Самостійне вивчення № 10 Тема: Шкідливі звички,соціальні хвороби та їхня профілактика

Шкідливі звички — ряд звичок, що є шкідливими для організму людини. Вони перешкоджають людині розвиватися як розумово, так і фізично. Серед цих звичок виділяють декілька найбільш шкідливих - це наркоманія, алкоголізм, токсикоманіята тютюнопаління. Кожна з цих звичок викликає залежність людини від тієї чи іншої речовини, яку вона вживає

Через вживання нікотину, у людини-курця може виникнути захворювання на рак легенів. Велике навантаження отримує і серце. Вчені підрахували,що курець у 10 разів більше хворіє на рак та на інфаркт міокарда, ніж люди, які не курять. Поступово помирають клітини організму!

Через вживання наркотичних речовин, особливо ін'єкційне введення, людина має ризик захворіти на ВІЛ/СНІД. Це поняття має три складові:

• Медична складова включає руйнівний вплив наркотичної речовини на організм людини.

• Соціальна складова включає наслідки поведінки наркозалежної людини, небезпечної для її оточення.

• Юридична складова — це кримінальна відповідальність за використання, вироблення, зберігання та збут наркотичних речовин, а також залучення до їх вживання.

• Алкогольні напої шкідливо впливають на мозок і печінку людини. Також від алкоголю страждають ожирінням, захворюваннями серця. Медики в Україні відзначають, що алкоголізм подвоївся в Україні за останні роки і офіційна статистика визначає кількість хворих алкоголізмом - 700 тисяч. Неофіційно від алкоголізму страждає у двічі з половиною більше людей. 27 серпня в прямому ефірі відбулася дискусія про те, чи можна вважати алкоголізм в Україні епідемією, яка загрожує здоров'ю нації. "За результатами досліджень, 22% школярів і студентів середніх та вищих навчальних закладів вживають алкогольні напої практично щодня, або щонайменше кілька разів на тиждень, і в першу чергу це стосується пива та слабоалкогольних напоїв. Звичайно, останніми роками поширення пивного алкоголізму в нас різко збільшилось. Молоді люди звикають до пива, в якому є певний відсоток алкоголю і рано чи пізно від нього виникає залежність. Спочатку хочеться стати дорослим, а потім виникає бажання випити. І тому це шкодить молодому поколінню", - наголошує Табачников.

• Соціальні хвороби — це захворювання людини, виникнення і роз­повсюдження яких пов'язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).

• Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфек­ційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо.

• В Україні зафіксовано 9 мільйонів випадків інфекційних захворю­вань на рік. Розглянемо деякі найвідоміші інфекційні хвороби, викли­кані вірусами.

• Найбільш поширена вірусна інфекція — грип, яка виникає як епі­демія щорічно. Перша в історії епідемія грипу була відмічена 1889 р., інша — охопила практично всю Європу в 1918-1920 роках, при цьому загинуло 20 млн. осіб.

• Вірус грипу дуже мінливий, має типи А, В, С, О, а також багато інших підтипів. Найбільш розповсюджені віруси групи А (гонконгзький грип, китайський грип). Грип передається при контакті з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрап­ляють в повітря при кашлі та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1-2 дні. Симптоми грипу: хворого морозить, піднімається висока температура, відчувається сильний головний біль, біль у м'язах. Існує небезпека ускладнення вто­ринною інфекцією (наприклад, пневмонією, запаленням середнього вуха, плевритом тощо), яка може призвести навіть до смерті. В окремих випадках грип викликані ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку та мозкових оболо­нок. Щорічно в світі хворіє на грип від 5 до 15% населення, смертельних випадки від грипу налічується близько 2 млн.

• Усім добре відомо, що захворювання легше попередити, ніж вилікувати. Найбільш ефективною та доступною формою профілактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму. Комплексні гомеопатичні препарати, такі як афлубін та імунал, можуть надати в цьому неоціниму допомогу.

Профілактика шкідливих звичок, сьогодні, на жаль, майже не ведеться. Якщо це і відбувається, то у вигляді малозрозумілі плакатів, вивісок і агітацій. Ефект від подібних заходів украй низький. Тут впору згадати фразу про порятунок потопаючих, в чиїх руках їх же порятунок. Викорінювання шкідливих звичок слід почати з їх усвідомлення. Проблемою більшості людей є саме те, що вони не бачать шкоди у своїх діях. Вони гризуть нігті, колупають в носі, мірно отстукивают ритм ногами, хрумтять пальцями і т.д. Але на щастя є кілька ефективних методів вирішення питання як перемогти шкідливі звички. Головне, підійти до цього дуже серйозно:

1. Треба відволіктися, ненадовго розслабитися і пригадати які дії в перебігу дня відбуваються автоматично і без жодного контролю. Причому вони повторюються день у день. Через деякий час вдасться згадати кілька з них. Це і будуть звички, які необхідно взяти під контроль.

2. Питання як відмовитися від шкідливих звичок залежить від волі і характеру людини. Комусь потрібно пара-трійка днів, а деяким не вистачить і півроку. Кращий варіант – кожен день протягом трьох тижнів замінювати шкідливу звичку корисною. Наприклад, замість того, щоб покурити, потрібно випити склянку води і зробити 5 глибоких вдихів.

3. Коли почне відчуватися дискомфорт від відсутності шкідливої звички, потрібно набратися сил і не звертати на нього уваги. Найкраще навчитися отримувати задоволення від цього дискомфорту – адже він говорить про те, що звичка йде.

4. Ніколи і ні за яких обставин не можна робити собі поблажки. Дуже багато людей ламаються саме на цьому етапі. "Сьогодні був важкий день, від однієї сигарети нічого не буде" і так далі.

Головне правило, при якому профілактика шкідливих звичок буде діяти – це дотримання режиму в 21 день або 3 тижні. Якщо хоч один день буде знову наповнений старої звичкою – весь відлік слід почати спочатку. Але як би не склалася боротьба, вона того варта. Життя без шкідливих звичок набагато цікавіше і краще, ніж часом здається.

Насамперед наголосимо, що протидія соціально небезпечним хворобам, зокрема їх профілактика на індивідуальному та колективному рівнях, віддзеркалює суспільні цінності й очікування. Відтак рішення в політиці охорони громадського здоров’я ґрунтуються не тільки на визначенні найістотнішої альтернативи з огляду на медичний ефект і виходять за межі суто медичних утручань. Вагому роль відіграють чинники середовища політики, світоглядні, ідеологічні позиції.

Як стверджують британські дослідники політики охорони громадського здоров’я, цю політику доречно оцінювати з огляду на контекст, у якому її впроваджують [11]. Тому важливо розуміти як структуру середовища політики, так і чинники середовища, що прямо чи опосередковано позначаються на цій політиці. Для розуміння ролі середовища політики можна скористатися класифікацією Г. Леічтера, котрий виокремлював три групи системних чинників:

– ситуаційні – змінні, притаманні певному проміжку часу стани, як-от значущі події або раптові зміни, що впливають на політику (наприклад, війна, революція, радикальні зміни політичних лідерів);

– структурні – усталені в часі суспільні та політичні особливості, що можуть вплинути на політику (політичний режим, економічна ситуація, соціальні та демографічні особливості, як-от: рівень урбанізації, показники народжуваності та вікова структура населення, рівень міграції, технологічні інновації та досягнення);

– культурні та ідеологічні, які визначають рівень прихильності певних груп, об’єднань та суспільства загалом певній політиці; сформовані такими складовими, як політична культура, довіра уряду, мова, релігія, традиційні соціальні цінності;

– оточуючі (екзогенні) – події, структури, цінності, які існують за межами впровадження певної політики, але впливають на прийняття рішень стосовно неї (транснаціональні корпорації, міжнародна підтримка, донорська фінансова допомога) [10].

Розглянемо докладніше вплив культурних та ідеологічних чинників на політику протидії соціально небезпечним хворобам, насамперед наркозалежності, що є рушійною силою інших епідемій, а також взаємодію різних чинників середовища політики.

За висновками  Європейського моніторингового центру з наркотиків та наркозалежності (EMCDDA), політика протидії наркозалежності може ґрунтуватися на таких підходах:

1) каральному репресивному, який передбачає тотальну відмову від уживання наркотиків, жорсткі заходи контролю за обігом наркотиків;

2) що передбачає зменшення шкоди від уживання наркотиків через запровадження так званих низькопорогових програм, які ґрунтуються на контрольованому вживанні наркотичних речовин; цей підхід орієнтований на мінімізацію шкідливих наслідків і соціальних проблем, що виникають у зв’язку з уживанням наркотиків; зменшення поширеності споживання опіоїдів у небезпечних кількостях і небезпечними способами, передовсім груповим, а також на попередженні  залучення нових споживачів у небезпечне для життя і шкідливе для здоров’я споживання наркотиків, зокрема молоді й підлітків; цей підхід став особливо популярним з огляду на поширення ВІЛ/СНІДу та гепатитів, які передаються під час уживання наркотиків за допомогою нестерильного інструментарію;

3) підході з позицій культурної інтеграції, згідно з яким уживання наркотичних речовин потрібно регулювати звичними засобами, які має суспільство для соціального контролю [12]. Політику з позицій культурної інтеграції впроваджують лічені країни, де лікування наркозалежності – одна з можливих форм медичної допомоги; як правило, в цих країнах легалізовано продаж «легких» наркотиків.