- •1.Поняття та ознакидежави. Атрибутидержави.
- •2.Поняття права .Основнітипиправорозуміння.
- •3.Правова держава. Ліберальна і Соціологічна правові держави.
- •4.Механізм держави та державний апарат.
- •5.Законодавча влада її функції.
- •6.Виконавча влада. Центральна та місцева.
- •7.Судова влада і судова система : змагальна і слідча.
- •8.Джерела права. Джерела права України.
- •9.Поняття та ознаки нормативно-правового акту.
- •10.Систематизація права.
- •11.Правові відносини.
- •12.Субєкти права. Поняття і зміст правосуб’єктності.
- •13.Поняття та зміст суб’єктивного права та юридичного обов’язку .
- •14.Юридичні факти і фактичні склади.
- •15. Поняття та форми реалізації права.
- •16.Поняття та ознаки застосування права . Ідеологія застосування права.
- •17.Стадії процесу застосування права. Правозастосовні акти.
- •18.Поняття та види тлумачення права. Засоби тлумачення права.
- •19.Прогалини у праві, засоби їх подолання й усунення.
- •20. Поняття ,структура властивості норм права.
- •21.Поняття та специфіка правосвідомості .Правова ідеологія та правова психологія.
- •22.Правова культура особистості та суспільства.
- •23.Правова система і система права як категорії юриспруденції .
- •24.Галузі права ієрархія галузей права в Україні.
- •25.Приватне право.
- •26.Публічне право галузі публічного права.
- •27.Матеріальне право. Галузі матеріального права.
- •28.Процесуальне право. Галузі процесуального права.
- •29.Правова система, правова сімя , види правових сімей.
- •30. Форми держави та її зміст.
26.Публічне право галузі публічного права.
Для публічного права характерні наступні ознаки: орієнтація на задоволення публічних інтересів; однобічне волевиявлення суб’єктів права, що мають владні повноваження; ієрархічні відносини суб’єктів; перевага імперативних норм. Імперативність норм публічного права чітко виражає наказовий характер, коли їх обов’язковість поширюється на всіх учасників правовідносин у сфері компетенції державних органів і посадових осіб. У публічно-правових відносинах сторони виступають як юридично нерівноправні. Однією з таких сторін завжди виступає держава або її орган (посадова особа), наділений владними повноваженнями. У сфері публічного права відносини регулюються винятково з єдиного центра, яким є державна влада.
Публічне право виражає державні, міждержавні і загальні суспільні інтереси. До предмета регулювання публічним правом відносять: устрій і функціонування держави та її інститутів; основи правової системи, правотворчості і правозастосування; принципи, норми й інститути міждержавних відносин і міжнародних організацій.
До публічного права можна віднести наступні галузі: конституційне право; адміністративне; фінансове; адміністративно-процесуальне; кримінальне; кримінально-процесуальне; виправно-трудове; арбітражний процес; міжнародне публічне право; міжнародне гуманітарне право; екологічне право.
Межі між приватним і публічним правом досить хиткі, що значно впливає на їх співвідношення.
27.Матеріальне право. Галузі матеріального права.
Матеріа́льне право — сукупність норм системи права, що безпосередньо регулюють суспільні відносини і сукупність галузей права, в яких основний акцент робиться на встановлення прав і обов'язків суб'єктів.
Термін «матеріальне право» використовується в юриспруденції як поняття, що позначає такі правові норми, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини шляхом прямого, безпосереднього правового регулювання.
Норми матеріального права закріплюють форми власності, юридичне становище майна та осіб, встановлюють правовий статус, підстави і межі юридичної відповідальності і т. д.
Матеріальне право нерозривно пов'язане з процесуальним правом. Їх можна розглядати як юридичні категорії, що виражають єдність двох сторін правового регулювання: безпосередньої юридичної регламентації суспільних відносин і процесуальних форм судового захисту цих відносин.
Деякі галузі матеріального права
конституційне право
муніципальне право
адміністративне право
фінансове право
господарське право
цивільне право
житлове право
митне право
аграрне право
сімейне право
екологічне право
трудове право
кримінальне право
28.Процесуальне право. Галузі процесуального права.
Процесуа́льне право — сукупність норм системи права, що безпосередньо регулюють суспільні відносини і сукупність галузей права, в яких основний акцент робиться на порядок захисту порушеного права в судових органах.
Процесуальне право нерозривно пов'язане з матеріальним правом. Їх можна розглядати як юридичні категорії, що виражають єдність двох сторін правового регулювання: безпосередньої юридичної регламентації суспільних відносин і процесуальних форм судового захисту цих відносин.
Галузі процесуального права входять до публічної частини права, і процесуальні відносини існують за наявності суб'єктів влади.
Норми галузей матеріального права спрямовані на регулювання суспільних відносин в їх дійсному існуванні. Процесуальна процедура — це порядок реалізації матеріальних прав, коли ці права оспорюються або порушуються, тобто для застосування і відновлення порушених прав необхідна певна процедура.
Отже, процесуальне право виникло як необхідність реалізації (шляхом захисту) норм матеріального права[1].
Процесуальні норми (норми процесуального права) називають вторинним (по відношенню до матеріально-правових норм) регулятором суспільних відносин[2].
Окремі галузі процесуального права[ред. • ред. код]
цивільно-процесуальне право
господарсько-процесуальне право
кримінально-процесуальне право
адміністративно-процесуальне право
конституційно-процесуальне право
право, що регулює третейський процес
міжнародне процесуальне право[3].
