3. Поняття та предмет екологічного права

Термін «екологія» був уведений у наукову термінологію у 1866 році німецьким біологом Е. Геккелем, який визначив екологію як вчення про умови існування живих організмів у взаємодії з середовищем, у якому вони існують (у межах біології). Еко­логічне право дослівно означає право про вчення про взаємодію організмів із сере­довищем. Великий тлумачний словник сучасної української мови подає «довкілля» як навколишнє середовище, оточення, у якому існує жива істота, організм.

Предметом є екологічні відносини, які існують у сфері взаємодії суспільства й природи та спрямовані на охорону довкілля, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічно безпеки та формування й збереження екомережі. Передусім йдеться про групу відносин, які спрямовані на охорону довкілля.

Друга група відносин, які належать до предмета права довкілля, стосується раціонального використання природних ресурсів. Ці відносини у своєму первинному класичному вигляді характеризували взаємодію суспільства і природи, що виража­ються в елементарному використанні природних ресурсів без будь-якої охорони останніх у процесі такого використання. В юридичній літературі цю групу відносин називають іноді природноресурсовими відносинами. Вони є визначальними також відносинами щодо забезпечення екологічної безпеки

Відносини щодо збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та при­родних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Цю групу відносин у навчальній та науковій літературі для деяких поресурсових галузей права: земельно­го, водного, лісового та гірничого. Однак предмети цих галузей вважаються все ж похідними від інтегрованого предмета права довкілля

Третю групу у структурі предмета цієї галузі права формують відносини, пов'язані із забезпеченням проголошеного Конституцією України (ст. 50) права гро­мадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля. У юридичній літературі їх зазвичай називають відносинами у сфері формування, збереження та раціонального, невиснажливого використання екомережі.

4. Об'єкти екологічного права.

Під об'єктами права в широкому значенні розуміють майнові, природні і духовні блага, з приводу яких виникають правовідносини. Об'єктами екологічного права є природні блага, які існують без участі людини або з певною її участю (штучне відтво­рення природних об'єктів). Слід мати на увазі, що не всі природні явища можуть бути об'єктами екологічного права. Деякі природні явища не піддаються правовому впли­ву, зокрема, водні відливи і приливи, грозові явища, виверження вулканів тощо. От­же, об'єктами екологічного права можуть бути ті природні явища, з приводу яких можливе виникнення суспільних відносин з їх правовим регулюванням.

Довкілля. Навколишнє природне середовище.

Природні об'єкти (земля, надра, води, ліси, нелісова рослинність, тваринний світ, атмосферне повітря)

Природні ресурси (земельні, мінеральні, водні, лісові, фауністичні, екологічні, економічні, енергетичні, кліматичні)

Природні комплекси ()заповідники, заказники, національні природні парки, па- мятки природи, курортні, зелені приміські зони, типові рідкісні ландшафти, лісопарки, заповідні урочища, дендорологічні і зоологічні парки, ботанічні сади, заповідні уро­чища, .

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» виділяють навколишнє природне середовище в цілому та три його головні елементи:

• природні ресурси;

• природні території і об'єкти, що підлягають особливій охороні;

• здоров'я і життя людей.

Земля належить до основних природних об'єктів і входить до складу єдиної еко­логічної системи як невід'ємна її частина.