Текст 22. Як дзв(е,и)нять сніжинки

Це було темного з(е,и)мового веч(ь?)ора. Сонце сховалось (за)обрій. Зарож(е,и)вів сніговий килим. Стало (тихо)тихо. Зам(е,и)р(е,и)хтіли зорі (в)гл(е,и)бокому небі. Раптом (з)півноч(и,і) насунула ч(ь?)орна хмара. Пл(е,и)ве (над)снігами. Пот(е,и)мнів сніговий килим. Падают(ь?) сніжинки (на)землю. Тихо лягают(ь?) (на)поле на ліс на дорогу. Я пр(е,и)слухаюсь (до)тихого снігопаду і чую ніжний дзвін. Немов десь (далеко)далеко бр(е,и)нит(ь?) в(е,и)лика кр(е,и)шталева чаша до яко(і,ї) доторка(є,ї)т(ь?)ся срібний молоточ(ь?)ок.

Що воно дзвонит(ь?)(.?!) Іду пр(е,и)слухаюся. Дзвін лине від маленько(і,ї) ялин­ки що росте (у)нас на шкільному подвір(ь,’)ї. Вслухаюся і д(е,и)вуюся. То дзв(е,и)нять маленькі сніжинки. В(е,и)сять на ял(е,и)нкових гілок(ь?)ках дотор­кают(ь?)ся одна (до)одно(і,ї), (не)мов срібні дзвінок(ь?)ки. І дзв(е,и)нять дзв(е,и)нять. Аж місяць пр(е,и)слуха(є,ї)т(ь?)ся.

(108 слів) (В.Сухомлинський)

Розділ іі. З історії рідного краю Текст 23. Ворскла

Після п(е,и)р(е,и)моги над шведами (П,п)(е,и)тро І пов(е,и)рнувся (до)дому. Він заїхав до (С,с)анжар зуп(е,и)нився біля річ(ь?)ки. Цар зам(е,и)лувався навколишн(й,ь)ою пр(е,и)родою. Потім (з,с)в(е,и)лів дати йому дзеркало але б(е,и)ручи (з)рук слуги (не)втримав воно висл(е,и)знуло і шубовснуло (в)річ(ь?)ку. Темна блакить (на)завжди проковтнула царс(ь?)ку річ(ь?). П(е,и)тро І ро(з,с)гнівався (на)слугу але (в)раз засміявся / Вор стекла! / сказав він захопл(е,и)но. Місцеві люди що стояли (не)далеко почули це. Про цей випадок вони ро(з,с)казували іншим. Російс(ь?)ке «стекло» пр(е,и)брало укра(і,ї)нс(ь?)ке «скло». Ві(д,т)так назва річ(ь?)ки – (В,в)орскла.

(75 слів) (І.Пасашкова)

Текст 24. Тарасова кр(е,и)ниця

Малим хлопцем (Т,т)арас (Ш,ш)евченко разом (зі)сво(і,ї)м дідом (І,і)ваном хо­див пішки до (М,м)атронинс(ь?)кого монаст(е,и)ря що в (Ч,ч)игиринс(ь?)кому ра(й,ь)оні.

Йшли вони довго хоч(ь?) вийшли (з)дому ще (в)ранці. (На)дворі була спека і подорожні пр(е,и)томилися. Сіли поїли що (Б,б)ог послав захотілося пити. Ось (не)подалік вони й запр(е,и)мітили маленьке дж(е,и)рельце і почали ро(з,с)грібати навколо. (Не)забаром зві(д,т)ти забила вода. Та ще ж яка смач(ь?)на(.?!) Нап(е,и)лися ві(д,т)почили і пішли далі.

А впоря(д,т)кована ними кр(е,и)ничка зал(е,и)шилася й існує (до)наших днів тамуючи спрагу багат(й,ь)ох людей слав(е,и)т(ь?)ся своєю цілющою смач(ь?)ною водою.

I наз(е,и)вают(ь?) її люди (Т,т)арасовою.

(90 слів) (За календарем)

Текст 25. Ярослав будує місто

Коли (Я,я)рослав був у (Н,н)овгороді пр(е,и)йшла (до)н(й,ь)ого звістка що п(е,и)ч(е,и)ніги взяли (в)облогу (К,к)и(є,ї)в. Ярослав зібрав багато во(і,ї)нів і вирушив до (К,к)и(є,ї)ва. Зіткнувся він (з)ворогами (на)тій горі де зараз сто(і,ї)т(ь?) собор (С,с)офі(і,ї). Було тут тоді поле чисте (за)містом.

Почалас(ь?) жорстока січа і ледве (до)вечора (з,с)долав лютих ворогів (Я,я)рослав. Кинулис(ь?) п(е,и)ч(е,и)ніги тікати (в)усі боки і (не)знали куди бі(г,х)ти. Одні тонули (в)річ(ь?)ках інші в болотах.

(На)чес(ь?)ть п(е,и)р(е,и)моги заклав (Я,я)рослав місто в(е,и)лике біля того міста / (З,з)олоті ворота. А ще (з,с)будував і оздобив золотом собор (С,с)офі(і,ї) красою якого захоплюют(ь?)ся люди й (по)нині.

Любив (Я,я)рослав книги. Зібрав скорописів багато і п(е,и)р(е,и)кладені вони (з,с)грец(ь?)кого п(е,и)сьма на слов(ь,’)янс(ь?)ке.

(100 слів) (За В. Близницем)