Текст 6. Бер(е,и)зень

Ось і бер(е,и)зень пр(е,и)летів (до)нас на білих крилах. Ми вже давно ч(е,и)кали (на)н(й,ь)ого ходили виглядати (на)луки (до)лісу (до)круч(и,і). Він ще (не)пр(е,и)ніс нам (ні)з(е,и)лених л(е,и)сточків (ні)з(е,и)лено(і,ї) травиці (ні)яскравих квітів. Ще жита і пш(е,и)ниці сплят(ь?) під сніговою ковдрою. Але вже пухнасті котики (на)лозі усміхнулися б(е,и)р(е,и)зневому сон(ь?)цю. I нам радісно ві(д,т) того усміху.

Бер(е,и)зень пр(е,и)ніс нам наді(і,ї). Хоча ще й морозец(ь?) ранковий (за)носа вщ(е,и)пне але (в)день сон(е,и)чко (л,лл)є своє лагідне т(е,и)пло (на)землю. Хай з(е,и)ма ще показує свій норов хай вірить у свою силу. Але ми вже (не)вір(е,и)мо. Нам уже запахло в(е,и)сною. Чуют(ь?) запах в(е,и)сни і с(е,и)нич(ь?)ки. Вони вже гімни в(е,и)сні співают(ь?). М(е,и)не ще тижден(ь?) другий. Настане справжня в(е,и)сна.

(97 слів) (3 журналу)

Текст 7. Осінь

Пр(е,и)йшов вер(е,и)с(е,и)нь. Після душного літа після с(е,и)рпневих теплих днів настала золота осінь.

(По)узлі(с,сс)ях ще р(а,о)стут(ь?) гриби / ч(е,и)рвон(а,о)г(а,о)лові підосичники з(е,и)л(е,и)нуваті й рожеві с(е,и)ро(і,ї)жки сли(з,с)(ь?)кі груз(ь?)ді і запашні рижики. (На)старих в(е,и)ликих п(е,и)ньках тулят(ь?)ся один (до)одного тонконогі опеньки.

(У)мохових болотах нам(е,и)стинками ро(з,с)сипана (по)купинах ч(е,и)рвона журавлина. (На)освітлених сонцем лісових галяв(е,и)нах ч(е,и)рв(а,о)ніют(ь?) кетяги горобини.

Чисте й прозоре повітря. Далеко чути звуки гучно линут(ь?) голоси. (На)дні лісового струмка видно кожен камін(ь?)чик кожну тонен(ь?)ку тра­винку. (По)пр(а,о)зорому в(е,и)сокому небу біжат(ь?) та й біжат(ь?) хмарки. Яс­но(і,ї) тихо(і,ї) днини літає (над)з(е,и)млею сідає (на)обли(ч,чч)(а,я) павутина.

(88 слів) (I. Соколов-Микитов)

Текст 8. Яс(е,и)нець

Пролітав дрібний сніжок осідав білими купками (між)гру(д,т)ками. (Не)наче тополиний пух, сніжинки тулилися край дороги западали між корі(н,нн)ям д(е,и)рев віялис(ь?) (по)ст(е,и)(ж,ш)ках. Д(е,и)рева стояли (у)білім мар(е,и)ві. Іній ще (з)ноч(и,і) густо вкрив кожну гілоч(ь?)ку посріблив оч(е,и)рети і осоку. А (на)ставу проти раніш(ь?)н(й,ь)ого сон(ь?)ця в(е,и)блискував яс(е,и)нець. Цей перший л(й,ь)одок був рівний і чистий, як скло. Ніч(ь?) була тиха і місяч(ь?)на. Ще (з)вечора брав мороз пощипував дітвору (за)носики і (за)вушка а десь опівноч(и,і) скував б(е,и)р(е,и)ги і засклив ставок суцільною дз(е,и)ркальною ши(б,п)кою. Промі(н,нн)я ві(д,т)свічувалос(ь?) (в)тому дзеркалі і край бер(е,и)га витань(й,ь)овували соняч(ь?)ні зайчики.

(96 слів) (В. Грінчак)

Текст 9. (Не)п(е,и)р(е,и)дбачена з(е,и)ма

(В)ночі випав сні(г,х). Він засипав дороги подвір(ь,’)я зрівняв (з)узгір(ь,’)ями річку пр(е,и)м(ь,’)яв (до)з(е,и)млі кущі та гі(л,лл)я д(е,и)рев. Запорошив бур(ь,’)яни. (В)ранці усі жит(е,и)лі с(е,и)ла вийшли ро(з,с)ч(е,и)щати сте(ж,ш)ки й дороги. А коли піднімався віт(е,и)р, все очищ(е,и)не знову було закидане. Сні(г,х) ніби гра(є,ї)т(ь?)ся (з)люд(ь?)ми щедро ро(з,с)кидаючи сво(і,ї) запаси.

Так пр(е,и)йшла з(е,и)ма яку вже (ні)хто (не)ч(е,и)кав. Все навколо закурилося зад(е,и)міло. Вітер в(ь,’)южив холодну снігову п(е,и)люку і сипав нею скрізь.

Потім (з,с)тихла зам(е,и)тіль так (не)сподівано, як і почалася. Ніби ві(д,т)чуваючи своє шви(д,т)ке закінче(н,нн)я з(е,и)ма особливо сильно почала морозити землю. Але кожного дня рум(ь,’)яне сонце підніма(є,ї)т(ь?)ся все вище і пр(е,и)гріває все біл(ь?)ше. Вже можна ві(д,т)чути л(е,и)геньке т(е,и)пло його промі(н,нн)я.

Кожен знає що скоро з(ь,’)явит(ь?)ся в(е,и)сна.

(114 слів) (3 журналу)