На сторожі волі:

1. Б'ють литаври, мов Дніпра пороги,

Топчуть коні росянисту ніч,

Майорить корогва кошового –

У похід рушає славна Січ.

Килимом прослалось Поле Дике,

Чути знову отамана клич:

– Наш козацький батько – Луг Великий,

Наша мати – Запорозька Січ!

Приспів:

Ми – діти Хортиці, діти Запорожжя,

На подвиг Україна нас зове.

Стоїть віками волі на сторожі

Священне Військо Запорозьке Низове.

2. Наша воля виплекана битвами,

Дихає обіймами століть.

І степами сизо-оксамитними

Запорозька славонька летить.

Звуками бандури степ наповниться,

А Дніпро-Славута заспіва.

І зрадіє стародавня Хортиця,

Що душа козацька ожива.

-15-

Отаман сірко:

1. Розлива сонце ручаї рожеві,

Розвива вітер вуса кобзареві.

Ой сідай, кобзарику, під курганом,

Заспівай на могилі отамана.

Пригадай, діду, думи старовинні,

Повертай славу рідній Україні.

Не мовчи, дзвінкострунна кобза в полі,

Знов звучи, пісня про козацьку долю, гей, гей!

Приспів: (2р)

Пам'ятають кручі, Славутич-ріка.

Славнії діла отамана Сірка –

Там, за порогами, степом-дорогами

Досі гуляє душа козака.

2. Вигравай, вигравай, кобзаре сивий,

Нас навчай честі та козацькій силі.

Не мовчи, розкажи нам, як жилося

На Січі легендарним запорожцям.

Лине спів, розливається по полю,

Вчить синів шанувати вольну волю.

Не змовка дума, що до серця близька,

Про Сірка та його хоробре військо, гей, гей!

-16-

Про кармалюка

(козацька дума)

1. За Сибіром сонце сходить, хлопці, не зівайте:

Ви на мене, Кармалюка, всю надію майте!

2. Повернувся я з Сибіру, та не маю долі,

Хоч, здається, не в кайданах, а все ж не наволі.

3. Маю жінку, маю діти, та я їх не бачу...

Як згадаю про їх долю– сам гірко заплачу!

4. Куди піду, подивлюся,–скрізь багач панує,

У розкошах превеликих і днює й ночує.

5. Убогому, нещасному – тяжкая робота,

А ще гіршая неправда– вічная скорбота!

6. Зібрав собі славних хлопців. Що ж кому до того?

Засідаєм при дорозі ждать подорожнього.

7. Чи хто іде, чи хто їде, так час нудно ждати,

Що не маю пристанища, ані свої хати.

8. Асесори, ісправники за мною ганяють,

Більше ж вони людей вбили, як я гріхів маю!

9. Зовуть мене розбійником, що людей вбиваю,–

Я багатих убиваю, бідних награждаю.

10. З багатого хоч я візьму, убогому даю;

А так гроші розділивши, гріха я немаю.

-17-

Сім шляхів

1. За горою дзвони дзвонять дзінь-дзінь-дзінь.

Серце леться, серце рветься в далечінь,

Сонце сяє, місяць сяє у горі,

Козак коника сідлає на зорі.

2. В нього мати гостра шабля при боці,

Його бітько лук зі стрілами в руці,

А сестриця то зірниця молода,

А що милої немає не біда,

Пр.: Гей-гей-гей їдуть зранку вдень вночі з Чортомлинської січі

Гей, гей, гей, степом, полем через гай, отамане прощавай!

3. За порогом три дороги раз, два, три,

А за рогом ще чотири чотири,

Сім доріг моєї долі сім шляхів

А за ними в дикім полі сім вітрів.

4. Сім вітрів мене зустрінуть раз,два, три,

Порятують від раптової біди,

В чистім небі чорні хмари розженуть

І покажуть козакові вірну путь.

-18-