1. Загальна характеристика екологічних проблем у світі та в Україні.

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними зако­нами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні деформації народного господарства, за яких перевага надавалася ро­звитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Це бу­ло можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та еко­номічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкіл­ля.

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхне­вих і підземних вод, атмосферного повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі про­цеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України.

Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її довгочасними медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

Роль права на шляху їх вирішення.

Вирішення даних питань потребує централізованого регулювання держави та узгодження дій усієї світової спільноти. Будь-які заходи що визнаються необхідними для усунення тієї чи іншої проблеми потребують для їх без сумнівного виконання чіткого закріплення у законодавстві та нормах права. При тому їх вираження повинно бути не лише у зобов’язуючих нормах, а й у заборонних та караючих із суворими санкціями за їх порушення.

Еколого-правова політика України на сучасному етапі розвитку.

Проголошена національна екологічна політика базується на органічному поєднанні вирішення економічних та екологічних проблем у процесі соціально-економічного реформування нашого суспільства, створенні умов для розв'язання екологічних проблем.

Еколого-правова політика України на сучасному етапі розвитку повинна здійснюватись за такими напрямами:

• Правовий –

1) розробка та впровадження нормативно-правових актів, що створюють умови для реалізації уже існуючих законів та підзаконних актів

2) розробка та затвердження нових законів («Про екологічну безпеку», «Про небезпечні відходи»)

3) систематизація законодавства, кодифікація, тощо

• Економічний – державне планування (відбір проектів, економія сировини та матеріалів), екологічне стимулювання та контроль з боку держави (система штрафів, заохочувальні виплати)

• Інформаційно-технологічний – розробка та впровадження науково ємних, мало- та безвідходних технологій, моніторинг стану довкілля, прогноз розвитку екологічного стану довкілля

• Світоглядний – виховання раціонального та бережливого ставлення до довкілля, забезпечення активності громадян у захисті природи.

2. Становлення та розвиток екологічного права України.

1. Етап до 1917: всі природні ресурси були об'єктами права власності - мав там пан кусок лісу і він за ним дивився

2. Етап 1917-1968 року. - виникнення екологічного права в рамках земельного права. Переважав природо ресурсний підхід. Впорядковувалося господарське вико­ристання окремих ресурсів. (Були ухвалені Земельний Кодекс РФ (1922); лісовий ко­декс 1932; положення про надра і їх розробку; декрет про полювання)

3. етап 1968-1990 - відокремлення від земельного права лісового, надрового, водного права і ухвалюються відповідні Основи законодавства. Створюється єдиний орган управління, вводяться платежі за природокористування, запровадження експертизи

4. етап 1991 - до сьогодні: формування українського права довкілля

Наукове обґрунтування проблема захисту довкілля з'являється тільки у XX ст.

Законодавче закріплення вона дістає лише в його другій половині. починаючи з 80-х

років минулого століття. Тоді у Віснику Московського університету було організовано так званий "круглий стіл", який присвятили виробленню концепції екологічного права, де чимало науковців підтримали саме за таку назву цієї галузі права і навчальної дисципліни.

Система екологічного законодавства, що склалася в Україні протягом 1960— 1991 рр., значною мірою була або компіляцією союзного законодавства колишнього СРСР, або наслідком конкретизації його з врахуванням деяких місцевих умов.

Сьогодні можна говорити, що в Україні вже виросло «екологічне дерево», що у нашій державі склалася національна система екологічного права як комплексна га­лузь права, що об'єднує правові форми і правові відносини, які виникають у процесі взаємодії суспільства і природи.