- •1.Лічильники
- •2.Дешифратори
- •3.Регістри
- •4.Тригери
- •5.Програмований послідовний інтерфейс
- •7. Програмований паралельний інтерфейс.
- •8.Контролер прямого доступу до пам’яті
- •10.Арбітраж шини
- •12.Восьмирозрядний буферний регістр
- •13.Загальна характеристика генератора тактових імпульсів
- •14.Загальна характеристика мпс(мікропроцесорна система)
- •15.Загальна характеристика мікропроцесора Pentium
- •16.Характеристика співпроцесора к1810вм87
- •17.Характеристика мікропроцесора к1810вм86а
- •19 Дати загальну характеристику мікропроцесорних комплектів
- •20 Дати загальну характеристику динамічної пам’яті
- •21 Дати загальну характеристику статичних запам’ятовуючих пристроїв
- •22 Дати загальну характеристику флеш-пам’яті
- •23 Дати загальну характеристику пзп
- •24 Дати загальну характеристику кеш-пам’яті
- •25.Дати загальну характеристику основних структур н-п пам’яті.
- •26. Дати загальну характеристику суматорів
- •27. Дати загальну характеристику перетворювачів кодів
- •28. Дати загальну характеристику демультиплексорів
- •29. Дати загальну характеристику мультиплексорів
- •30. Дайте загальну характеристику шифраторам
- •31. Дайте загальну характеристику ацп
- •Застосування ацп в звукозаписі
- •32. Дайте загальну характеристику цап
- •Використання
- •33. Дайте загальну характеристику озп
- •34.Загальна х-ка процесорів та мікропроцесорів
- •35. Загальна х-калогічних елементів
- •Метод Нельсона
- •37. Дайте загальну характеристику цифрових мікросхем
- •Ступінь інтеграції
- •38. Дайте загальну характеристику інформаційних основ кс
Метод Нельсона
Метод дозволяє отримати скорочену ДНФ булевої функції f з її випадкової КНФ. Якщо у довільній КНФ булевої функції розкрити всі дужки і провести всі поглинання, то в результаті буде отримана скорочена ДНФ булевої функції. Приклад:
f = (x1 v ẍ2)(ẍ1 v x3)(x1 v x2 v ẍ3)
f = (x1x3 v ẍ1ẍ2 v ẍ2x3)((x1 v x2 v ẍ3))=
Знайдемо скорочену ДНФ: = x1x3 v x1x2x3 v ẍ1ẍ2ẍ3 v x1ẍ2x3 Зробимо поглинання: f = x1x3 v ẍ1ẍ2ẍ3 і виходить скорочена ДНФ.
37. Дайте загальну характеристику цифрових мікросхем
Мікросхе́ма, інтегральна мікросхема (англ. integrated circuit) — електронна схема, що реалізована у вигляді напівпровідниковогокристалу (чипу) та виконує певну функцію. Винайдена у 1958 році американськими винахідниками Джеком Кілбі та Робертом Нойсом.
Чіп — напівпровідникова структура, на поверхні якої сформовані контактні площинки.[1] Часто під інтегральною схемою (ІС) розуміють власне кристал або плівку з електронною схемою, а під мікросхемою (МС) — ІС в корпусі.
У 1961 році фірма Fairchild Semiconductor Corporation випустила інтегральні схеми у вільний продаж, і їх відразу стали використовувати у виробництві калькуляторів і комп'ютерів замість окремих транзисторів, що дозволило значно зменшити їхній розмір, та збільшити продуктивність.
Перша радянська напівпровідникова мікросхема була створена у 1961 році, в Таганрозькому радіотехнічному інституті, в лабораторії Л. Н. Колесова.
Ступінь інтеграції
Залежно від ступеня інтеграції застосовують наступні назви інтегральних схем:
мала інтегральна схема (МІС) — до 100 елементів у кристалі,
середня інтегральна схема (СІС) — до 1000 елементів у кристалі,
велика інтегральна схема (ВІС) — до 10 тис. елементів у кристалі,
надвелика інтегральна схема (НВІС) — понад 10 тис. елементів у кристалі.
Цифрові інтегральні мікросхеми мають ряд переваг в порівнянні з аналоговими:
Зменшене енергоспоживання пов'язане із застосуванням в цифровій електроніці імпульсних електричних сигналів. При отриманні і перетворенні таких сигналів активні елементи електронних пристроїв (транзисторів) працюють в «ключовому» режимі, тобто транзистор або «відкритий» — що відповідає сигналу високого рівня (1), або «закритий» — (0), в першому випадку на транзисторі немає падіння напруги, в другому — через нього не йде струм. У обох випадках енергоспоживання близьке до 0, на відміну від аналогових пристроїв, в яких велику частину часу транзистори знаходяться в проміжному (резистивному) стані.
Висока завадостійкість цифрових пристроїв пов'язана з великою відмінністю сигналів високого (наприклад, 2,5-5 В) і низького (0-0,5 В) рівня. Помилка можлива при таких перешкодах, коли високий рівень сприймається як низький і навпаки, що маловірогідно. Крім того, в цифрових пристроях можливе застосування спеціальних кодів, що дозволяють виправляти помилки.
Велика відмінність сигналів високого і низького рівня і досить широкий інтервал їх допустимих змін робить цифрову техніку нечутливою до неминучого в інтегральній технології розкиду параметрів елементів, позбавляє від необхідності підбору і налаштування цифрових пристроїв.
