяльності, ступенем свободи індивідів. Державний режим може бути демократичним і антидемократичним (авторитарним чи тоталітарним).

Демократичний режим формується у правових державах. Характерні ознаки:

- конституційне проголошення і здійснення соціально-економічних і політичних прав громадян і їх організацій;

дія принципу розподілу влади;

виборність і строковість повноважень центральних і місцевих органів державної влади;

офіційне визнання принципів законності і конституцій-ності;

наявність демократичного законодавства.

Антидемократичний режим характеризується:

ліквідацією або значним обмеженням прав і свобод громадян;

- забороною опозиційних партій;

- зосередженням необмеженої влади в руках глави держави чи уряду;

обмеженням ролі виборних органів державної влади і значним розширенням повноважень органів виконавчої влади; верховенством держави над правом.