- •1. Підприємство як основна ланка національної економіки.
- •2. Підприємництво як форма господарювання, особливості його становлення в Україні
- •3.Виробнича структура підприємства та основні шляхи її вдосконалення.
- •4. Організаційна структура підприємства: характеристика та взаємозв’язок з типом виробництва.
- •5. Кадрова політика підприємства, проблеми її формування та шляхи вирішення проблем.
- •6. Роль персоналу у діяльності підприємства. Підходи до оцінки персоналу.
- •7. Планування чисельності персоналу на підприємстві.
- •8. Продуктивність праці та її характеристика.
- •9. Показники і методи вимірювання продуктивності праці
- •10. Фактори та резерви зростання продуктивності праці.
- •11. Сутність основних засобів та основні напрями поліпшення їх використання
- •12. Роль та значення основних засобів у діяльності підприємства.
- •13.Охарактеризувати переваги та недоліки методів амортизації
- •1. Прямолінійний метод.
- •2.Метод зменшення залишкової вартості
- •3.Метод прискореного зменшення залишкової вартості.
- •4.Кумулятивний метод
- •5.Виробничий метод
- •14.Виробничі потужності підприємства та їх характеристика.
- •15. Ремонт основних засобів та його значення для діяльності підприємства.
- •16. Сутність оборотних фондів та елементи їх формування.
- •17. Поняття, склад та джерела формування оборотних коштів
- •18.Нормування оборотних коштів
- •19. Показники та шляхи ефективного використання оборотних коштів
- •20.Нематеріальні ресурси та нематеріальні активи: взаємозв’язок та відмінності
- •21. Значення нематеріальних ресурсів для сучасної системи господарювання і підвищення ефективності виробництва.
- •22. Сутнісна характеристика і структура інвестицій.
- •23. Сутність інновацій та їх класифікація.
- •24. Інноваційна політика підприємства: сутність та види.
- •25. Система планів діяльності підприємства за сучасних умов господарювання.
- •26.Організація внутрішньофірмового планування.
- •27. Співвідношення понять “оперативне”, “тактичне”, “довгострокове” і “стратегічне” планування.
- •28. Бізнес-планування як необхідна складова практики господарювання.
- •29.Основні форми і системи оплати праці.
- •30. Фонд заробітної плати та його види
- •31.Якість продукції, показники та методи її оцінки
- •32. Стандартизація як засіб управління якістю продукції
- •33. Сертифікація продукції як елемент системи управління якістю
- •34. Сутність витрат підприємства та їх основні види
- •35. Собівартість продукції та характеристика її видів
- •36. Кошторис витрат на виробництво. Класифікація витрат за економічним елементом
- •37.Калькуляція продукції. Класифікація витрат за статтями
- •38. Структура собівартості продукції та чинники, що її формують
- •39.Структура ціни та характеристика її складових
- •40.Цінова політика підприємства
- •41.Формування і використання прибутку на підприємстві
- •42.Рентабельність підприємства. Види рентабельності та їх розрахунок
- •43.Фінансові показники діяльності підприємства
- •44. Класифікація видів і форм прояву ефективності
- •45. Методи визначення ефективності.
- •46. Формування виробничого процесу та його структура.
- •47. Принципи організації виробничих процесів.
- •48. Виробничий цикл та його характеристика.
- •49.Типи виробництва та їх характеристика.
- •50. Методи організації виробничих процесів.
- •51. Санація підприємства: сутність, форми, джерела фінансування.
- •52. Банкрутство підприємства: поняття, суб»єкти, наслідки.
48. Виробничий цикл та його характеристика.
Виробничий цикл виготовлення виробу (партії) являє собою календарний період перебування його у виробництві від часу запуску вихідних матеріалів та напівфабрикатів в основне виробництво до отримання готового виробу.
Тривалість виробничого циклу охоплює три стадії:
Час технологічного оброблення (Тр)
Час технічного обслуговування виробництва (То)
Тривалість перерв (Тп)
Тц = Тр+ То+ Тп
Тривалість виробничого циклу залежить від:
Тривалості робочого часу, необхідного для виробництва продукції
Розміру партії
Тривалості перерв у процесі виробництва
Тривалості операцій, прямо не пов’язаних з виробничим процесом
На тривалість робочого періоду справляє вплив низка чинників, головними з яких є:
Якість проектно-конструкторських робіт
Рівень стандартизації виробів
Організаційні фактори
Час перерв – це час, протягом якого не змінюються жодні якісні характеристики виробу, але продукція ще не є готовою і процес виробництва не завершено. Розрізняють регламентовані та нерегламентовані перерви.
Види перерв:
1. Між змінні, які залежать від режиму роботи підприємства, кількості змін, а також кількості святкових та вихідних днів
2. Перерви очікування, пов’язані із завантаженням обладнання
3. Перерви партіонності, що виникають при обробці деталей партіями
4. Перерви, які зумовлені недосконалою організацією виробничого процесу та непередбаченими обставинами
В умовах ринкової економіки кожне підприємство зацікавлене в економії грошових коштів та прискоренні їх оборотності. Цього можна досягти за рахунок скорочення виробничого циклу, що, у свою чергу, передбачає таке:
Удосконалення техніки та технології
Підвищення рівня організації виробництва
Скорочення виробничого циклу
Скорочення часу перерв, викликаних як аваріями обладнання, так і браком матеріалів
Зменшення партій деталей, що підлягають обробленню, збільшення кількості змін роботи обладнання тощо.
49.Типи виробництва та їх характеристика.
Тип вир-ва — це класифікаційна категорія вир-ва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції.
Є три типи вир-ва: Одиничне вир-во характеризується широкою номенклату рою продукції, малим обсягом випуску один акових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається. Серійне вир-во має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і сумарний їхній випуск може бути досить значним. Масове вир-во характеризується вузькою номенклатурою продукцїї, великим обсягом безперервного й тривалого виготов лення однакових виробів Окремо виділяють дослідне виробництво, що в ньому виготовляються зразки або партії (серії) виробів для проведення дослідних робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій
Коефіцієнт закріплення операцій(хар-зує рівень спеціа лізації робочих місць) — це середня кіль кість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць.
Він обчислюється за формулою: Кз.о.=Smi/M, де Кз.о.- коефіцієнт закріплення операцій; п – кіль кість найменувань предметів, які обробляю ться на даній групі робочих місць (на дільниці, в цеху) за місяць; т,— кількість операцій, що їх проходить і-л предмет у процесі обробки на даній групі робочих місць; М — кількість робочих місць, для яких обчислюється Кз.о. Робочі місця одиничного вир-ва характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливос тей устаткування. Останнє є універсальним, розміщується однотипними технологічними групами. Виконання різноманітних операцій за умов недостатньо опрацьованих унаслі док частої зміни об'єктів вир-ва технологічних процесів потребує висококваліфікова них робітників-універсалів. Орієнтовно для одиничного виробництва Кз.о. > 40.
На робочих місцях серійного вир-ва викону ються операції над обмеженою номенклату рою деталей, які обробляються періодично партіями. Застосовується універсальне та спеціальне устаткування, що розміщується як технологічними групами, так і за предмет ним принципом. Кваліфікація робітників у цілому може бути середньою, за винятком тих високваліфікованих спеціалістів, які працюватимуть на машинах з ЧПК та на гну чких автоматизованих лініях.
Залежно від широти номенклатури, величини партій, періодичності їхньої обробки серійне вир-во поділяється на дрібно-серійне(20<Кз о<40) , середньосерйне (10<Кз о<20)велике серійне (1<Кз о<10) Робочі місця масового вир-ва характеризуються постійним виконанням однієї операції над одним предметом праці, тобто Кз.о. = 1.
Устаткування є вузько спеці алізованим, застосовується спеціальне оснащення. Принцип розміщення устаткування - предметний. Виконання елементарних опера цій на потокових лініях не потребує високої кваліфікації робітників, але на автоматизо ваних системах їхня кваліфікація має бути на рівні техніка чи навіть інженера.
