Ой, чого ти, дубе, на яр похилився

(козацька лірична)

1. Ой, чого ти, дубе ,на яр похилився

Ой чого, козаче, не спиш зажурився.

2. Гей, мене чарують зорі серед ночі

Не дають заснути серцю милі очі.

3. Ти лети мій коню степом і ярами,

Розбий мою тугу в бою з ворогами.

-19-

Їхали козаки (гурт «тінь сонця»)

1. Їхали козаки, їхали по полю,

І лунала пісня про їхнюю долю,

Про їхнюю долю про справжнюю волю.

Їхали козаки на конях по полю. (2)

2. Їхали козаки та й пісню співали

Про те, як любили і як воювали

За рідную землю, за батьків і друзів,

І за спів дівочий, що дзвенитьу лузі. (2)

3. Ой у лузі, лузі тая пісня ллється,

А дівоче серце як пташина б'ється...

Віддала кохання хлопцю молодому.

Їхали козаки, їхали додому. (2)

-20-

Мій лицарський хрест (гурт «тартак»)

Дихає ліс, пташка на гіллі

Пісню співає, що тішить мій слух.

Я довго ріс –йшов через цілі,

Що тіло гартують і зміцнюють дух.

Тиха роса зіб'ється з трав

Криком "вперед!", дружним тупотом ніг.

Я тут знайшов те, що шукав,

Славу здобув і себе переміг!

Приспів:

Мій лицарський хрест – моя нагорода

За те, що не впав, за те, що не втік!

Мій лицарський хрест –яскрава пригода,

Що буде тривати в мені цілий вік!

Мій лицарський хрест...

Плинуть роки, їх заметілі

Скроні мої пофарбують у сніг.

Я завдяки шрамам на тілі,

В пам'ять свою закарбую усіх.

Друзів моїх та ворогів -

Кого любив і кого вбивав...

Може чогось я не зумів,

Та не згубив, не програв, не продав...

Приспів.

-21-

Тим, що загинули, й тим, що вижили,

Слово своє вдячно присвячую.

Хай ворог зиркає очима хижими,

Нехай гарчить – мені не лячно!

Хто вріс корінням, той не зламається.

Хто має стержень, той не зігнеться.

Любов до матері – найкраща порадниця.

Любов до вітчизни – ідея серця.

Лицарський хрест – відзнака для обраних –

Не завжди на грудях, а в діях і звершеннях.

Для тих, що в боях ставали хоробрими.

Для тих, що в атаки здіймалися першими.

Не відступитися від слова сказаного –

Дерти руками, зубами гризти.

У світі багато брудного й заразного,

Але той, хто хоче, залишається чистим!

-22-

Меч арея

(сл. і муз. Живосила Лютого)

1. Гуркоче грім в ковальні Бога.

Стоять вої з кісьми до плеч.

Рука зсивілого Сварога

Кує Арею моцний меч.

І ось знаряддя вже готове,

Відблиснув меч в люстрах небес.

Меча окропила Покрова,

А Рід нарік його Чаркес.

Приспів:

На позір Перунова Полка

Піднімає меч Ареєва рука -

На могутній дух, на захист нам,

На погибель злим підступним ворогам.

Гримне Небо – і тремтить Земля,

Меч Арея Русь з неволі визволя.

На Вкраїні хай пощезне враг,

Меч Арея поверне нам рідний стяг.

2. Чаркес – чарівний меч Арея–

Тримали Тур і Святослав.

Не раз Аратту і Борею,

І Русь він щиро захищав.

Тримав Гатило – Богом даний,

Тримали витязі-князі,

Тримали лицарі-гетьмани,

А зараз він в твоїй руці.

Приспів:

-23-