- •1)Еритроцити, їх функції. Регуляція еритропоезу.
- •2)Види гемоглобіну та його сполук, їх фізіологічна роль.
- •3)Лейкоцити, їх функції. Регуляція лейкопоезу. Фізіологічні лейкоцитози.
- •4)Тромбоцити, їх фізіологічна роль.
- •5)Фізіологічна характеристика системи аво крові. Умови сумісності крові донора і реципієнта. Проби, перед переливанням крові.
- •1) Аглютиногенів в оболонці еритроцитів;
- •2) Аглютинінів в плазмі крові;
- •8)Характеристика тонів серця
- •10)Артеріальний пульс, його походження та властивості
- •13)Зовнішнє дихання. Показники зовнішнього дихання та їх оцінка.
- •15) Механизмы теплоотдачи
- •17) Состав и свойства желудочного сока
- •19) Состав и свойства поджелудочного сока Підшлунко́вий сік — безбарвна рідина лужної реакції (pH 8,4) завдяки великому вмісту бікарбонатів.
- •20)Регуляція секрец. Підшл. Залози
- •21) Сечоутворення
- •22)Реабсорбція і секреція в нефроні
19) Состав и свойства поджелудочного сока Підшлунко́вий сік — безбарвна рідина лужної реакції (pH 8,4) завдяки великому вмісту бікарбонатів.
До її складу входять ферменти, що розщеплюють білки: трипсин, хімотрипсин, карбоксипептидазу; ліпази розщеплюють жири; амілази, лактазу та деякі вуглеводи. До складу панкреатичного соку входять також деякі білки (в основному глобуліни), креатинін, сечовина, сечова кислота, деякі мікроелементи та інше.
Вироблення панкреатичного соку регулюється гуморально і нервово за участі секретину і секреторних волокон блукаючого і симпатичного нервів. Фізіологічні стимулятори відділення панкреатичного соку — соляна та деякі інші кислоти, жовч, їжа.
20)Регуляція секрец. Підшл. Залози
Головна фаза секреції-нервові впливи, що реалізуються через блукаючий нерв під час умовно та безумовнорефлекторніх реакціях (вигляд, запах)
Шлункова фаза-нервові впливи зберігаються, але ,починають діяти гуморальні фактори, зокрема щлунковий гастрин
Кишкова фаза-як химус покидає шлунок і надходить у тонкий кишечник, панкреатична секреція стає рясною, головним чином у відповідь на гормон секретин-викликає секрецію підшлункової залозою великої кількості рідини, що містить високу концентрацію іона бікарбонату
Желчеобразование изменяется при возбуждении интерорецепторов пищеварительного тракта.Раздражителями этих рецепторов являются – желчь, секретин, глюкагон, гастрин, холецистокинин.Желчеобразование увеличивается при повышении тонуса парасимпатического отдела автономной нервной системы. Желчевыделение – это процесс периодический, который происходит в результате координированной деятельности мышц стенки желчного пузыря, сфинктера Одди и сфинктера места слияния пузырного и общего желчного протока. Вне процесса пищеварения сфинктер общего желчного протока закрыт, и желчь поступает в желчный пузырь. Во время сокращения желчного пузыря расслабляется сфинктер общего желчного протока, и желчь поступает в 12-перстную кишку. Этот рефлекторный механизм запускается раздражением пищей рецепторов ротовой полости, желудка и 12-перстной кишки. Сигналы возбуждения через продолговатый мозг и волокна блуждающего нерва вызывают сокращение мышц пузыря и расслабление сфинктера Одди, в результате чего желчь поступает в 12-перстную кишку. Основным стимулятором сократительной активности желчного пузыря является холецистокинин. Сильным возбудителем желчевыделения являются желтки, молоко, мясо, жиры. Функции желчи заключаются в том, что она эмульгирует жиры, переводит их в растворимую форму в водной среде, способствует их перевариванию и всасыванию, активирует липолитические ферменты поджелудочного сока. Кроме того, желчь связывает пепсин (это предотвращает разрушение трипсина пепсином), усиливает действие протеолитических ферментов поджелудочного сока. Она усиливает секрецию поджелудочного и кишечного сока, способствует всасыванию железа и меди. Желчь принимает участие в регуляции двигательной функции кишечника.