Міністерство освіти і науки України

Хмельницький національний університет

Кафедра соціальної роботи і соціальної педагогіки

ДЦП у дітей

Робота студентки групи СП-13-1

Литвин Юлії

Зміст

1. Причини виникнення ДЦП у дітей, психофізіологічні особливості дітей з ДЦП

2. Специфіка пізнавального та емоційно-особистісного розвитку дітей з церебральними паралічами

2.1 Особливості емоційно-особистісного розвитку дітей з церебральними паралічами

2.2 Особливості пізнавальної діяльності у дітей з церебральними паралічами

Глава 3. Лікувально-корекційна робота при дитячому церебральному паралічі

3.1 Рання стимуляція психічного та мовного розвитку

3.2 Кондуктивне виховання і рання логопедична робота при дитячому церебральному паралічі (ДЦП)

3.3 Розвиток рухових функцій

Висновок

Список літератури

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) позначає групу рухових розладів, що виникають при ураженні рухових систем головного мозку і які з нестачі чи відсутності контролю з боку нервової системи за довільними рухами.

В даний час проблема ДЦП набуває не тільки медичну, а й соціально-психологічну значущість, так як психомоторні порушення, рухова обмеженість, підвищена дратівливість заважають таким дітям адаптуватися до життя в суспільстві, засвоювати шкільну програму. За несприятливих обставин ці діти не можуть реалізувати свої здібності, не має можливості стати повноправними членами суспільства. Тому особливо актуальною є проблема корекції негативних проявів дитячого церебрального паралічу.

Проблема ДЦП розглянута в роботах: Архипової Є.Ф. (1989), Бадалян Л.О., Журби Л.Т., Тімоніна О.В. (1989), Данилової Л.А. (1997), Лалаева Р.І. (1990), Мастюкова Є.М. (2005), Шипіцина Л.М., Мамайчук Л.М. (2001) та ін

Мета дослідження: вивчити психофізіологічні особливості розвитку дітей з дитячим церебральним паралічем.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Дослідити основні прояви ДЦП у дітей.

2. Вивчити специфіку пізнавального та емоційно-особистісного розвитку дітей з церебральними паралічами.

3. Встановити особливості лікувально-корекційної роботи при дитячому церебральному паралічі.

Об'єктом дослідження є прояви дитячого церебрального паралічу.

Предмет дослідження - психофізіологічні особливості розвитку дітей з дитячим церебральним паралічем.

1. Причини виникнення дцп у дітей, психофізіологічні особливості дітей з дцп

Термін дитячий церебральний параліч (ДЦП) позначає групу рухових розладів, що виникають при ураженні рухових систем головного мозку і які з нестачі чи відсутності контролю з боку нервової системи за довільними рухами.

При ДЦП має місце раннє, зазвичай внутрішньоутробне пошкодження або недорозвинення мозку. Причини цих порушень можуть бути різними: це різні хронічні захворювання майбутньої матері, а також перенесені нею інфекційні, особливо вірусні захворювання, інтоксикації, несумісність матері і плода за резус-фактором чи групової належності та ін Факторами можуть бути недоношеність або перекошене плоду.

У деяких випадках причиною ДЦП може бути акушерський травматизм, а також затяжні пологи з обвиттям пуповини навколо шийки плоду, що призводить до пошкодження нервових клітин головного мозку дитини в зв'язку з браком кисню. Іноді ДЦП виникає після народження внаслідок інфекційних хвороб, які ускладнюються енцефалітом (запаленням мозкової речовини), після важких ударів голови. ДЦП, як правило, не є спадковим захворюванням.

При диференціальному діагнозі ДЦП з різними руховими розладами перш за все слід враховувати дані анамнезу. В анамнезі дітей, які страждають на церебральний параліч, часто є вказівки на патологічний перебіг вагітності у матері і родову травму з застосуванням акушерських методів допомоги породіллі.

Дитина зазвичай народжується в асфіксії, часто з ознаками внутрішньочерепної травми: оцінка за шкалою Апгар низька - 2-6 балів, при оптимальній 9-10 балів (Мастюкова Є.М., 1999).

У період новонародженості у дітей з ДЦП часто відзначається загальне занепокоєння, тремор (тремтіння ручок, підборіддя), підвищення або, навпаки, різке зниження м'язового тонусу, іноді відзначаються збільшення розмірів голови, підвищення сухожильних рефлексів, відсутність або слабкість крику, порушення смоктання за рахунок слабкості смоктального рефлексу, нерідко мають місце судоми.

Вже в перші місяці життя проявляється відставання психомоторного розвитку, яке поєднується із запізненням в згасанні безумовно рефлекторних рухових автоматизмів, серед яких найбільше значення мають так звані позотоніческіе рефлекси. При нормальному розвитку до 3 місяців життя ці рефлекси вже не виявляються, що створює сприятливі умови для розвитку довільних рухів. Зберігання навіть окремих елементів цих рефлексів після 3-4 місяців життя є симптомом ризику або ознакою ураження ЦНС.

Серед рефлексів, несприятливо впливають на розвиток моторики, найбільше значення мають наступні.

Лабіринтовий тонічний рефлекс, який проявляється при зміні положення голови дитини в просторі. Так, в положенні на спині при виразності цього рефлексу наростає тонус м'язів-розгиначів. Це визначає характерну позу дитини на спині: голова закинута назад, стегна приведені, повернуті всередину, при важких формах ДЦП - перехрещені; руки розігнуті в ліктьових суглобах, долоні повернені вниз, пальці стиснуті в кулаки.

При вираженості лабіринтового тонічного рефлексу в положенні на спині дитина не піднімає голову або робить це з великими труднощами. Він не може витягнути руки вперед і взяти предмет, підтягтися й сісти, піднести руку або ложку до рота. Це перешкоджає розвитку навичок сидіння, стояння, ходьби, самообслуговування, довільного захоплення предмета під контролем зору (Мастюкова Є.М., Московкина А.Г., 2002).

У положенні дитини на животі вплив цього рефлексу проявляється в підвищенні тонусу м'язів-згиначів, що визначає характерну позу: голова і спина згинаються, плечі витягуються вперед і вниз, руки зігнуті під грудною кліткою, кисті стиснуті в кулаки, стегна і гомілки наведені й зігнуті, тазовий відділ тулуба піднятий. Така вимушена поза гальмує розвиток довільних рухів: лежачи на животі, дитина не може підняти голову, повернути її в бік, витягнути руки для опори, стати на коліна, прийняти вертикальне положення, повернутися з живота на спину.

Відставання моторного розвитку та порушення довільних рухів становлять структуру ведучого дефекту і пов'язані з ураженням рухових зон і призводять шляхів головного мозку.

У залежності від важкості ураження може спостерігатися повна або часткова відсутність тих чи інших рухів. При цьому страждають, в першу чергу, найбільш тонкі диференційовані рухи: поворот долонь і передпліч вгору (супінація), диференційовані рухи пальців рук. Обмеження довільних рухів при ДЦП завжди поєднується із зниженням м'язової сили (Мастюкова Є.М., Московкина А.Г., 2002).

Обмеженість або неможливість довільних рухів затримує розвиток статичних і локомоторних функцій.

У дітей з церебральним паралічем порушена вікова послідовність формування рухових навичок. Моторне розвиток у дітей з церебральним паралічем не просто затримано в темпі, а якісно порушено на кожному віковому етапі. Є декілька форм дитячого церебрального паралічу в залежності від пошкодження певних систем мозку.