Текст 44. Без в(е,и)рби і калини нема (у,у)кра(і,ї)ни

Ми ж(е,и)в(е,и)мо в (У,у)кра(і,ї)ні і люб(е,и)мо її гарну співучу мову її пр(е,и)крас­них людей її пишну пр(е,и)роду. Наша з(е,и)мля красива й щедра. Росте і жито і городина цвітут(ь?) квіти зріют(ь?) плоди. Але особливою любов(ь,’)ю кор(е,и)сту(є,ї)т(ь?)ся (у)нас калина.

Росте калина по тінистих лісах (в)гаях і дібровах (на)схилах на узлі(с,сс)і на лісових галяв(е,и)нах. Садят(ь?) калину і біля хат.

В(е,и)сною калина ро(з,с)квітає і стає гарною, мов дівчина в білому вбра(н,нн)і.

Ягоди калини люблят(ь?) і люди і птахи. (На)смак вони кислі і трохи гіркуваті але дуже корисні: і лікуют(ь?) і надают(ь?) бад(й,ь)орості.

Колись давно проводжаюч(и,і) сина (в)далеку дорогу мати напувала його кал(е,и)новим чаєм а (з,с)собою давала хліб (із)калиною.

Коли в домі свято на стіл поряд (із)хлібом кладут(ь?) калину. (124 слова) (3 журналу)

Розділ V. Культура спілкування Текст 45. Чарівні сл(а,о)ва

Ми часто говоримо один одному: бажаю тобі вс(й,ь)ого доброго ба­жаю тобі добра і щас(ь?)тя. Це (не)тільки вияв ввічл(е,и)вості. Ми в(е,и)ражає­мо ще й свою людс(ь?)ку сутніст(ь?). У словах здрастуйте доброго здоров(ь,’)я наше ставл(е,и)ння до найбільшо(і,ї) ці(н,нн)ості / людини. (Не)сказати людині здрастуйте / значить виявити своє моральне (не)вігластво. Слово здрастуйте має чудодійну властивіс(ь?)т(ь?). Воно пробуджує почу(т,т­т)я взаємного довір(ь,’)я (з,с)ближує людей ві(д,т)кр(е,и)ває їм душі.

Зв(е,и)ртаючись один до одного (з)проха(н,нн)ям ми говоримо: будь лас­ка. (У)ц(й,ь)ому простому і чудовому вислові що здатний чудодійно впл(е,и)­вати захована наша повага до гідності людини шанував(н,нн)я (в)ній самостійності (не)залежності добро(і,ї) волі.

(88 слів) (За В. Сухомлинським)

Розділ vі. Хліб – усьому голова Текст 46. Хліб / символ ж(е,и)(т,тт)я

Хліб... Яке містке вагоме слово! Для нас воно (не)тільки визнач(е,и)(н,н­н)я паляниці з(е,и)рна у колосі чи (в)засіку а й с(е,и)нонім найнеобхіднішого людині. (Хлібом)сі(л,лл)ю ми віта(є,ї)мо друзів без короваю (не)має (в)нас в(е,и)сі(л,лл)я свята сво(і,ї) хліборобс(ь?)кі увінчу(є,ї)мо гаслом / Слава рукам що пахнут(ь?) хлібом! і тих що ростят(ь?) його любовно й шанобливо зве­мо хліборобами.

Хліб... Одвічна мрія людини. Одвічна її турбота. Символ (не)просто добробуту — символ мирного ж(е,и)(т,тт)я. І є гл(е,и)бокий зміст у тому що «ж(е,и)(т,тт)я» й «жито» / однокор(е,и)неві слова. Хліб у народі наз(е,и)вают(ь?) святим.

(78 слів) (З журналу)

Текст 47. Жн(е,и)ва

З(е,и)мля / наше багатство наша щедра годувальниця. Коли вона (в)б(е,и)р(е,и)жливих добрих руках господаря. Коли праця на засівній ниві стає творчіс(ь?)тю.

Жн(е,и)ва нагадуют(ь?) м(е,и)ні пору коли зводят(ь?)ся ріки (в)повінь. І жн(е,и)варс(ь?)кої пов(е,и)ні (не)зуп(е,и)нити. Плин робіт, мов хвиля хвилю доганяє.

Молот(е,и)т(ь?)ся хліб. Т(е,и)че духмяне з(е,и)рно в кузови машин. А тим часом ск(е,и)ртуют(ь?) солому. Мов (з,с)ламане промі(н,нн)я сон(ь?)ця скла­дают(ь?).

Кого (не)захоплює жнивна пора(.?!) Кого (не)чарує вона безутомним розл(е,и)вним безмежним диха(н,нн)ям(.?!)

Вінець хліборобс(ь?)ко(і,ї) праці / жн(е,и)ва. І (в)душі тво(і,ї)й снуєт(ь?)ся радіс(ь?)т(ь?) що разом (з)г(е,и)роями ланів (до)хліба кладеш і свою з(е,и)рнину.

(92 слова) (М. Сингаївський)